Китайці (спільнота людей)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Країни зі значною кількістю населення китайського походження.

Китайці — це люди або етнічні групи, які пов'язані з Китаєм, зазвичай через етнічність, національність, громадянство чи іншу приналежність. [1]

Китайці відомі як Zhongguoren (кит. трад.: 中國人; спрощ.: 中国人) або як Huaren (кит. трад.: 華人; спрощ.: 华人) носіям стандартної китайської мови, включно з тими, хто живе у Великому Китаї, а також з китайцями, які мешкають за кордоном. Хоч обидва терміни означають "китайці", їх використання залежить від особи та контексту. Перший термін зазвичай (але не винятково) використовується для позначення громадян Китайської Народної Республіки, особливо материкового Китаю. [2] [3] [4] [5] Термін Huaren позначає етнічних китайців і частіше використовується стосовно тих, хто проживає за кордоном або не є громадянином Китаю.

Ханьці(самоназва — хань) є найбільшою етнічною групою в Китаї, що становить приблизно 92% населення материкової частини країни. [6] Вони становлять приблизно 95% населення Тайваню, [7] [8] 92% Гонконгу[9] та 89% Макао. [9] [10] Вони також є найбільшою етнічною групою у світі, що становить приблизно 18% світового населення.[11] [12]

За межами Китаю терміни «ханець» і «китаєць» часто плутають, оскільки ті особи, що ідентифікують себе або зареєстровані як ханьці, є панівною етнічною групою в Китаї. [13] Проте, окрім ханьців, в Китаї також є 55 офіційно визнаних етнічних меншин, які також є китайцями за національністю.

Люди з Тайваню, офіційна назва — Китайська Республіка (КР), також можуть називатися «китайцями» в різних контекстах, хоча зазвичай їх називають «тайванцями». Територія Тайваню є спірною, і КНР має обмежене визнання його суверенітету.

Термін «закордонні китайці» частіше за все використовується стосовно людей китайського походження, що живуть за кордоном, а також може позначати китайських громадян, які мешкають за межами Китаю.

Етнічні групи в Китаї та пов'язаних з ним територіях[ред. | ред. код]

Докладніше: Етнічні меншини в Китаї, Список етнічних груп в Китаї і Невизнані етнічні групи в Китаї
Частина муралу в Пекіні, що зображує 56 визнаних етнічних груп Китаю.

Певну кількість етнічних груп, а також інші расові меншини Китаю називають китайцями.

Етнічні групи в Китаї[ред. | ред. код]

Фоліо карти комуністичного Китаю. Центральне розвідувальне управління США, Управління розвідки, Офіс базової географічної розвідки, 1967 р.

Ханьців, найбільшу етнічну групу в Китаї, часто помилково називають «китайці» або «етнічні китайці». [13] [14] Ханьці також утворюють більшість або значну меншість в інших країнах, і становлять приблизно 18% світового населення. [11] [12]

Іншими етнічними групами в Китаї є чжуани, хуейцзу, маньчжури, уйгури та мяо(хмонги). Вони становлять п'ять найбільших етнічних меншин у материковому Китаї з населенням приблизно 10 мільйонів чи більше. Крім того, ї, туцзяни, тибетці та монголи кожна мають чисельність населення від п’яти до десяти мільйонів.

Китай, офіційно – Китайська Народна Республіка (КНР), загалом визнає 56 корінних китайських етнічних груп. У Китаї також наявні кілька невизнаних етнічних груп.

Етнічні групи в династичному Китаї[ред. | ред. код]

Термін «китайці» (китайською: 中國之人; буквально: 'Люди Китаю' Zhōngguó zhī rén; маньчжурською: Dulimbai gurun i niyalma) використовувався урядом династії Цін для позначення всіх традиційно корінних підданих імперії, включаючи ханьців, маньчжурів і монголів. [15]

Чжунхуа міньцзу («китайська нація»)[ред. | ред. код]

Чжунхуа міньцзу, «китайська нація» — це надетнічне поняття, яке стосується всіх 56 етнічних груп, що мешкають в Китаї та офіційно визнані урядом Китайської Народної Республіки. Цей термін використовується для позначення усталених етнічних груп, які жили в межах давнього Китаю. [16] Він використовувався в Китайській Народній Республіці з 1911 по 1949 рік для позначення п’яти первинних етнічних груп [a] у Китаї. [17] Термін чжунго женьмінь (кит. 中国人民), «китайський народ» був улюбленим терміном уряду в ранню комуністичну еру; чжунхуа міньцзу зустрічається частіше в останні десятиліття. [18]

Етнічні групи в Тайвані[ред. | ред. код]

Аміси — корінна етнічна група Тайваню.

Тайвань, офіційно – Китайська Республіка (КР), визнає 17 тайванських етнічних груп, а також інші численні етнічні групи «нових іммігрантів» (здебільшого вихідці з материкового Китаю та Південно-Східної Азії). З 17 етнічних груп Тайваню 16 вважаються корінними (корінні народи Тайваню), [19] а одна вважається некорінною (тайванські ханьці). [20] У Тайвані також є кілька невизнаних корінних етнічних груп.

