Князівство Болгарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Князівство Болгарія
Княжество България
1878 – 1908 Третє Болгарське царство Flag of Bulgaria.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Principality of Bulgaria (1890).svg
Карта Болгарського князівства; з 1885 Східна Румелія входить до складу Болгарського князівства


Столиця Софія
Мова(и) болгарська
Релігія православ'я
Форма правління конституційна монархія
Царі
 - 1879–1886
- 1886–1908
Александр
Фердинанд I
Прем'єр-міністри
 - 1879
- 1908
Тодор Бурмов (перший)
Александр Малінов (останній)
Історія
 - Сан-Стефанський договір 3 березня 1878
 - Берлінський трактат 13 липня 1878
 - Об'єднання Болгарії 6 вересня 1885
 - Підняття царства 5 жовтня 1908
Валюта Болгарський лев
Попередник
Наступник
Coat of Arms of the Emperor of Bulgaria (by Conrad Grünenberg).png Друге Болгарське царство
Ottoman flag.svg Османська імперія
Третє Болгарське царство Flag of Bulgaria.svg
Історія Болгарії
Coat of arms of Bulgaria.svg
Стародавність
Караново культура
Культура Вінча
Варненський некрополь
Фракія
Одриське царство
Мезія
Середньовіччя
Булгари
Південні слов'яни
Велика Булгарія
Перше Болгарське царство
Західне Болгарське царство
Друге Болгарське царство
Відінське царство
Добруджанське князівство
Османська Болгарія
Болгарія у складі Османської імперії
Болгарське національне відродження
Новітня Болгарія
Князівство Болгарія
Східна Румелія
Третє Болгарське царство
Народна Республіка Болгарія
Республіка Болгарія

Портал «Болгарія»

Під назвою Князівство Болгарія (болг. Княжество България) в історіографії відомо Болгарську держава від отримання автономії в межах Османської імперії в 1878 році до проголошення незалежності в 1908 році. Являло собою конституційну монархію (Тирновська конституція 1879 з необхідними поправками). Глава держави — князь. Царююча династія — у 1878-1885 Баттенберги, потім Саксен-Кобург-Готська династія. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності князя (царя).

Історія[ред.ред. код]

Біля витоків Третьої Болгарської держави стояла російська окупаційна адміністрація, що управляла Болгарією після російсько-турецької війни 1877-1878, яка звільнила країну. Остаточно кордони нової держави були визначені Берлінським конгресом, що сильно урізав звільнену Болгарію на користь Османської імперії. У 1879 році була прийнята Великим народним зібранням Тирновська конституція. Після зміщення князя Александра Баттенберга в 1885 році і міжцарів'я на престол вступив пронімецький правитель Фердинанд I. У цьому ж році Болгарія фактично анексувала Східну Румелію.

Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I Кобургський проголосив 22 вересня 1908 року себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східною Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.