Канчелі Гія Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гія Канчелі
груз. გია ყანჩელი
Gia Kancheli.jpg
Основна інформація
Дата народження 10 жовтня 1935(1935-10-10)
Місце народження Тбілісі
Дата смерті д.мм.рррр
Країна СРСР СРСРГрузія ГрузіяБельгія Бельгія
Національність грузин
Професія композитор
Освіта Тбіліська консерваторія
Колективи Фламандський Королівський симфонічний оркестр
Нагороди
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Премії Державна премія СРСР
Звання Народний артист СРСР
Commons-logo.svg Файли у Вікісховищі

Гія Олександрович Канче́лі (груз. გია ყანჩელი) (10 серпня 1935, Тбілісі) — видатний грузинський композитор. Пише симфонічну музику, музику для театру й кіно (зокрема українського).

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Тбіліську консерваторію у 1963 році, але перед тим встиг закінчити в 1959 році геологічний факультет Тбіліського університету. З 1970 року викладав у Тбіліській консерваторії (клас інструментування). З 1971 — завідувач музичною частиною Тбіліського театру ім. Ш. Руставелі. З 1979 року — секретар Спілки композиторів Грузинської РСР. Член Спілки кінематографістів Грузинської РСР[1]. Академік Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка». Одружений, має двох дітей.

З 1991 живе в Західній Європі: спочатку — у Берліні, де одержав стипендію Німецької академії мистецтв, з 1995 — на запрошення Фламандського Королівського симфонічного оркестру — в Антверпені.

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Гія Канчелі засуджує агресивну політику Росії як проти Грузії, так і проти України. Зокрема на авторському концерті у Києві 14 травня 2015 композитор, дякуючи слухачам за відчуття його музики, додав:

« «я дуже хочу, щоб ми - і українці і грузни - звільнились від опіки старшого брата[2]
Оригінальний текст (рос.)

я очень хочу чтобы мы — и украинцы и грузины — освободились от опеки старшого брата»

 »

.

Говорить, що події, пов'язані з Україною, змусили його переглянути багато переконань, тому довгі роки не відвідує Росію, незважаючи на то, що має там багато друзів.

« «Упевнений, з Україною відбудеться те, чого раніше не було - єднання держави і народів, які живуть на вашій землі. І ось коли це трапиться, треба буде подякувати Путіну за те, що він зробив. Своїми діями він викликав явища, які здатні об'єднати Україну.[3]
Оригінальний текст (рос.)

Уверен, с Украиной произойдет то, чего раньше не было — единение государства и народов, которые живут на вашей земле. И вот когда это случится, надо будет поблагодарить Путина за то, что он сделал. Своими действиями он вызвал явления, которые способны объединить Украину.»

 »

.

Список творів[ред.ред. код]

Для оркестру
  • Концерт для оркестру (1961)
  • Largo and Allegro (1963)
  • Симфонія № 1 (1967)
  • Симфонія № 2 «Піснеспіви» (1970)
  • Симфонія № 3 (1973)
  • Симфонія № 4 «Пам'яті Мікелянджело» (1974)
  • Симфонія № 5 «Пам'яті моїх батьків» (1977)
  • Симфонія № 6 (1978—1980)
  • Симфонія № 7 «Епілог» (1986)
  • Оплаканий вітром (Vom Winde beweint), Літургія для альта (або віолончелі) з оркестром (1989)
  • Вечірні молитви (Abendgebete) з «Життя без Різдва» (1991)
  • Abii ne viderem («Я відвернувся, щоб не бачити») для альтової флейти, фортепіано та струнного оркестру (1992—1994)
  • Another Step… (Noch Einen Schritt…) (1992)
  • Безкрилий (1993)
  • Magnum Ignotum (1994)
  • Trauerfarbenes Land (1994)
  • Lament, пам'яті Луїджі Ноно (1994)
  • …à la Duduki (1995)
  • Simi, «Joyless Thoughts», для віолончелі з оркестром (1995)
  • …à la Duduki (1995)
  • V & V (1995)
  • Вальс Бостон (1996)
  • Diplipito (1997)
  • Childhood Revisited (Besuch In Der Kindheit) (1998)
  • Sio (1998)
  • Rokwa (1999)
  • And Farewell Goes Out Sighing… (1999)
  • Маленька Данеліада (2000)
  • …al Niente (2000)
  • Ergo (2000)
  • Не журися (2001)
  • Fingerprints (2002)
  • Lonesome — 2 great Slava from 2 GKs (2002)
  • Warzone (2002)
  • Присмерки (2004)
  • Ex Contrario (2006)
  • Kapote (2006)
  • Тиха молитва (2007)
  • Broken Chant (2007)
  • Ilori (2010)
Камерна музика
  • Ранкові молитви для камерного оркестру та стрічки (1990; 1-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Полуденні молитви для сопрано, кларнета та камерного оркестру (1990; 2-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Нічні молитви для струнного квартету (1992—1995; 4-а частина циклу Життя без Різдва)
  • Caris Mere (Після вітру) для сопрано і альта (1994)
  • Magnum Ignotum для ансамблю духових і стрічки (1994)
  • Valse Boston для фортепіано і струнних (1996)
  • Замість Танго для скрипки, бандонеона, фортепіано та контрабаса (1996)
  • In L'Istesso Tempo (В тому ж темпі) для фортепіанного квартету (1997)
  • Sio для струнних, фортепіано і ударних (1998)
  • Chiaroscuro для струнного квартету (2011)
Вокально-симфонічна музика
  • Музика для живих , опери на дві дії (1982—1984)
  • Яскрава печаль Реквієм (на 40-й річниці Перемоги над фашизмом) (1984)
  • Вечірні молитви, для 8 альтів і камерного оркестру (1991; 3-я частина циклу Життя без Різдва)
  • Psalm 23, для сопрано і камерного оркестру (1993)
  • Lament, Концерт для скрипки, сопрано та оркестру (1994)
  • Diplipito, для віолончелі, альта і камерного оркестру(1997)
  • And Farewell Goes Out Sighing… для скрипки, контртенора з оркестром (1999)
  • Styx, для альта, змішаного хору і оркестру (1999)
  • Little Imber, для голосу соло, дітячого та чоловічого хорів і ансамблю (2003)
  • Amao Omi, для мішаного хору і квартету саксофонів (2005)
Музика до кінофільмів

Автор музики до бл. сорока кінофільмів (зокрема «Міміно», «Кін-дза-дза!», «Паспорт» і ин.) і до понад сорока театральних постановок. Автор музики до українських фільмів: «Чекаю і сподіваюсь» (1980, т/ф, 2 с), «Це було минулого літа» (1988), «Невстановлена особа» (1990), «Пустеля» (1991).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]