Каришковський Петро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каришковський Петро Йосипович

Петро́ Йо́сипович Каришко́вський (*12 березня 1921, Одеса — 6 березня 1988, там же) — український радянський історик, нумізмат, вчений-енциклопедист.

Доктор історичних наук, професор, з 1963 р. і до останніх днів завідував кафедрою історії стародавнього світу та середніх віків Одеського університету.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 12 березня 1921 року в Одесі.

Батько Каришковського-Ікар Осип Титович, уродженець м. Кам'янець-Подольський, народився в 1880 р, був учасником російсько-японської війни, першої імперіалістичної та громадянської воєн; після демобілізації з лав РККА (1923 р) працював на різних підприємствах м. Одеси на адміністративно-технічних посадах; помер в 1965 р

Мати, уроджена Радзієвська Ольга Федорівна, 1889 року народження, киянка, була вчителькою молодших класів померла 1942 р

У 1939 г.поступив на історичний факультет Одеського університету, до початку Великої Вітчизняної війни був студентом II курсу. У Радянській Армії не служив, будучи знятий з обліку по зору. Під час оборони Одеси в червні-вересні 1941 р працював на спорудженні протитанкових ровів.

З квітня 1944 до кінця 1946 працював в Одеському археологічному музеї на посаді наукового співробітника.

У 1945 закінчив історичний факультет Одеського університету.

У 1946—1948 роках був аспірантом з загальної історії (історія Стародавнього світу і Візантії). Науковий керівник -Готалов-Готліб Артемій Григорович

Після аспірантури продовжує роботу в Одеському університеті. З 1963 року і до кінця життя - завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків.

Брав участь у багатьох наукових конференціях і сесіях, був членом редколегії республіканських збірок «Археологія», брав активну участь у видавничій діяльності Одеського археологічного музею АН УРСР.

Під його керівництвом підготовлено і захищено близько десятка кандидатських дисертацій.

З моменту створення Товариства з охорони пам'яток історії та культури брав участь у його діяльності, був членом президії обласної та республіканської організації Каришковського був обраний членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту, Американського нумізматичного товариства, стояв біля витоків відродження Одеського археологічного товариства.

Помер 6 березня 1988 в Одесі.

Похований на 2-му Християнському кладовищі.

Наукові дослідження[ред.ред. код]

У 1951 році Петро Йосипович захистив кандидатську дисертацію в Москві при Інституті історії АН СРСР (Політичні взаємини Візантії, Болгарії та Русі в 967-971 рр.). У його дисертації були розкриті проблеми, пов'язані c російсько-болгарськими відносинами під час Балканських воєн Святослава, уточнена хронологія російсько-візантійської війни при Святославе і описані події, пов'язані з історією балканських походів Святослава. Результати дослідження були опубліковані в журналах «Питання історії», «Візантійський літопис», «Вісник древньої історії». Критика джерел по цій темі актуальна донині і постійно цитується сучасними дослідниками.

З часом його наукові інтереси змінюються він стає дослідником античності, перш за все з історії та культури Північного Причорномор'я та Візантії. Опублікував близько 180 робіт, з яких найзначніші присвячені епіграфіці та нумізматиці — особливо монетам Ольвії, за якими Каришковський в 1968 р. захистив докторську дисертацію «Монетна справа і грошовий обіг Ольвії (VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.)», (опублікована окремим виданням у 2003 р.). Брав участь у розкопках на о-ві Березань (1946–1949) та міста Ніконій (2-га пол. 1950-х рр.).

У 1985 році видано монографію у співавторстві з І. Б Клейманом - «Стародавнє місто Тіра. Історико-археологічний нарис ». У монографії на підставі археологічних і письмових джерел відновлюються історія Тіри, соціальний лад і культура міста, його місце серед інших античних міст і роль в житті племен Північно-Західного Причорномор'я протягом тисячоліття (з підстави Тіри в VI ст. До н. Е. Дo її загибелі в IV ст. н. е.).

У 1988 році видав монографію «Монети Ольвії. Нарис грошового обігу Північно-Західного Причорномор'я в античну епоху ». У монографії вперше у вітчизняній науці простежується процес виникнення, розквіту і занепаду грошового обігу в Ольвійському полісі рубежу VII-VI ст. до н. е. - IV ст. н. е. Показано особливості грошового обігу в Нижньому Побужжі, виділена роль іноземних і місцевих монет на різних етапах історії Ольвії. У зв'язку з датировками окремих емісій порушуються питання, пов'язані з монетним справою Ольвії. Враховуються монетні знахідки в регіоні. Особливо розглядаються написи, що містять дані по історії грошового обігу.

Продовжуючи роботу в Одеському державному університеті, Каришковський читав різні курси лекцій, найчастіше історію Греції та Риму. Масштабні знання та висока ерудиція дозволили йому в різні роки вести лекції на історичному факультеті за шістьма історичними курсами, з шести спеціальних дисциплін і розробити чимало спецкурсів із стародавньої та середньовічної історії, курс «Вступ до спеціальності» нумізматики та інші.

Глибина наукових досліджень Петра Йосиповича у великій мірі були обумовлені тим, що він досконало володів багатьма мовами: англійською, німецькою, італійською, румунською, польською, чеською, болгарською, сербською, латинською та давньогрецькою.

Каришковський був обраний членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту,Американського товариства нумізматики, стояв біля витоків Одеського археологічного товариства.

Ім'я професора Каришковського носить вулиця в Одесі.

Карышковский.jpg

Дивись також[ред.ред. код]

Монографії[ред.ред. код]

Статьї[ред.ред. код]

  • Русско-болгарские отношения во время Балканских войн Святослава//ВИ. 1951. № 8;
  • О хронологии русско-византийской войны при Святославе//ВВ. 1952. Т. V;
  • К вопросу о первоисточниках по истории походов Святослава // КСИС. 1952. № 9;
  • Балканские войны Святослава в византийской исторической литературе // ВВ. 1953. Т. 6;
  • Боспор и Рим в I в. н. э. по нумизматическим данным // ВДИ. 1953. № 3
  • О мнимом болгарском источнике летописных сводов//Труды Одес. ун-та. 1954. Т. 144;
  • К истории балканских походов Руси при Святославе//КСИС. 1955. № 14;
  • Лев Диакон о Тмутараканской Руси. Византийский временник, № 42 (1960)
  • Материалы к собранию древних надписей Сарматии и Тавриды // Вестник древней истории. 1966. № 2.
  • Из истории поздней Ольвии // Вестник древней истории. 1968. № 1.
  • Ольвийские эпонимы // Вестник древней истории. 1978 № 2.

Посилання[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.