Йордан Венедіков

Йордан Венедіков
болг. Йордан Тимотеев Венедиков
Народився	15 січня 1871(1871-01-15) Баня
Помер	7 листопада 1957(1957-11-07) (86 років) Софія
Громадянство	Болгарія
Діяльність	генерал, історик та публіцист
Alma mater	Вище військове училище Його Княжої Високості
Знання мов	болгарська
Учасник	Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Перша світова війна
Військове звання	генерал-майор
Діти	Petko Venedikovd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Йордан Венедіков (болг. Йордан Тимотеев Венедиков; нар. 15 січня 1871, Баня — пом. 7 листопада 1957, Софія) — болгарський генерал, історик та публіцист.

Біографія

Народився 15 січня 1871 в селі Баня у багатодітній сім'ї. Після 1878 його сім'я переїхала до столиці новоствореного Князівства Болгарії — Софії, де його батько відкрив майстерню з виготовлення мила та свічок. З 1865 навчався в Першій Софійській чоловічій середній школі.

25 серпня 1889 вступив у Вище військове училище Його Княжої Високості в Софії, якие закінчив в 1892 з відзнакою. 2 серпня отримав звання лейтенанта.

У 1895 став членом Македонського комітету.

У 1908 закінчив військову академію в Турині (Італія) і в тому ж році служив ад'ютантом Кавалерійської інспекції, а з 1911 був командиром ескадрону в 1-му кавалерійському полку. Брав участь у двох війнах як командир ескадрильї.

Під час Першої світової війни (1915–1918) був командиром 4-го кавалерійського полку. 16 березня 1917 був призначений командиром 1-ї бригади оборони болгарського узбережжя Егейського моря.

Помер у своєму будинку 7 листопада 1957 в Софії.

Нагороди

• Лейтенант (2 серпня 1896)
• Капітан (1 січня 1903)
• Майор (31 грудня 1908)
• Підполковник (14 липня 1913)
• Полковник (16 березня 1917)
• Генерал-майор (31 грудня 1935)

Бібліографія

«История на въстанието в Батак 1876 г.», 1929

• Венедиков, Й, Петър Дървингов, Буквар от 1895 г. за възрастни хора, 1899
• Венедиков, Й, Петър Дървингов, Читанка от 1895 г. за възрастни хора, 1899
• Венедиков, Й, Петър Дървингов, Нравоучения — 1895 г. за възрастни хора, 1899
• Венедиков, Й, История на Сръбско-българската война (1885 г.) По най-нови източници и неиздавани документи, София, 1910 г, 413 с.
• Венедиков, Й, Войните за обединението на българите в XII в., София, 1918, с. 118
• Венедиков, Й, История на въстанието в Батак 1876 г., София, 1929 [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Венедиков, Й, История на доброволците от Сръбско-българската война, София, 1935, с. 215 [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Венедиков, Й, История на 24-и пехотен черноморски на Нейно Величество царица Елеонора полк в Балканската, Междусъюзническата и Европейската война 1912—1913 и 1915—1918, София, 1939, с. 493 [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• [[https://web.archive.org/web/20170205101326/http://www.strumski.com/biblioteka/?id=1289 Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.] «Легендата за Св. Димитър Солунски», публикувано във списание «Отечество», книжка 37, Софія, 1917]

Джерела

• Николов, Борис. ВМОРО — псевдоними и шифри 1893—1934, Звезди, 1999, стр.75, 80, 96
• Списък на членовете на Върховния македоно-одрински комитет (март 1895 — февруари 1903 г.) pdf
• Зафиров, Д., Златарева, А. Генерал Йордан Венедиков — избрани произведения, София, 1991, Военно издателство, стр. 6.
• Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 26.