Канонерські човни типу «Ельпідіфор»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канонерський човен типу «Ельпідіфор»
El'pidifor.jpg
«Ельпідіфор»
Служба
Тип/клас Канонерський човен
Держава прапора Naval Ensign of Russia.svgРосійська імперія (19171918)
Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png Українська Держава і УНР (1918)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР (від 1919 і до кінця Другої Світової Війни)
Корабельня «Наваль», Миколаїв
Закладено 1917
Спущено на воду 19171918, деякі добудовані після війни
Статус розібраний на метал
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1300 т
Довжина 72 м
Ширина 10,4 м
Осадка 1,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 горизонтальні парові машини тройного розширення, 2 котли
Гвинти 2 гвинти.
Потужність 1200 к. с.
Швидкість 10 вузлів.
Екіпаж 33 чол.
Озброєння
Артилерія 3×102 мм, 2×76 мм, 2 кулемети
Торпедно-мінне озброєння 120 мін
Авіація в німецькому флоті — 1—2 гідролітаки

Канонерські човни типу «Ельпідіфор» (іноді «Ельпіфідор») — канонерські човни російського, українського та радянського флотів. Протягом 1917—1918 років входили до складу ВМС УНР та ВМС Української держави.

Будівництво та історія служби[ред. | ред. код]

За конструкцією канонерські човни були аналогічні пароплаву «Ельпідіфор», який в часи Першої світової війни використовувався як тральщик на Чорному морі. 20 пароплавів було замовлено в 1916 році Миколаєвському заводу «Руссуд» для використання як тральщиків, мінових загородників і десантних транспортів. Мали літерні позначки. Але загалом було збудовано лише три пароплави, № 410, № 411 і № 412, які були введені до складу флоту на початку 1918 року. Окрім цього на флоті в допоміжних цілях використовувалось багато схожих за будовою кораблів, які теж називали «Ельпідіфорами».

12 жовтня 1917 року на відзначення українізації трьох кораблів Балтійського флотукрейсера «Светлана», ескадрених міноносців «Україна» і «Гайдамак» — на всіх кораблях та установах Чорноморського Флоту, в тому числі й канонерських човнах, на один день було піднято національні українські прапори та стеньгові сигнали «Хай живе вільна Україна»[1]. 15 листопада 1917 року всі кораблі Чорноморського флоту цілу добу тримали українські прапори, а також сигнал «Слава Українській Народній Республіці»[2].

14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого «Російський Чорноморський флот <…> проголошується флотом Української Народної Республіки» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів». Однак «Ельпідіфори» були на той час захоплені більшовиками.

Канонерський човен типу «Ельпідіфор». 1918

29 квітня 1918 року канонерські човни цього типу, як і всі кораблі флоту, підняли український прапор. Захоплені німецькими військами в Севастополі 3 травня 1918 року човни використовувалися німцями як Flachdampfer (сторожовий корабель), іноді мали на собі гідролітаки. В листопаді були повернені до складу Українського Державного Флоту. Інші 12 канонерських човнів цього типу знаходилися на стапелях заводу «Руссуд» на різних рівнях готовності, однак українському морському міністерству добудувати кораблі так і не вдалося.

У листопаді 1918 року всі кораблі Чорноморського флоту було захоплено Антантою. Всі три дієздатні кораблі (№ 410—412) цього типу потім увійшли до складу врангелевського флоту і в 1920 році були виведені в Бізерту. Кораблі, що будувалися в Миколаєві, були захоплені французами на початку лютого 1919 року, а потім більшовиками в квітні 1919 року. Деяка частина (№ 413—417) кораблів увійшла до складу радянського військового флоту, інша (№ 418—423) була добудована як торговельні кораблі. Радянський «Ельпідіфор» № 415 загинув в січні 1921 року в ході бою з кораблями врангелевського флоту. Недобудовані № 423—429 згодом були розібрані на стапелях. Деякі з кораблів цього типу брали участь у Другій світовій війні. «Ельпідіфори» № 416 та № 417 загинули під час бойових дій в 1941 та 1943 роках.

Кораблі серії[ред. | ред. код]

  • «Ельпідіфор № 410»
  • «Ельпідіфор № 411»
  • «Ельпідіфор № 412»
  • «Ельпідіфор № 413»
  • «Ельпідіфор № 414»
  • «Ельпідіфор № 415»
  • «Ельпідіфор № 416»
  • «Ельпідіфор № 417»
  • «Ельпідіфор № 418»
  • «Ельпідіфор № 419»
  • «Ельпідіфор № 420»
  • «Ельпідіфор № 421»
  • «Ельпідіфор № 422»
  • «Ельпідіфор № 423»
  • «Ельпідіфор № 424»
  • «Ельпідіфор № 425»
  • «Ельпідіфор № 426»
  • «Ельпідіфор № 427»
  • «Ельпідіфор № 428»
  • «Ельпідіфор № 429»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нова Рада. — 1917. — 14 жовтня.
  2. Изв. Севастоп. Совета воен. и рабочих депутатов . — 1917. — 15 ноября.

Посилання[ред. | ред. код]