Плацдарм «Юта»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плацдарм «Юта»
Utah Beach
Нормандська операція
Операція «Оверлорд»
Utah Beach Landing.jpg
Висадка морського десанту. Плацдарм «Юта». Ранок 6 червня
49°25′05″ пн. ш. 1°10′35″ зх. д. / 49.41805555555600193° пн. ш. 1.1763888888889000° зх. д. / 49.41805555555600193; -1.1763888888889000
Дата: 6 червня 1944
Місце: Ле-Маделейн-Манш
Нормандія, Франція
Результат: Перемога союзників. Відкриття Другого фронту в Західній Європі.
Сторони
Flag of the United States (1912-1959).svg США Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Командувачі
Flag of the United States (1912-1959).svg Омар Бредлі
Flag of the United States (1912-1959).svg Раймон Бартон
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Дітріх Крайсс
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Карл-Вільгельм фон Шлибен
Військові сили
32 000 н/д
Втрати
200 н/д

Плацдарм «Юта» (англ. Utah Beach) — кодове найменування одного з п'яти секторів вторгнення союзників силами 7-го корпусу 1-ї американської армії 6 червня 1944 року на узбережжя окупованої націстами території Франції в ході висадки в Нормандії часів 2-ї світової війни.

План висадки морського десанту на плацдарм «Юта»

Історія[ред.ред. код]

Плацдарм «Юта» знаходився на самому крайньому, західному фланзі зони вторгнення англо-американських військ до Нормандії. Шириною до 5 км, він знаходився між населеними пунктами Поупвілль і Ла-Маделейн на лівому березі естуарію річки Дув.

Висадка військ планувалася в 4 етапи: в першу чергу йшов десант на 20 висадочних катерах по 30 чоловік в кожному, із складу 8-го піхотного полку 4-ї піхотній дивізії. Початок операції з висадки був запланований на 6:30 ранку. Після цього, з інтервалом у декілька хвилин слідували 2 батальйони, загальною чисельністю до 1000 чоловік, за якими у свою чергу висаджувалися останні дві хвилі з підрозділами інженерних військ, артилерія і органами управління.

З наближенням першої хвилі десанту на відстань 250—350 метрів командири використовували спеціальні сигнальні засоби для подачі сигналу військово-морським силам про початок артилерійської підтримки висадки підрозділів. Практично точно по запланованому часу, війська почали висадку з десантних засобів на відстані до 90 метрів від урізу води. Артилерійські підрозділи Вермахту зробили спробу подавити противника, але були виведені з ладу вогнем корабельної артилерії союзників були вимушені припинити вогонь.

У складі перших підрозділів, які висадилися на берег, особливо відзначився заступник командира 4-ї дивізії бригадний генерал Теодор Рузвельт мол., син 26-го Президента США, Теодора Рузвельта, який особисто очолив висадку морського десанту на узбережжі. Він став першим і єдиним генералом союзної армії, що висадився на території окупованої Нормандії в Д-День, і у віці 57 років став найстарішим солдатом досягнувшим узбережжя.

Усвідомивши, що через погодні умови, що ускладнилися, висадка сталася з істотним відхиленням від заздалегідь запланованих ділянок, Рузвельт миттєво перейняв усе подальше командування десантом на себе і зумів чітко організувати управління останніми хвилями союзного десанту. Кожен підрозділ на місці отримував від нього уточнені завдання і з ходу вступав в бій. Зберігаючи крижаний спокій в таких умовах, генерал не втрачаючи відчуття гумору, упевнено і, всіляко підтримуючи солдатів, які висадилися в перших рядах морського десанту, керував бойовими діями на плацдармі. Пізніше за прояву мужності під час вторгнення у складних бойових умовах бригадний генерал Теодор Рузвельт мол. був нагороджений медаллю Пошани.

До кінця першого дня висадки американці змогли зосередити на березі до 23 250 чоловік особового складу з 1700 одиницями бойової техніки. При висадці зазнали втрат, які складали в сукупності убитими і пораненими до 200 чоловік.

Основними чинниками, які позитивно вплинули на успіх висадки на плацдармі стали:

  • слабкість фортифікаційних укріплень німців на цій ділянці узбережжя, яка, з точки зору командування Вермахту, була малопридатна для вторгнення союзників;
  • ефективність попередніх авіаційної і артилерійської підготовки вторгнення військ;
  • успішне застосування плаваючих танків, які на відміну від плацдарму «Омаха» були спущені на воду на незначному видаленні від берега, не понесли втрат на плаву, і таким чином, змогли результативно вплинути на бойові дії піхотних підрозділів на березі;
  • помилка при висадці військ — при відхиленні більш ніж на 1,5 км від своїх запланованих напрямків десант виявився поза зоною досяжності кулеметного і артилерійського вогню Вермахту на плацдармі;
  • дія повітряно-десантних дивізій в тиловій смузі оборонних позицій німців, які своїми активними діями змогли дезорганізовувати систему управління військами противника, вивести зі строю багато елементів оборонні зміцнень противника і підірвати можливість німецького командування ефективно здійснювати контрзаходи проти морського десанту. Проте, в той же час, повітряний десант заплатив за це дуже значну ціну: втрати становили до 40 % лише в 101-ї дивізії.


Література[ред.ред. код]

  • Joseph Balkoski: Utah Beach: The Amphibious Landing and Airborne Operations on D-Day, June 6, 1944, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-0144-1
  • Mark R. Henry: D-Day 1944 (2): Utah Beach & U.S. Airborne Landings (Campaign), Motorbooks International, 2004, ISBN 1-84176-365-9
  • James Arnold: Operation Overlord: Utah Beach & the U S Airborne Divisions 6 June 1944: 004 (Order of Battle, 4), Ravelin, 1994, ISBN 1-898994-03-X
  • Anthony Beevor: D-Day — Die Schlacht in der Normandie, C. Bertelsmann, Gütersloh, 2010, ISBN 978-3-570-10007-3.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 49°25′05″ пн. ш. 1°10′35″ зх. д. / 49.41806° пн. ш. 1.17639° зх. д. / 49.41806; -1.17639