Населення Землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення світу M:
Ріст населення Землі за останні 12 тис. років
Ріст населення Землі за останні 12 тис. років
Чисельність 7,4 млрд осіб
Густота 49,7 особи/км²
Природний рух
Природний приріст 1,08 ‰
Народжуваність 18,6 ‰
Смертність 7,8 ‰
Смертність немовлят 34,1 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 25,64 %
 • 15–64 років 65,87 %
 • старіші за 65 років 8,49 %
Середня тривалість життя 69 року
 • чоловіків 67 року
 • жінок 71,1 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,07 чол./жін.
15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,8 чол./жін.
Етнічні групи
Нація земляни
Найбільший етнос ханьці
Мови
Офіційна китайська, іспанська, англійська, французька, арабська, російська[1]
Також у побуті гінді, португальська, бенгальська, японська, яванська та ін.[2]

Населення Землі — популяція людей на планеті Земля. Чисельність населення планети 2017 року становила 7 405 107 650 осіб[3]. Згідно з підрахунками ООН чисельність населення Землі сягнула 7 млрд осіб 31 жовтня 2011 року[4][5]. Чисельність людства стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,6 ‰, смертність — 7,8 ‰, природний приріст — 1,08 % . Середня густота населення планети 2017 року становила 49,7 особи/км². Шість з семи континентів планети здавна заселені людством. Антарктида через власну віддаленість і суровий клімат не має постійного населення до сих пір. Найбільш заселена Азія, найменш — Австралія з Океанією. Загалом в Азії проживає понад 60 %, тільки в одних Китаї та Індії — 35 % населення планети . Демографічні й соціологічні дослідження ведуться як на рівні національних державних і науково-освітніх установ, так і рядом міжнародних організацій та відповідними інституціями ООН. Згідно рекомендацій ООН держави повинні проводити переписи власного населення не рідше ніж раз на десятиліття .

Історія[ред.ред. код]

Точно оцінити кількість людності Землі в давні історичні епохи важко. Точніші дані відомі для тих періодів історії та тих країн, де почали проводитися переписи. За деякими оцінками в 300—400 роках у межах Західної та Східної Римської імперій мешкало близько 50 млн людей[6].

Кількість населення Землі постійно зростає внаслідок розширеного відтворення. До другої половини XVII століття збільшення чисельності населення відбувалось повільно, із початком розвитку капіталізму пришвидшилося, а в другій половині XX століття набуло «вибухоподібного» характеру. Демографи пояснюють це так званим «демографічним переходом», який переживає людство. Перехід характеризується такими послідовними фазами:

  • Фаза 1. Для неї характерна висока народжуваність, висока смертність, низький природний приріст населення.
  • Фаза 2. Зберігається висока народжуваність, проте з'являється тенденція до її зменшення, різко знижується смертність у всіх вікових групах населення у зв'язку з успіхами медицини, у зв'язку з чим існує високий і дуже високий природний приріст.
  • Фаза 3. Характеризується малим відсотком народжуваності, низькою смертністю, низьким природним приростом населення.

Друга фаза являє собою демографічний вибух. Країни Європи пройшли його ще у XVIII—XIX століттях разом з індустріалізацією, країни, що розвиваються, вступили в цю фазу лише в 1950-1960-х роках Оскільки на ці країни припадало 9/10 загального приросту населення Землі, це спричинило глобальний демографічний вибух. Середньорічний приріст населення у другій половині 1960-х роках сягав 21 ‰,а в країнах, що розвиваються, 30-45 ‰ і навіть більше. Із соціально-економічним розвитком країн Латинської Америки, Східної і Південно-Східної Азії природний приріст їх населення поступово зменшувався, до 16-17 ‰, а деякі з них (Китай) упритул підійшли до третьої фази демографічного переходу. Економічно розвинені країни на цій фазі знаходились вже у середині ХХ століття, згодом сюди увійшли тодішні соціалістичні країни Європи.