Тайванські ханьці, які є ханьцями, що проживають на території Тайваню, зазвичай класифікуються урядом Тайваню таким чином: тайванські хоклоси, тайванські хакка та вайшенгрен (тобто «народ материкового Китаю у Тайвані»). Цзіньменьці та мацзунезці є двома іншими значущими етнічними групами тайванських ханьців.

Хоклоси та хакки вважаються «корінним» населенням Тайваню, оскільки вони першими почали мігрувати в Тайвань у значних кількостях із провінції Фуцзянь та Гуандун понад 400 років тому (вперше вони почали мігрувати в Тайвань у незначних кількостях на кілька століть раніше). Тайванською мандаринською мовою їх часто називають «беншенгрен» («люди з цієї провінції»). Ті люди, що ідентифікують себе як хоклоси, становлять приблизно 70% загального населення Тайваню, а хакки — приблизно 14% населення Тайваню.

Так звані "жителі материка" (тайванці) здебільшого походять від людей, які мігрували з материкового Китаю у Тайвань протягом 1940-х і 1950-х років. Їх часто називають тайванською мандаринською мовою «вайшенгрен» (що означає «люди з-за меж цієї провінції»). Жителі материка (тайванці) становлять приблизно 14% загального населення Тайваню.

Загалом різні корінні народи Тайваню становлять приблизно 2% населення Тайваню. Вважається, що вони жили в Тайвані протягом 6000 років до колонізації Тайваню Китаєм, яка почалася в 17 столітті (н. е.).

Визнання китайським урядом[ред. | ред. код]

Етнічні групи тайванських ханьців, корінних тайванців (беншенгрен), тайванців хоклосів, тайванців хакка, мешканців материкового Тайваню (вайшенгрен), цзіньменців і мацзунезців (усі підтипи або гілки китайської етнічної групи хань) не визнаються китайським урядом. Крім того, 16 корінних народів Тайваню, офіційно визнаних урядом Тайваню, також не визнаються урядом Китаю. Китайський уряд також не визнає етнічне найменування «новий іммігрант».

Натомість китайський уряд має власні етнічні найменування для тайванців. Китайці вважають тайванських ханьців ханьцями (розмежування немає), а різні визнані та невизнані (Тайванем) корінні народи Тайваню називають «гаошаньрень» (тобто «народ високогір’я»). Гаошаньрень є однією з 56 офіційно визнаних етнічних груп Китаю.

Національність, громадянство та місце проживання[ред. | ред. код]

Тибетці в Цинхаї
Хуейці в Сіньцзяні

Закон про громадянство Китайської Народної Республіки зазначає, що особа отримує громадянство або за народженням, якщо принаймні один із батьків має китайське громадянство, або шляхом натуралізації. Посвідчення особи є офіційною формою ідентифікації для жителів Китайської Народної Республіки.

Паспорт спеціального адміністративного району Гонконг або паспорт спеціального адміністративного району Макао видається особам, які постійно проживають у Гонконгу чи Макао відповідно.


Національна ідентифікаційна картка – це документ, що посвідчує особу та видається людям, які мають сімейну реєстрацію в Тайвані. Сертифікат резидента – це документ, що видається мешканцям Китайської Республіки, які не мають Національної ідентифікаційної картки.

Закордонні китайці[ред. | ред. код]

Докладніше: Закордонні китайці
Чайнатаун(китайський квартал) в Мельбурні, є найстарішим китайським поселенням у Західному світі та найстарішим китайським кварталом у Південній півкулі. [21] [22] [23] [24]

Закордонними китайцями називають людей китайської етнічності, які живуть за межами Китайської Народної Республіки чи Тайваню внаслідок тривалого процесу перетворення на діаспору. [25] Особи з одним або кількома китайськими пращурами можуть вважати себе закордонними китайцями. [26] Такі люди дуже відрізняються за рівнем культурної асиміляції. У всьому світі на різних територіях існують етнічні анклави, відомі як китайські квартали, що є домівкою для закордонних китайців.

У Південно-Східній Азії люди китайського походження називають себе 華人(Huárén) замість 中國人(Zhōngguórén), що зазвичай стосується громадян Китайської Народної Республіки або Тайваню. [27] Термін Zhongguoren має більший політичний та ідеологічний відтінок. В той час, як люди, що мешкають в Китаї, можуть використовувати назву Zhongguoren для позначення власної китайської етнічної приналежності, деякі жителі Тайваню відмовляються називатися Zhongguoren. [5]

Див. також[ред. | ред. код]

