Кипарис вічнозелений
| Кипарис вічнозелений | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Cupressus sempervirens L., 1753 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Кипарис вічнозелений (Cupressus sempervirens) — вид хвойних дерев родини Кипарисові (Cupressaceae).
Зміст
Опис[ред. • ред. код]
Це дерево 25-35 м заввишки. Гілки тісно притиснуті до стовбура. Дрібні гілочки розташовані майже у одній площині. Листки у нього лускоподібні, темно- і світло-зелені, або синюваті, попарно супротивні, притиснуті до гілочок або трохи відігнуті. Шишки дерев'янисті, до 3 см завдовжки, здебільшого кулясті, сірувато-коричневі, блискучі. Шишкові лускові щиткоподібні, в кількості 3-6 пар, з колючкою на верхівці, при дозріванні розсуваються. Насіння 4-6 мм завдовжки, з вузьким крилом.
Форми[ред. • ред. код]
Є дві форми кипарису вічнозеленого:
- пірамідальна (Cupressus sempervirens f.pyramidalis)
- горизонтальна (Cupressus sempervirens f.horizontalis)
Поширення та середовище існування[ред. • ред. код]
У природі зустрічається на півдні Європи та на заході Азії.
Практичне використання[ред. • ред. код]
Використовується у озеленені з часів Римської імперії.[1]
Щільна пахуча деревина із світлою заболонню і червонувато-бурим ядром, стійка проти деревоточців та гниття, легко обробляється та полірується. З неї виготовляють меблі, токарні та різьблені вироби, використовують для підземних та підводних споруд.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 142
Посилання[ред. • ред. код]
- Farjon, A. (2005). Monograph of Cupressaceae and Sciadopitys. Royal Botanic Gardens, Kew. ISBN 1-84246-068-4.
- Zsolt Debreczy, Istvan Racz (2012). У Kathy Musial. Conifers Around the World (вид. 1st). DendroPress. с. 1089. ISBN 9632190610.