В XX столітті людність світу зростало найшвидше порівняно з усіма минулими епохами завдяки зменшенню смертності в багатьох країнах. Зменшення смертності пояснюється прогресом медицини й значним збільшенням продуктивності сільського господарства, пов'язаного із зеленою революцією[7][8]. Згідно інших джерел головною причиною зростання кількості населення є запровадження гігієни та покращення санітарного стану місць проживання, що зменшило кількість інфекційних хвороб таких як бубонна чума, висипний тиф тощо[9].

В 2000-му році Організація Об'єднаних Націй оцінила ріст людності на рівні 1,14 % на рік, що становить 75 млн нових людей. Це менше, ніж пікове значення у 86 млн людей 1987 року. Швидкість росту населення на всій Землі поступово зменшується від 2,19 % 1963 року, але в окремих регіонах, зокрема на Близькому Сході та в Африці на південь від Сахари, рівень росту залишається високим. В деяких країнах ріст від'ємний, тобто населення зменшується. Особливо це стосується Центральної та Східної Європи, в основному через малу народжуваність. Вже у 2010-х роках Японія та деякі країни Західної Європи теж зіткнуться з проблемою зменшення населення через перевищення смертності над народжуваністю.

У результаті росту населення, що перевищує можливості регіону, виникає перенаселення. З іншого боку, такі області можна розглядати також як недонаселені, оскільки мешканців в них не вистачає для підтримки наявної економічної системи. ООН стверджує, що темпи росту населення швидко зменшуються через демографічний перехідний період. Вважається, що людність Землі досягне максимального значення у 9,22 млрд 2075 року[16].

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність населення планети, станом на 2016 рік, дорівнює 18,5 ‰, 148 народжень щохвилини, або 2,5 щосекунди[3]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,42 дитини на одну жінку[3].

Смертність населення планети 2016 року становила 7,8 ‰, 108 смертей кожної хвилини, або 1,8 кожної секунди[3].

Природний приріст населення планети 2016 року становив 1,06 %. Щохвилини у світі народжується 149 немовлят, або 2,5 щосекунди[3].

Статево-вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення планети, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення планети становить 30,4 року; для чоловіків — 29,6, для жінок — 31,1 року (оціночні дані за 2017 рік)[3]. Очікувана середня тривалість життя людини 2016 року становила 69 років; для чоловіків — 67 років, для жінок — 71,1 року[3].

Вікова структура населення світу, станом на 2017 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 25,44 % (963 981 944 чоловіка, 898 974 458 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 16,16 % (611 311 930 чоловіків, 572 229 547 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 41,12 % (1 522 999 578 чоловіків, 1 488 011 505 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 8,6 % (307 262 939 чоловіків, 322 668 546 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 8,68 % (283 540 918 чоловіків, 352 206 092 жінки)[3].

Статево-вікове співвідношення населення світу (оцінка 2016 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[3].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Розселення[ред.ред. код]

Докладніше: Густота населення

Шість з семи континентів планети здавна заселені людством. Антарктида через власну віддаленість і суровий клімат не має постійного населення до сих пір. Середня густота населення планети 2017 року становила 49,7 особи/км²[3]. Найбільш заселена Азія, найменш — Австралія з Океанією. Загалом в Азії проживає понад 60 % світового населення, Африці — 12 %, Європі 11 %, Північній Америці — 8 %, Південній Америці — 5,3 %, у Австралії та Океанії — менше 1 % населення людства.

Найбільш населеними країнами світу, станом на 2017 рік, є: Китай — 1,38 млрд осіб (20 % усього людства); Індія — 1,28 млрд осіб (17 % усього людства); Сполучені Штати Америки — 326,6 млн осіб; Індонезія — 260,6 млн осіб; Бразилія — 207,4 млн осіб; Пакистан — 204,9 млн осіб; Нігерія — 190,6 млн осіб; Бангладеш — 157,8 млн осіб; Росія — 142,3 млн осіб; Японія — 126,5 млн осіб.

