Ескі Абдал (Загороднє)
| Ескі Абдал (Загороднє) Сімферополь | ||||
 Ескі Абдал (Загороднє), 2013 рік | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| Координати: 44°58′51″ пн. ш. 34°07′30″ сх. д. / 44.98091° пн. ш. 34.12512° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Київський район | |||
| Поштовий індекс | 95000 | |||
| Головні вулиці | Ковильна, Межова | |||
| Карта | ||||
  Ескі Абдал (Загороднє) Ескі Абдал (Загороднє) (Сімферополь) | ||||
 Ескі Абдал у Вікісховищі | ||||
Старий Абдал, Ескі Абдал (крим. Eski Abdal), Вера-Абдал або Загороднє, Заміський (рос. Загороднее) — мікрорайон в Сімферополі, у Київському районі міста, колишнє село.[1]
Опис[ред. | ред. код]
Розташований на півночі міста, обмежений зі сходу та півдня річкою Абдалка, з півночі об'їзною дорогою Ялтинської траси, з заходу пагорбом Абдал-Кир.
Складається з старої малоповерхової забудови, що розташовується по річці Абдалка, та з мікрорайону багатоповерхівок біля об'їзної дороги.
Головні вулиці — Ковильна, Межова, Присадибна, Пасечна.
У районі знаходиться дитячій садок № 14, а також Нижній Абдальський став та абдальське джерело.
Зупинка «м/н Заміський» є кінцевою зупинкою тролейбуса № 5.[2]
Історія[ред. | ред. код]
Сьогодні слово «Абдал» набуло лише одного значення: два цвинтарі в Сімферополі. Але спочатку цим словом, що перекладається як «незграбний», назвали спочатку одне, а потім і кілька сіл, що з'явилися на берегах Абдалки. Поселення Абдал вперше згадується у 1778 році у «Відомості про виведених із Криму в Приазов'ї християн» О. В. Суворова, де записано про 149 депортованих з села волохів.[3]
За часів Кримського ханства село Абдал (або Авдал на деяких картах) належало до Акмечетського каймаканства Акмечетського кадилика, і згадується в Камеральному Описі Криму за 1784 рік. Після анексії Криму Росією село належало до Таврійської області.
У 1805 році в Абдалі в 17 дворах проживало 122 кримські татарини, а на карті 1817 вже можна бачити два села Абдал. Після волосної реформи 1829 року Старий (або Нижній) Абдал віднесли до Сарабузской волості (Сарабуз — нині Гвардійське).[4]
У 1842 році в Старому Абдалі було 34 двори.[5]
В «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864» в селі Абдал у шести дворах було 33 мешканці та мечеть.
18 травня 1948 року Старий Абдал або Вера-Абдал був перейменований на Загороднє. Село входило до Кам'янської сільради, і було включено до складу міста у 1977 році. Забудова старого села збереглося і зараз, вона починається метрів за двісті від об'їзної дороги і доходить до кінцевої зупинки тролейбуса десятого маршруту на вулиці Кечкеметській.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Абдал – Загородное и Белое | Крымское Эхо (ru-RU) . 8 вересня 2012. Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ 5 тролейбус (м/н Новороманівка - м/н Заміський), схема руху, Сімферополь. EasyWay - пошук маршрутів громадського транспорту. Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ Присоединение Крыма к России: Дубровин Николай Федорович — Алфавитный каталог — Электронная библиотека Руниверс. runivers.ru. Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ Том 26 (1897) :: ИТУАК :: BIBLIOTHECA CHERSONESSITANA. library.chersonesos.org. Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ НЕИЗВЕСТНЫЙ СИМФЕРОПОЛЬ. СЕВЕРО-ВОСТОЧНАЯ ОКРАИНА — Visit Simferopol — Официальный городской туристический портал Симферополя (ru-RU) . Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ симферополь, Теги: абдал белое загородное. Абдал (Загородное, Белое) — «неуклюжий» район Симферополя (рос.). Процитовано 6 листопада 2023.
| |||||||
| |||||||||||||||||