 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Harding, Harry (1993). The Concept of "greater China": Themes, Variations and Reservations. The China Quarterly. 136 (136): 660—86. doi:10.1017/S030574100003229X. JSTOR 655587.
  2. ↑ https://www.zdic.net/hans/%E4%B8%AD%E5%9B%BD%E4%BA%BA [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] 生息、繁衍,居住在中国的本地人或者海外有中国血统的侨胞 Local people who live, reproduce, reside in China, or Chinese nationals of Chinese descent living overseas.
  3. ↑ https://cwn.ling.sinica.edu.tw/_process.asp?inputword=%A4%A4%B0%EA%A4H&radiobutton=1 [Архівовано 1 жовтня 2022 у Wayback Machine.] 普通名詞。中華民族的族人或中國大陸的人民。 noun, ethnic groups of Zhonghua Minzu, or people of China
  4. ↑ {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  5. ↑ а б Hui-Ching Chang; Richard Holt (20 листопада 2014). Language, Politics and Identity in Taiwan: Naming China. Routledge. с. 162—64. ISBN 978-1-135-04635-4. Архів оригіналу за 30 вересня 2023. Процитовано 13 жовтня 2018.
  6. ↑ CIA Factbook [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.]: "Han Chinese 91.6%" out of a reported population of 1,379 billion (July 2017 est.)
  7. ↑ 中華民國國情簡介 [ROC Vital Information]. Executive Yuan (zh-TW) . 2016. Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 23 серпня 2016. 臺灣住民以漢人為最大族群，約占總人口97%
  8. ↑ Executive Yuan, R.O.C. (2014). The Republic of China Yearbook 2014 (PDF). Government Information Office. с. 36. ISBN 978-986-04-2302-0. Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 11 червня 2016.
  9. ↑ а б (Звіт). {{cite report}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. ↑ (Population By-Census, 2016).
  11. ↑ а б Zhang, Feng; Su, Bing; Zhang, Ya-ping; Jin, Li (22 лютого 2007). Genetic Studies of Human Diversity in East Asia. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 362 (1482): 987—996. doi:10.1098/rstb.2007.2028. PMC 2435565. PMID 17317646.
  12. ↑ а б Zhao, Yong-Bin; Zhang, Ye; Zhang, Quan-Chao; Li, Hong-Jie; Cui, Ying-Qiu; Xu, Zhi; Jin, Li; Zhou, Hui; Zhu, Hong (2015). Ancient DNA Reveals That the Genetic Structure of the Northern Han Chinese Was Shaped Prior to three-thousand Years Ago. PLOS One. 10 (5): e0125676. Bibcode:2015PLoSO..1025676Z. doi:10.1371/journal.pone.0125676. PMC 4418768. PMID 25938511.
  13. ↑ а б Who are the Chinese people? [Архівовано 6 вересня 2021 у Wayback Machine.] (кит.). Huayuqiao.org. Retrieved on 26 April 2013.
  14. ↑ Yang, Miaoyan (2017). Learning to Be Tibetan: The Construction of Ethnic Identity at Minzu. Lexington Books. с. 7. ISBN 978-1498544634.
  15. ↑ Zhao, Gang (2006). Reinventing China: Imperial Qing ideology and the rise of Modern Chinese national identity in the early twentieth century (PDF). Modern China. Sage. 32 (3): 3—30. doi:10.1177/0097700405282349. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 29 травня 2016.{{cite journal}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
  16. ↑ Brief Introduction Chinese nationality. Chinatraveldepot.com. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 23 липня 2014.
  17. ↑ Millward, James A. (2007). Eurasian Crossroads: A History of Xinjiang. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-13924-3.
  18. ↑ Alan Lawrance, ред. (2004). Race and history in China. China Since 1919: Revolution and Reform: a Sourcebook. Psychology Press. с. 252—255. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  19. ↑ Copper, John F. (2014). Historical Dictionary of Taiwan (Republic of China). Rowman & Littlefield. с. 53. ISBN 978-1-4422-4307-1.
  20. ↑ About Taiwan. Taiwan (official website). Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 5 грудня 2019.
  21. ↑ Chinatown Melbourne. Архів оригіналу за 25 січня 2014. Процитовано 23 січня 2014.
  22. ↑ Melbourne's multicultural history. City of Melbourne. Архів оригіналу за 30 вересня 2023. Процитовано 23 січня 2014.
  23. ↑ World's 8 most colourful Chinatowns. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 23 січня 2014.
  24. ↑ The essential guide to Chinatown. Melbourne Food and Wine Festival. Food + Drink Victoria. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  25. ↑ Barabantseva, Elena (2010). Overseas Chinese, Ethnic Minorities and Nationalism: De-Centering China. Routledge. ISBN 978-1-136-92736-2.
  26. ↑ Park, Yoon Jung (2008). A Matter of Honour: Being Chinese in South Africa. Lexington Books. с. 155. ISBN 978-0-7391-3553-2.
  27. ↑ Beeson, Mark (2008). Contemporary Southeast Asia. Palgrave Macmillan. с. 118. ISBN 978-1-137-06880-4.
  1. ↑ The Han, the Manchu, the Mongols, the Hui (applied to Muslims as a whole), and the Tibetans.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Китайці_(спільнота_людей)&oldid=42358495