Найменш населені країни світу, станом на 2017 рік: Ватикан — 1,0 тис. осіб; Монтсеррат (володіння Великої Британії) — 5,3 тис. осіб; Сен-П'єр і Мікелон (володіння Франції) — 5,5 тис. осіб; Сен-Бартельмі (володіння Франції) — 7,2 тис. осіб; Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья (володіння Великої Британії) — 7,8 тис. осіб; Острови Кука (вільно асоційована країна із Новою Зеландією) — 9,3 тис. осіб; Науру — 9,6 тис. осіб; Тувалу — 11,1 тис. осіб; Волліс і Футуна (володіння Франції) — 15,7 тис. осіб; Ангілья (володіння Великої Британії) — 17,1 тис. осіб.

Найбільш густо заселені країни світу, станом на 2017 рік: Макао (спеціальний регіон Китаю) — 21,35 тис. осіб/км²; Монако 15,3 — тис. осіб/км²; Сінгапур — 8,6 тис. осіб/км²; Гонконг (спеціальний регіон Китаю) — 6,7 тис. осіб/км²; сектор Газа (частина Палестинської держави) — 4,9 тис. осіб/км²; Гібралтар (володіння Великої Британії) — 4,5 тис. осіб/км²; Бахрейн — 1,857 тис. осіб/км²; Мальдіви — 1,3 тис. осіб/км²; Мальта — 1,3 тис. осіб/км²; Бермудські Острови (володіння Великої Британії) — 1,3 тис. осіб/км².

Найменш густо заселені країни світу, станом на — 2017 рік: Гренландія (автономний регіон Данії) менше — 1 особи/км²; Монголія — 2,0 особи/км²; Західна Сахара — 2,3 особи/км²; Австралія — 3,0 особи/км²; Намібія — 3,0 особи/км²; Ісландія — 3,4 особи/км²; Мавританія — 3,6 особи/км²; Гайана — 3,7 особи/км²; Лівія — 3,8 особи/км²; Суринам — 3,8 особи/км².

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Урбанізація

Населення планети швидко урбанізується, концентруючись навколо головних планетарних місць тяжіння, причому темпи цього процесу найвищі саме для найбільших міських агломерацій. Рівень урбанізованості населення планети становить 54,9 % населення країни (станом на 2017 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,84 % (оцінка тренду на 2015—2020 роки)[3].

Головні міста планети (чисельність подана станом на 2017 рік): Токіо (Японія) — 38,24 млн осіб; Делі (Індія) — 27,19 млн осіб; Шанхай (Китай) — 25,20 млн осіб; Пекін (Китай) — 22,06 млн осіб; Мумбаї (Індія) — 21,69 млн осіб; Сан-Паулу (Бразилія) — 21,52 млн осіб; Мехіко (Мексика) — 21,32 млн осіб; Осака (Японія) — 20,41 млн осіб; Каїр (Єгипет) — 19,49 млн осіб; Дакка (Бангладеш) — 18,89 млн осіб[3].


Міграції[ред.ред. код]

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Згідно даних Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) 2016 року у світі налічувалось 65,6 млн осіб, що були змушені залишити домівку, з них 22,5 млн біженців, 2,8 млн шукачів притулку від переслідувань, 40,3 млн внутрішньо переміщених осіб[3].

Приблизно 10 млн осіб 2015 року не мали громадянства жодної з держав світу[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Докладніше: Раса, Народ та Народи світу

Історично за фенотипом усе розмаїття представників людства поділяють на ряд так званих рас, тобто великі популяції людей із відносно спільними показниками як зовнішніх рис (фенотип), так і генеалогічного родства (генотип). Уперше термін «раса» запропонував французький вчений і мандрівник Франсуа Берньє. Традиційно виділяються три великі раси: європеоїдну («білі люди»), негроїдну («чорношкірі») і монголоїдну («жовті люди»). За сучасними уявленнями виділяють також австралоїдну, а американоїдну (індіанці, «червоношкірі») відносять до малих рас, яких різні антропологи вирізняють більше десятка[17].

У світі тисячі народів. Найчисельніший із них — ханьці, вони становлять 19,73 % земного населення.

