Грецькі поселення Приазов'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мапа грецьких поселень Приазов'я
Одна з низки статей
Уруми
Coat of arms of Greece.svg

Урумська діаспора

Релігія
Християнство

Близькі етноси
Румеї ·  Караїми ·  Кримчаки ·  Кримські татари

Мови та діалекти
Урумська
Kипчацько-половецькi говори
Kипчацько-огузькi говори
Огузько-кипчацькi говори
Огузькi говори
Кримськотатарська ·  Турецька
Караїмська ·  Кримчацька · 

Історія
Половці
Ханство (1441–1783)
Переселення урумів з Криму (1774-1779)
Маріупольський повіт (1780–1917)
Національно-персональна автономія урумів (1917–1918)
Маріупольська округа (1923–1930)
Грецька операція НКВС (1937-1938)
Урумські поселення Приазов'я

Найвидатніші постаті
Хонагбей Лівон
Пічахчи Ілля Якович
Тахтамишев Володимир Феофанович
Борота Віктор Степанович

Символи

Інше
Урумська література ·  Урумська писемність ·  Мега-Йорти

Грецькі поселення Приазов'я виникли в Приазов'ї 1780-ті роки греками, переселеними з Кримського півострова в період з 28 липня 1778 до кінця вересня 1778 року. У мовному відношенні приазовські греки діляться на дві відмінні одна від одної групи: румеї, які спілкуються румейським діалектом грецької мови та уруми, мова яких відноситься до групи тюркських мов. У сучасному Приазов'ї греки-румеї і греки-уруми проживають здебільшого окремо.

Змішані поселення[ред. | ред. код]

Маріуполь

24 березня 1780 за наполяганням митрополита Ігнатія місто Марієнполь (таку є назву носило місто Павлоград, до якого первісно прибули греки-переселенці) перейменовано в Маріуполь (псевдогрецька назва із елементом «-поль», тобто «місто Марії»), на честь Марії Федорівни, дружини спадкоємця царського престолу, майбутнього імператора Павла І.

Велика Новосілка

Селище Велика Новосілка було засноване в 1779 році по правій стороні річки Мокрі Яли греками, переселеними з Кримського півострова. За переказами, до місця майбутньої Великої Новосілки переселенці підійшли з боку Червоної гірки, і їх вразила місцевість, що розкинулася внизу, покрита терном і порізана долинами річок Мокрі Яли, Шайтанка та Кашлагач.

Румейські поселення[ред. | ред. код]

Стила

Заснування села Стила пов'язане із переселенням в 1779 року греків з Криму в Азовську губернію. Село Стила було засноване на березі річки Мокра Волноваха греками-румеями. 1812 року в центрі села була побудована церква, яка отримала назву Кіріаковської на честь святої Кірікії.

Роздольне

Село Роздольне було засновано в 1779 році греками, які переселилися з Криму на злитті двох річок (колись повноводних, а нині подрібнілись, порослих очеретом та осокою). До 1946 року село називалося Велика Каракуба. Розташоване за 18 км від районного центру і за 50 км від обласного.

Малоянісоль

Село Малоянісоль заснували вихідці з кримських сіл Уйшунь, Єні-кей, Джемрек. Воно розкинулося в долині річки Кальчик (Калки). У селі було 65 будинків, де мешкали 235 особи. Село поділялося на три квартали — Анадольський (Піратки), Джемрекський (Пятах) і Малоянісольський (Харахла).

Сартана

Поселення Сартана утворилося на правому березі річки Кальміус, за 15 км від створюваного міста Маріуполь. Точного історичного визначення слова Сартана на сьогоднішній день не існує. Є лише версії, які документально залишаються не підтвердженими.

Урзуф

Перші поселення людини на території нинішнього села Урзуф відносять до епоху палеоліту. В околицях села, особливо по берегах річки Зелена, знаходять знаряддя праці з каменю: кам'яні молотки, сокири, зернотертки, що відносяться до бронзової доби.

Чердакли

Сучасне село Кременівка. Засноване влітку 1780 року переселенцями з кримських сіл Каракуба (131 чоловіків і 113 жінок), Чердакли (75 чоловіків і 79 жінок) і Бай-Су (51 чоловіків і 56 жінок).

Чермалик

Село Чермалик (так по-татарськи іменується «кучерява трава») засноване в липні 1780 року. З 1946 р. — село Зажиточне, з 1972 р. — Заможне, з 2000 р. — знову Чермалик).

Ялта

Наприкінці липня 1780 в 25 верстах від Маріуполя, у південному напрямку до Білосарайської коси засноване село Ялта, грецькою Яліта, що перекладається як «морський берег», «пляж».

Урумські поселення[ред. | ред. код]

Карань

Сучасна назва — Гранітне. Після заснування частиною мешканців села Нова Карань в 1881 році носило назву Стара Карань. У 1943 році виділився хутір Новоселівка. Гранітне розташоване на правому березі річки Кальміус в межиріччі приток Дубової і Столової балок.

Комар

Найперші відомості про Кримське село Комар відносяться до 1652 року. У цей час в селі було 35 дворів (ГВІК ст. 283). За свідченнями митрополита Ігнатія, при переселенні в 1779 році з Комара вийшло 100 сімей.

Мангуш

Мангуш — селище міського типу, районний центр, площа якого становить 929,1 га. З 1946 року по 1995 рік іменувалось Першотравневе. У березні 1995 року за підсумками місцевого референдуму селищу повернуто історичну назву — Мангуш (в перекладі з грецької мови «білий птах»).

Старомлинівка

Село Старомлинівка (до 1947 року — Старий Керменчик) заснували в 1779 році греки-уруми з кримських сіл: Ашага-Керменчик, Шурю, Албат, Бія-Сала, Улу-Сала. Всього вийшли з Криму 195 сімей, які становили 971 осіб.

Стара Ласпі

Стара Ласпі (первинна назва Ласпі трансформувалося в Ласпу, а після виходу в 1928 році з неї частини мешканців отримала префікс «Стара») — село, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Кальміус за 36 кілометрів від райцентру і за 10 кілометрів від залізничної станції Каракуба.

Старобешеве

Старобешеве — селище міського типу (до 1896 року — село Бешево, центр району). У 1866 році на греків поселенців була поширена єдина система цивільного устрою й управління. У числі 11 грецьких волостей створена і Бешівська, яка надалі у 1874 році увійшла в Маріупольський повіт.

Старий Крим

У 1780 році по правій стороні річки Калка (тепер Кальчик), по лівій стороні Водяної балки оселились переселенці з Криму і назвали нове поселення Ескі-Крим, тобто Старий Крим. Чоловічого населення було 204 особи, жіночого — 163 особи та 79 дворів.

Улакли

Заселення греків у Приазов'ї почалося з березня 1780 року. З Криму першими відправилися в нові місця греки — хлібороби. Наші предки їхали на бричках, це був дуже важкий шлях. Люди були голодні, голі, звичайно, коли переселялися на нові місця поселенці називали своє нове селище так як раніше називалося їх старе село.

Джерела[ред. | ред. код]