Перейти до вмісту

Клопідогрель

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клопідогрель
Систематична назва (IUPAC)
(+)-(S)-methyl 2-(2-chlorophenyl)-2-(6,7-dihydrothieno[3,2-c]pyridin-5(4H)-yl)acetate
Ідентифікатори
Номер CAS 113665-84-2
Код ATC B01AC04
PubChem 60606
DrugBank DB00758
Хімічні дані
Формула C16H16ClNO2S 
Мол. маса 321.82 г/моль
Фармакокінетичні дані
Біодоступність >50%
Зв'язування 94–98%
Метаболізм Печінка
Період напіврозпаду 7–8 годин (inactive metabolite)
Виділення 50% Нирки
46% Жовч
Терапевтичні застереження
Licence data

EUUS

Кат. вагітності

B1(AU)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) POM (UK) -only (US)

Шляхи введення Перорально

Клопідогрель (англ. clopidogrel, інколи клопідогрел[1]) — метил–(+)-(S)-a-(о-хлорофеніл)-6,7-дигідротієно[3,2-с] піридин-5(4Н)-ацетатугідросульфат; лікарський антитромботичний засіб, антиагрегант. Код АТС — В01А С04.[2]

Клопідогрель, що продається під торговою маркою Плавікс та іншими, є антитромбоцитарним препаратом, який використовується для зниження ризику серцевих захворювань та інсульту у осіб з високим ризиком.[3] Його також застосовують разом з аспірином при серцевих нападах та після встановлення стенту коронарної артерії (подвійна антитромбоцитарна терапія).[3] Приймається перорально.[3] Його дія починається приблизно через дві години після прийому і триває п'ять днів.[3]

Поширеними побічними ефектами є головний біль, нудота, легке виникнення синців, свербіж і печія.[3] Більш серйозні побічні ефекти включають кровотечу та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру.[3] Хоча немає доказів шкоди від використання під час вагітності, таке використання не було добре вивчене.[4] Клопідогрель належить до класу антитромбоцитарних засобів — тієнопіридинів.[3] Він діє шляхом незворотного інгібування рецептора P2Y12 на тромбоцитах.[3]

Клопідогрель був запатентований у 1982 році, а для медичного використання схвалений у 1997 році.[5][6] Він включений до Переліку життєво важливих ліків Всесвітньої організації охорони здоров'я.[7] У 2022 році це був 47-й за популярністю препарат, який найчастіше призначали у Сполучених Штатах, з понад 13 мільйонами рецептів.[8][9] Він доступний як генеричний препарат.[3]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Механізм дії зумовлений незворотним селективним антагонізмом зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів і блокадою АДФ-індукованого зв'язування фібріногену з комплексом глікопротеїн IIb/IIIa. Пригнічуючи агрегацію тромбоцитів, збільшує час кровотечі.[2]

Антиагрегантний ефект дозозалежно виявляється через 2 год після одноразового прийому. При систематичному прийманні препарату у добовій дозі 50 — 100 мг АДФ-індукована агрегація тромбоцитів досягає стійкої рівноваги на 3 — 7 добу, при цьому максимальне пригнічення агрегації тромбоцитів становить 40 — 60 %. Після відміни препарату агрегація тромбоцитів і час кровотечі повертаються до початкових значень приблизно через 5 — 7 діб після прийому останньої дози, що відповідає періоду життя тромбоцитів (7 — 10 діб).

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

При внутрішньому застосуванні швидко, але неповністю (приблизно 50 %) всмоктується із шлунково-кишкового тракту в кров. Біодоступність не залежить від приймання антацидних засобів та їжі. Являє собою проліки. Інтенсивно метаболізується у печінці, перетворюючись на активний метаболіт шляхом окиснення і подальшого гідролізу (при першому проходженні крізь печінку). Активний метаболіт — тіольне похідне — в наш час[коли?] неідентифікований, тому фармакокінетичний профіль препарату визначається кінетикою його основного циркулюючого метаболіту — фармакологічно неактивного карбоксильного похідного, концентрація якого в плазмі крові — 85 % від початкової сполуки. Максимальна концентрація у плазмі крові становить приблизно 3 мг/л, час її досягнення — приблизно 1 год. Час напіввиведення — 8 год, екскретується нирками (50 %) і через кишківник (46 %).

Застосування

[ред. | ред. код]

Синоніми

[ред. | ред. код]

Clopidogrelum

Назви

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Клопідогрел, комбінації
  2. а б в КЛОПІДОГРЕЛ (CLOPIDOGRELUM). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  3. а б в г д е ж и к Clopidogrel Bisulfate. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  4. Clopidogrel (Plavix) Use During Pregnancy. Drugs.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  5. Plavix- clopidogrel bisulfate tablet, film coated. DailyMed. Bristol-Myers Squibb/Sanofi Pharmaceuticals Partnership. 17 May 2019. Архів оригіналу за 4 August 2020. Процитовано 26 December 2019.
  6. Fischer J, Ganellin CR (2006). Analogue-based Drug Discovery. John Wiley & Sons. с. 453. ISBN 9783527607495. Архів оригіналу за 20 грудня 2016.
  7. World Health Organization (2023). The selection and use of essential medicines 2023: web annex A: World Health Organization model list of essential medicines: 23rd list (2023). Geneva: World Health Organization. hdl:10665/371090. WHO/MHP/HPS/EML/2023.02.
  8. The Top 300 of 2022. ClinCalc. Архів оригіналу за 30 August 2024. Процитовано 30 August 2024.
  9. Clopidogrel Drug Usage Statistics, United States, 2013 - 2022. ClinCalc. Процитовано 30 August 2024.
  10. а б в Clopidogrel. drugs.com. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 8 травня 2021.

Література

[ред. | ред. код]