Мови[ред.ред. код]

Мови світу (2017 рік)[3]
Мова: Відсоток:
китайська
  
11.8%
іспанська
  
5.8%
англійська
  
4.7%
гінді
  
3.6%
арабська
  
3.3%
Докладніше: Мови світу

Найпоширеніші мови світу: стандартна китайська — 11,82 %, іспанська (кастильська) — 5,77 %, англійська — 4,67 %, гінді — 3,62 %, арабська — 3,3 %, португальська — 2,83 %, бенгальська — 2,69 %, російська — 2,33 %, японська 1,7 %, яванська — 1,15 %, німецька — 1,09 % (оцінка 2014 року)[3]. Установи ООН у своїй повсякденній роботі використовують 6 мов: арабську, китайську, англійську, французьку, російську та іспанську. Ці 6 мов є рідними, або ними володіють як другою мовою більше половини населення світу, використовуються в якості офіційних мов спілкування більшістю країн світу[18].

Загалом у світі людство користується 7,1 тис. різноманітних мов, у Азії розмовляють на 2,3 тис. мов, в Африці — 2,14 тис. мов, на островах Тихого океану — 1,31 тис. мов, в обох Америках — 1,06 тис. мов, у Європі розмовляють 290 мовами (оцінка 2016 року)[3]. Приблизно 300 мов мають більше 1 млн носіїв кожна; 80 % усіх мов розмовляє менше ніж 100 тис. людей загалом, кожною з 140 зникаючих мов володіє менше 10 людей[3]. Найбільше розмаїття мов притаманне гірським ізольованим регіонам острова Нова Гвінея (839 мов), Південно-Східної Азії, Кавказу.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії світу (2009 рік)[3]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
31.4%
мусульмани
  
23.2%
індуїсти
  
15.0%
буддисти
  
7.1%
місцеві вірування
  
5.9%
інші
  
1.0%
атеїсти
  
16.4%
Докладніше: Світові релігії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення світу: християнство — 31,4 %, іслам — 23,2 %, індуїзм — 15 %, буддизм — 7,1 %, місцеві традиційні вірування — 5,9 %, юдаїзм — 0,2 %, інші — 0,8 %, не сповідують жодної з релігій — 16,4 % (станом на 2010 рік)[3].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта у світі

Рівень письменності населення планети 2016 року становив 86,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 89,8 % — серед чоловіків, 82,6 % — серед жінок[3]. Третина неписьменного дорослого населення зосереджена в Африці південніше Сахари, Південній та Західній Африці. Дві третини неписьменного населення планети складають жінки. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2014 рік)[3].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2016 рік, становила 34,1 ‰; хлопчиків — 36,1 ‰, дівчаток — 32,1 ‰[3]. Рівень материнської смертності 2016 року становив 216 випадків на 100 тис. народжень[3].

Захворювання[ред.ред. код]

2016 року на планеті було зареєстровано 36,7 млн хворих на СНІД, це 0,8 % населення в репродуктивному віці 15-49 років[3]. 2016 року від цієї хвороби померло 1 млн хворих по всьому світові[3].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,5 % населення в містах і 84,7 % в сільській місцевості; загалом 91,1 % населення країни[3].

Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,3 %, в сільській місцевості — 50,5 %, загалом — 67,7 % (станом на 2015 рік)[3].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 52,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 39,9 %; частка осіб похилого віку — 12,6 %, або 7,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[3]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Розподіл доходів домогосподарств планети виглядає таким чином: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 30,2 % (станом на 2008 рік)[3].

Станом на 2013 рік, 83 % населення планети мало доступ до електричних мереж, 95 % у містах і 70 % у сільських поселеннях[3]. 1,2 млрд людей на планеті не мали постійного доступу до електромереж. Рівень проникнення інтернет-технологій на планеті різниться від дешевого широкополосного доступу в країнах Європи і східноазійських тигрів, до дорогого супутникового або мобільного у багатьох регіонах планети і навіть майже повної відсутності в деяких полярних регіонах. Станом на липень 2015 року в у світі налічувалось 3,17 млрд унікальних інтернет-користувачів, тобто менша половина людства користувалась інтернетом[3]. Найбільша кількість інтернет-користувачів була сконцентрована в наступних країнах (станом на 2016 рік): Китай — 730,7 млн; Індія — 374,3 млн; США — 246,8 млн; Бразилія — 122,8 млн; Японія — 116,6 млн; Росія — 108,8 млн; Мексика — 73,3 млн; Німеччина — 72,3 млн; Індонезія — 65,5 млн; Велика Британія — 61 млн[3].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси людства 2015 року становили 3,39 млрд осіб[3]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 34,6 %; промисловість і будівництво — 22,2 %; сфера послуг — 43,1 % (станом на 2011 рік)[3]. Безробіття згідно офіційної статистики 2014 року дорівнювало 8 % працездатного населення 2013 року — 7,3 % 30 % населення країн, що розвиваються не мають постійного джерела доходів; для розвинених країн ця частка становить 4-12 % (станом на 2007 рік).

