Карл Коллер (генерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Коллер
нім. Karl Koller
Народився 22 лютого 1898(1898-02-22)[1]
Глонн, Еберсберг, Верхня Баварія, Баварія, Німецька імперія
Помер 22 грудня 1951(1951-12-22)[1] (53 роки)
Глонн, Еберсберг, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність письменник, льотчик, автор щоденника, військовослужбовець
Володіє мовами німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання WMacht Lw Gerneral 1945.svg Генерал авіації
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
За поранення (нагрудний знак)
Комбінований знак пілот-спостерігач

Карл Коллер (нім. Karl Koller; 22 лютого 1898, Глонн22 січня 1951, Глонн) — начальник Генерального штабу люфтваффе, генерал авіації. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Карл Коллер народився в сім'ї комісара поліції Йозефа Коллера в верхньо-баварському місті Глонн. Там же він пройшов навчання до народної школі.

Після початку Першої світової війни 11 серпня 1914 року вступив добровольцем в баварський залізничний запасний батальйон. Пройшов підготовку в автомобільній і льотних школах. З грудня 1917 року — льотчик-винищувач. 25 травня 1918 взятий в полон британської армією. У грудні 1919 року повернувся до Німеччини і 12 лютого 1920 року вступив на службу в 1-ю поліцейську льотну ескадрилью обер-вахмістром. Служив в поліції Мюнхена. З 1932 року — інструктор Мюнхенського поліцейського офіцерського училища. 1 серпня 1935 переведений в Люфтваффе.

Закінчив Військову академію ВПС в Берліні-Гатові (1937). З 1 січня 1938 року 0151 начальник оперативного відділу штабу V авіаційного округу, з 1 липня 1938 року - 3-го авіаційного командування, з 1 лютого 1939 року - 3-го повітряного флоту генерала Гуго Шперрле. 1 січня 1941 року у час проведення операції «Лондонський бліц» замінив генерала Гюнтера Кортена на посаді начальника штабу цього флоту. Для операції «Морський лев» оберст-лейтенант Коллер був призначений начальником оперативного відділу 3-го повітряного флоту, що координував свої дії з 9-ю армією.

4 вересня 1943 року очолив Оперативний штаб Генерального штабу Люфтваффе, змінивши генерала Рудольфа Майстера. Був найближчим співробітником генералів Гюнтера Кортена і Вернера Крайпо за оперативними розробками планів Люфтваффе. 20 липня 1944 року перебував на нараді у Адольфа Гітлера в його ставці в Растенбурзі і під час вибуху бомби був важко поранений і 1 вересня 1944 зарахований в резерв. 1 листопада 1944 року, після відставки В. Крейпо, став останнім в історії Третього рейху начальником Генерального штабу Люфтваффе.

Коллер був у фюрербункері Адольфа Гітлера в Берліні 20 квітня 1945 року на святкуванні останнього дня народження диктатора. Незважаючи на те, що ряд високопоставлених осіб вночі покинули місто, Коллер залишився командувати ВПС у сусідньому Вердері. Гітлер наказав Коллеру направити всі наявні літаки для надання допомоги в наступі Феліксу Штайнеру. Однак, з невеликим загоном, Штайнер був не в змозі прийти на допомогу обороні міста.

23 квітня 1945 року перебуваючи на півдні Німеччини, разом з Гансом Ламмерсом і Філіппом Боулером підтримав ініціативу Германа Герінга прийняття Герінгом на себе функцій керівника уряду, зважаючи на неможливість Гітлера з Берліна керувати країною. У той же день за наказом Мартіна Бормана всі четверо були заарештовані загоном СС за звинуваченням у державній зраді. Борман в спеціальній телеграмі шефу РСХА Ернсту Кальтенбруннеру наказав розстріляти зрадників, але наказ залишився невиконаним. 5 травня 1945 року загін СС передав охорону змовників підрозділам Люфтваффе, після чого вони були негайно звільнені. 8 травня 1945 разом з Герінгом був заарештований американськими військами і інтернований.

Після закінчення війни Коллер містився англійцями під вартою в Оксфорді; в цей час його відвідав Чарльз Ліндберг. Коллер був випущений в грудні 1947 року і повернувся до Баварії. У 1949 році він опублікував свій військовий щоденник-мемуари «Останній місяць», в якому міститься інформація про останні дні життя Гітлера під час битви за Берлін.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 216—217. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха.. — М.: «Яуза», «Эксмо», 2005. — 736 с. — ISBN 5-699-13768-8.
  • William L. Shirer. The Rise and Fall of the Third Reich. Fawcett Crest. New York, 1983. ISBN 0-449-21977-1
  • Andreas L. Nielsen. German Air Force General Staff. Ayer Publishing. 1968. ISBN 0-405-00043-X
  • Richard Suchenwirth. Command and Leadership in the German Air Force. Ayer Publishing. 1970. ISBN 0-405-00051-0
  • Anthony Read. The Devil’s Disciples: Hitler’s Inner Circle. W. W. Norton & Company. 2004. ISBN 0-393-04800-4
  • C. G. Sweeting. Hitler’s Personal Pilot: The Life and Times of Hans Baur. Brassey’s. 2002. ISBN 1-57488-402-6
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Johnson A.L., Hitler's Military Headquarters, Organization, Structures, Security and Personnel, James Bender Publishing, 1999
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • а б SNAC — 2010.