Козенкова Валентина Іванівна

Козенкова Валентина Іванівна
Народилася	17 листопада 1931(1931-11-17) або 1931 Спас-Деменський район, Західна область, РСФРР, СРСР
Померла	23 травня 2021(2021-05-23)
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	історик
Alma mater	Історичний факультет МДУ
Заклад	Інститут археології РАН
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Крупнов Євген Ігнатовичd
Нагороди

Валентина Іванівна Козенкова (нар. 17 листопада 1931(19311117), присілок Нові Широкі, Західна область) — радянська і російська вчена, історик-археолог, провідний науковий співробітник відділу скіфо-сарматської археології Інститутуту археології РАН, кавказознавець, доктор історичних наук. Сфера основних наукових інтересів: епоха бронзи і ранньої залізної доби в Євразії, кобанская культура. Є авторкою 12 монографій та близько 160 наукових статей (ряд яких видані, крім СРСР/Росії, в Німеччині, Великій Британії, Болгарії, Угорщини).

Життєпис

В. І. Козенкова народилася в селянській сім'ї у присілку Нові Широкі, але вже від двох років вона з батьками жила на робочій околиці Москви між Дангаверівською слободою і Лефортово, поряд із Володимирським трактом. Зі школи В. І. Козенкова відчувала любов до читання, з якої виріс інтерес до давньої історії, і 1951 року вона обрала для вступу історичний факультет МДУ. Після першого курсу вона взяла участь в археологічній експедиції академіка О. П. Окладникова, працювала в загоні М. М. Дикова з дослідження неолітичних поселень на островах Лісовий і Сосновий на річці Ангара. В 1953 і 1954 роках Валентина Іванівна працювала в Киргизькій експедиції під керівництвом Л. Р. Кизласова в Чуйській долині на розкопках стародавнього Баласагуна. Закінчивши 1955 року МДУ, В. І. Козенкова, як фахівець із середньовічної археології Середньої Азії, поїхала за розподілом на роботу в Андижан (Узбекистан), де пропрацювала протягом 1955—1959 років, перебуваючи на посаді завідуваки відділу Андижанського краєзнавчого музею в званні старшої наукової співробітниці. У ці роки вона кілька разів очолювала експедиції музею у Ферганській долині. 1959 року В. І. Козенкова повернулася до Москви, де, в силу низки обставин, була змушена змінити наукову тематику. Від 1960 року вона працювала в московському Інституті археології РАН, у наукових званнях від лаборантки і молодшої наукової співробітниці, до старшої, а пізніше провідної наукової співробітниці і консультантки. Брала участь у громадській діяльності, в 1970-ті роки була членом профкому ІА РАН. Брала участь і організовувала багато археологічних експедицій у Сибір, Середню Азію, на Північний Кавказ, Краснодарський і Ставропольський краї (від 1952 до 1978 року). Протягом 1963—1975 років працювала начальницею Передгірного загону Північно-Кавказької археологічної експедиції (ПКАЕ), протягом 1976—1977 років — начальницею Чечено-Інгушського загону ПКАЕ, в 1977—1978 роках — начальницею Учкекенського загону ПКАЕ (Карачаєво-Черкесія). В даний час^[коли?] Валентина Іванівна плідно бере участь у роботі Вченої ради Державного музею Сходу, рецензує твори колег, консультує молодих археологів і продовжує писати сама.

Наукова діяльність

Вчителями В. І. Козенкової були Л. Р. Кизласов, Є І. Крупнов, О. П. Окладников, Б. О. Рибалок, Б. Б. Піотровський, Б. А. Латинін, Б. А. Литвинський, А. В. Арциховський, С. В. Кисельов, Б. М. Граков, С. П. Толстов. Основні дати наукової діяльності:

• 1962-1972 роки — вчена секретарка групи кавказької археології.
• 1969 — кандидатська дисертація: «Кобанська культура на території Чечено-Інгушетії» (науковий керівник Є. І. Крупнов), матеріали і висновки цієї роботи увійшли до перших двох монографій В. І. Козенкової, які вийшли 1977 і 1982 року.
• від 1974 року — член оргкомітету з проведення спочатку регіональних, а в наступні роки Всеросійських і Міжнародних конференцій з археології Північного Кавказу «Крупновські читання».
• від 1979 року — учена секретарка сектору скіфо-сарматської археології.
• 1980-1991 роки — відповідальна секретарка журналу «Радянська археологія» і член редколегії журналу.
• 1990 рік — докторська дисертація: «Великий Кавказ у XIV—IV ст. до н. е. (кобанська культура: модель тисячоліття розвитку)».
• від 2002 року — член вченої ради Державного музею мистецтва народів Сходу.
• від 2006 року — почесна член оргкомітету Археологічного форуму «Крупновських читань».

Публікації

Монографії

• Кобанская культура (восточный вариант) (САИ. Вып. В2-5. Т. 1, Глав. ред. Б. А. Рыбаков). — М., 1977.
• Типология и хронологическая классификация предметов кобанской культуры (восточный вариант) (САИ. Вып. В2-5. Т. 2, Глав. ред. Б. А. Рыбаков). — М., 1982.
• Кобанская культура. Западный вариант (САИ. Вып. В2-5. Т. 3). — М., 1989.
• Kozenkova V. I. Seržen-Yurt. Ein Friedhof der späten Bronze und frühen Eisenzeit im Nordkaukasus (KAVA. AVA-Materialien. Band 48). — Mainz am Rhein, 1992.
• Оружие, воинское и конское снаряжение племен кобанской культуры. Западный вариант (систематизация и хронология) (САИ. Вып. В2-5. Т. 4). — М., 1995.
• Культурно-исторические процессы на Северном Кавказе в эпоху поздней бронзы и в раннем железном веке (узловые проблемы происхождения и развития кобанской культуры). — М., 1996.
• Материальная основа быта кобанских племен. Западный вариант (САИ. Вып. В2-5. Т. 5). — М., 1998.
• Поселок-убежище кобанской культуры у аула Сержень-Юрт как исторический источник (Северный Кавказ). — М.: «Наука», 2001.
• У истоков горского менталитета (Могильник кобанской культуры у аула Сержень-Юрт, Чечня) (Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. Вып. III). — М., 2002.
• Биритуализм в погребальном обряде древних «кобанцев». Могильник Терезе конца XII—VIII вв. до н. э. (Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. Вып. V). — М., 2004.

Статті

• Древние основы культурного наследия нахского этноса (к истокам горского менталитета). — М., 2002.
• Специфика некоторых атрибутов костюма древних «кобанцев» как показатель процесса миграций // Северный Кавказ и мир кочевников в раннем железном веке. МИАР. № 8. — М., 2007.
• О процессах пространственной подвижности границ ареала кобанской культуры // Проблемы современной археологии. МИАР. № 10. — М., 2008.
• Кобанская культура Кавказа: генетические корни и условия формирования (третья четверть II тыс. до н. э.) // Историко-археологический альманах (Армавирского краеведческого музея), вып. 1. — Армавир-Москва, 1995. (совместно с Мошинским А. П.)

Нагороди

• почесний знак «Ударник 9 п'ятирічки» (1975)
• почесні грамоти Президії АН СРСР (1974, 1987, 1989)
• медаль «Ветеран праці» (1987)
• медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» (1997)

Література

• Пиотровский Ю. Ю., Багаев М. Х. К юбилею Валентины Ивановны Козенковой // Российская археология. — 2006. — № 4. — C. 180-184.
• Багаев М. Х. Памятники раннего железного века предгорной Чечни в трудах В. И. Козенковой (К 75-летию) // Вестник Института проблем образования МОиНЧР. — Грозный, 2006. — Вып. 5.

Посилання

• Козенкова В. І. [Архівовано 6 Червня 2019 у Wayback Machine.] // офіційний сайт ІА РАН.