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Докладніше: Наркоторгівля
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Загальні посів коки на планеті 2013 року дорівнювали 165 тис. га (Колумбія, Болівія, Перу), потенційне виробництво кокаїну кожен рік зростає на 7 %, до 640 тонн 2013 року. Уряд Колумбії за допомогою уряду США проводить агресивну кампанію з викорінення плантацій коки, уряд Перу збільшив власні зусилля з ліквідації плантацій, але не наважується викорінити посіви в ключових районах вирощування. По всьому світу незаконне культивування опійного маку збільшилося 2013 року до 6,8 тис. тонн. Основні виробники: Афганістан — 82 %, Південно-Східна Азія — 12 %, Пакистан — 3 %, Латинська Америка — 4 % світового виробництва[3].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Докладніше: Торгівля людьми

Згідно оцінок міжнародної організації праці, 2012 року приблизно 20,9 млн осіб стали жертвами примусової праці, що представляє повний спектр торгівлі людьми («сучасне рабство») заради трудової та сексуальної експлуатації. Приблизно третина зареєстрованих випадків стосується перетину міжнародних кордонів, найчастіше пов'язане з сексуальною експлуатацією. Торгівля людьми найбільш поширена у Південно-Східній Європі, Євразії та Африці, а найчастіше випадки реєструються в ЄС, Канаді, США та інших розвинених країнах світу.

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, усі країни світу умовно поділяють на три групи, відносно того яких зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами докладають їхні уряди, та наскільки національне законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[19][20]. Найбільшої уваги потребують країни з другого та третього списків.

У другому списку представлені країни, які не повністю відповідають мінімальним стандартам щодо ліквідації торгівлі людьми, але докладають значних зусиль для цього (44 країни): Антигуа і Барбуда, Болівія, Ботсвана, Болгарія, Буркіна-Фасо, Камбоджа, Китай, Демократична Республіка Конго, Республіка Конго, Коста-Рика, Куба, Джибуті, Єгипет, Габон, Гана, Гвінея, Гайана, Гаїті, Катар, Лаос, Ліван, Лесото, Малайзія, Мальдіви, Малі, Маврикій, М'янма, Намібія, Пакистан, Папуа-Нова Гвінея, Саудівська Аравія, Сент-Вінсент і Гренадини, Соломонові Острови, Шрі-Ланка, Судан, Судан, Східний Тимор, Танзанія, Тринідад і Тобаго, Туніс, Туркменістан, Україна, Узбекистан, Ямайка[19][20].

У третьому списку представлені країни, які не відповідають мінімальним стандартам щодо ліквідації торгівлі людьми, і не демонструють значних зусиль для ліквідації цього явища (23 країни): Алжир, Білорусь, Беліз, Бурунді, Центральноафриканська Республіка, Коморські Острови, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Гамбія, Гвінея-Бісау, Іран, Північна Корея, Кувейт, Лівія, Маршаллові Острови, Мавританія, Росія, Південний Судан, Сирія , Таїланд, Венесуела, Ємен, Зімбабве[19][20].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження у світі ведуться як державними, так і науковими установами окремих країн, спеціальними інституціями ОНН, міжнародних організацій:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Демографічний прогноз[ред.ред. код]

Те, як зростатиме людність Землі в майбутньому, важко передбачити на довгу перспективу. В середньому народжуваність дещо зменшується, але дуже різна в розвинутих країнах (де вона часто недостатня для відтворення населення) та країнах, що розвиваються. Існує велика відмінність у народжуваності серед представників різних етносів. Смертність може несподівано збільшитися через хвороби, війни та катастрофи, або ж зменшитися завдяки новим відкриттям у медицині. ООН видала кілька різних прогнозів, які ґрунтуються на різних припущеннях. Впродовж останніх років ООН неперервно змінювала ці прогнози в сторону зменшення, аж тільки в бюлетені за березень 2007 року збільшила цифри на 2050 рік на 273 млн.

