Канарчик Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канарчик Олександр Іванович
Kanarchyk Oleks Ivan.jpg
Народження 14 серпня 1904(1904-08-14)
село Пирогівка Віньковецького району Хмельницької області, УРСР
Смерть 24 серпня 1944(1944-08-24) (40 років)
Вороново, Білорусь
Національність українець
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Рід військ Engineer1924 forces emb n9619.png інженерні війська
Роки служби 19261930, 19331944
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Формування 49-а армія, 2-й Білоруський фронт
Командування командир 92 батальйону
Війни / битви
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Олекса́ндр Іва́нович Кана́рчик (*14 серпня 1904, Пирогівка — †24 серпня 1944, Вороново) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу,[1] командир 92-го окремого батальйону, 49-ї армії,Другого Білоруського фронту, майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1904 року у селі Пирогівка (нині — Віньковецький район, Хмельницької області, Україна) в сім'ї селянина. Українець. Освіта — неповна середня. Працював бригадиром тракторного загону в ліспромгоспі.

В армії з 1926 по 1930 і з 1933 року. У 1932 році закінчив курси командного складу, а в 1941 році — курси удосконалення командного складу (КУКС). Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП (б) з 1943 року.

Командир 92-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 49-ї армії 2-го Білоруського фронту, майор Канарчик 27 червня 1944 року вміло організував дії батальйону при наведенні переправи через Дніпро в районі села Добрейка Шкловського району Могильовської області, забезпечивши своєчасну переправу військ і техніки на правий берег річки.[1]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1944 року майору Канарчику Олександру Івановичу за вмілу організацію переправи військ і проявлені при цьому мужність і героїзм, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Загинув 24 липня 1944 року із засідки, влаштованої аківцями, а після облитий бензином і спалений[2].

Похований в смт Вороново Гродненської області, Білорусь

Нагороди[ред. | ред. код]

Олександр Іванович був нагороджений:

Пам'ять[ред. | ред. код]

На братській могилі в смт. Вороново, де похований Герой встановлений пам'ятник, вулиця цього селища носить його ім'я. Школа в рідному селі названа його іменем. На фасаді школи встановлена меморіальна дошка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Нагородний лист стор. 325—326. Запис в базі даних № 150013850
  2. Росархив опубликовал десятки документов о подрывной деятельности польских националистов. «Поляки задели за живое».
  3. Наказ № 0392 від 02.10.1944 року по 9-й армії, Брянського фронту. Запис в базі даних № 17433809

Посилання[ред. | ред. код]