Керменчик (історичне поселення)
| село Керменчик | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сімферопольський район |
| Основні дані | |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°56′29″ пн. ш. 34°07′05″ сх. д. / 44.9414° пн. ш. 34.1181° сх. д.Координати: 44°56′29″ пн. ш. 34°07′05″ сх. д. / 44.9414° пн. ш. 34.1181° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
300 м |
| Карта | |
  Керменчик | |
 Керменчик | |
| Мапа | |
| |
Керменчик (крим. Kermençik) — колишнє село біля Сімферополя. Зараз частина історичної місцевості Петрівська балка.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Появу села Керменчик пов'язують з занепадом однойменного скіфського городища, яке більшість сучасних вчених ототожнює з Неаполем-Скіфським[2], у III столітті під ударами греків, готів та гунів.[3]
Однак, більшість вчених відносять його появу до періоду панування у Криму кипчаків та Золотої Орди, тобто до XI—XIII століття.[4]
Село розташовувалося на північному пагорбі скель Дженакай-Кир (Петровські скелі), що й досі має однойменну назву, та у балці під ним, зараз Петрівська балка. Біля зольників на місці зниклого села встановили по колу мармурові валуни, які з часом прикрасили любителі графіті.[5]
У перекладі з кримськотатарського Kermençik означає «маленька фортеця». Судячи з усього, населення села було змішане, і до середини XVIII століття у ньому склалося дві основні групи: уруми-християни та кримські татари-мусульмани, що мали схожі тюркські мови. Існує також думка, що все населення називало себе греками.[6]
У 1778 році місцеві християни буди депортовані російськими військами у Приазов'я, де близько 970 поселенців заснували село Старий Керменчик (зараз Старомлинівка) в Маріупольському грецькому окрузі.[7]
Вважається, що 1779 року село припинило своє існування, а місцеві мусульмани переселилися в сусідній Акмесджит.
Влітку 1827 року Олександр Іванович Султан-Крим-Гірей, великий любитель старовини, прогулюючись ймовірно в районі Петровської балки, побачив у арбі у татарина каміння з написами та барельєфом воїна. Купивши це каміння, він повідомив про це археолога, директора Одеського музею старожитностей І. П. Бларамберга. Той приїхав до Сімферополя, і на місці знахідок знайшов інші плити з написами, постамент від статуї, а також уламок мармурового рельєфу із зображенням скіфських царів Скілура та Палака.[8] Знайдене горидище отримало назву по колишньому селу — Керменчик.[9]
У XIX столітті зникле село напряму пов'язували з Неаполем-Скіфським:
«Неаполіс пережив свою метрополію та інші, грецькі міста, і під ім'ям Керменчика дожив до 1779 року, а цього року разом із усіма греками та митрополитом Ігнатієм жителі Керменчика залишили місто, де прожили не менше 2000 років, переселилися до Маріупольського повіту та утворили село тієї ж назви — Керменчик. Про останні дні цих жителів татари передають, що то були люди працьовиті, чесні, мали крамниці, вулиці, багато води на горі, але жили замкнуто від татар; йдучи, забили джерела якоюсь сумішшю та овечою вовною; були дуже бідні і водночас чесні настільки, що замість металевих грошей вживали камінчики, зразки яких можна побачити у нашому музеї.»[10]
Однак, на сьогодні при дослідженнях городища Керменчик не знайдено великого культурного пласта після IV століття.[11] То ж можна припустити що між цими поселеннями є проміжок, а більша частина села знаходилася у балці, а не на місці городища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Керменчик - Симферополь. wikimapia.org (рос.). Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Сімферополь м Неаполь Скіфський Ярослав Кузнецов (yarokuznetsov) - 2008 г. Неаполь Скифский,…. www.pslava.info. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ ЭСБЕ/Симферополь — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Симферополь: тайна Крыма — Тревел блоги о самостоятельных путешествиях от лучших авторов на Airinme. Airinme.com (рос.). Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Стародавні руїни на карантині: музей-заповідник «Неаполь Скіфський» зачинений. Крым.Реалии (укр.). 14 квітня 2020. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Был там какой-то Керменчик. adminland.ru. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ с. Старомлиновка. web.archive.org. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ «Древними тропами»: крымские художники и «Неаполь Скифский». Крым.Реалии (рос.). 6 жовтня 2023. Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ История возникновения Симферополя (рос.). Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Лашков, Лашков Ф. (1890). Третья учебная экскурсия Симферопольской мужской гимназии (росіїськjю мовою) . Сімферополь: тип. Гордиевского. с. 255.
- ↑ Ю.Г. Виноградов, Ю.П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя скифского (предварительная публикация) // Археологія.- 2003.- №1. www.iananu.kiev.ua. Процитовано 23 листопада 2023.
| |||||||||||||||||