Прогнози ООН населення світу за регіонами[21][22]
Рік Світ Африка Азія Європа Латинська
Америка
Північна
Америка
Океанія
тис. осіб  % тис. осіб  % тис. осіб  % тис. осіб  % тис. осіб  % тис. осіб  %
2010 6 830 283 984 225 14,4 4 148 948 60,7 719 714 10,5 594 436 8,7 348 139 5,1 34 821 0,5
2015 7 197 247 1 084 540 15,1 4 370 522 60,7 713 402 9,9 628 260 8,7 363 953 5,1 36 569 0,5
2020 7 540 237 1 187 584 15,7 4 570 131 60,6 705 410 9,4 659 248 8,7 379 589 5,0 38 275 0,5
2025 7 851 455 1 292 085 16,5 4 742 232 60,4 696 036 8,9 686 857 8,7 394 312 5,0 39 933 0,5
2030 8 130 149 1 398 004 17,2 4 886 647 60,1 685 440 8,4 711 058 8,7 407 532 5,0 41 468 0,5
2035 8 378 184 1 504 179 18,0 5 006 700 59,8 673 638 8,0 731 591 8,7 419 273 5,0 42 803 0,5
2040 8 593 591 1 608 329 18,7 5 103 021 59,4 660 645 8,0 747 953 8,7 429 706 5,0 43 938 0,5
2045 8 774 394 1 708 407 19,9 5 175 311 59,0 646 630 7,4 759 955 8,7 439 163 5,0 44 929 0,5
2050 8 918 724 1 803 298 20,2 5 217 202 58,5 653 323 7,3 767 685 8,6 447 931 5,0 45 815 0,5

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Робочі мови ООН.
  2. Найпоширеніші мови світу, окрім тих, що використовуються в ООН
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан World : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 21 січня 2017. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  4. Population seven billion: UN sets out challenges : [англ.]. — BBC, 26 жовтня 2011 року. — Дата звернення: 31 жовтня 2011 року.
  5. World's 'seven billionth baby' is born : [англ.]. — The Guardian, 31 жовтня 2011 року. — Дата звернення: 31 жовтня 2011 року.
  6. Dr. Kenneth W. Harl. Population estimates of the Roman Empire.
  7. The limits of a Green Revolution? : [арх. 11 квітня 2007 року] : [англ.] // BBC News. — 29 березня 2007 року. — Дата звернення: 21 лютого 2018 року.
  8. The Real Green Revolution : [арх. 21 лютого 2018 року] : [англ.] / Adam Fenderson // The Resilience. — 2006. — 23 August. — Дата звернення: 21 лютого 2018 року.
  9. Кемп П., 2013
  10. а б Латинська Америка включає Центральну Америку (Мексику, Кариби) та Південну Америку.
  11. а б Північна Америка включає США, Канаду, Гренландію, Бермуди та Сен-П'єр і Мікелон.
  12. Humans lived in tiny, separate bands for 100,000 years // Breitbart. — 2008. — 25 квітня.
  13. а б в г Historical Estimates of World Population : [англ.] // US Census Bureau. — Дата звернення: 21 лютого 2018 року.
  14. Kremer, Michael. Population Growth and Technological Change: One Million B.C. to 1990 // The Quarterly Journal of Economics. — 1993. — No. 108(3). — P. 681—716.
  15. Джеймс Ушшер у цьому місці хронології розмістив створення |Адама і Єви, чисельність населення світу дорівнювало двом.
  16. World population to 2300 // UN Department of Economic and Social Affairs. — New York, 2004.
  17. Макарчук С. А., 2008
  18. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  19. а б в Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — 2013 рік. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  20. а б в UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — 2009 рік. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  21. The World at Six Billion
  22. Population Growth over Human History

Література[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

Російською[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]