Козмин

Козмин (Кузьмин, Козмін, Козмінул) – історичне поселення XIV - XVIII ст., на території якого розвинулися населені пункти Коровія, Чагор і Молодія (Чернівецький район Чернівецької області. Спадкоємцем Козмина вважається також сусіднє село Валя Кузьмина.

Козмин згадується у численних літописах і хроніках у зв’язку із битвою 1497 року між військами польського короля Яна Ольбрахта і молдавського господаря Штефана Великого. Поселення пов’язане з формуванням назви історико-географічного регіону, який відомий нині як «Буковина».

Найдавніші згадки

Перші історичні згадки про Козмин (Кузьмин) пов’язані із реєстром провінцій та вікаріатів католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), що датується 1334 роком. Згідно з ним окремою організаційною структурою цього Ордену був вікаріат Русі (vicaria Russiae), до складу якого входило 13 месіонерських місій. Одна з них зафіксована у Кузьмині (Cusminen) – населеному пункті, розташованому між Снятином і Серетом. В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.

Ще один список францисканських адміністрацій, у якому згадуються вікаріат Русі і його осередок у Кузьмині, датують 1385 -1400 рр. .

Очевидно, що в той час поселення Кузьмин було більш значним населеним пунктом, ніж сусідні Чернівці. Але ситуація почала змінюватися після 1408 року, коли саме Чернівці стали митним пунктом Молдавського князівства.

Межовий опис Козмина від 1488 року і локалізація території

3 квітня 1488 року воєвода Штефан Великий видав грамоту про чергові дарування Путнянському монастиреві. Згідно з документом до складу монастирських володінь перейшло і власне (питоме) село воєводи на ім’я «Козмин» (Козминул). Детальний межовий опис дозволяє встановити, що територія села (громади) Кузьмин розміщувалася між селами Кучур (Великий Кучурів), Чернівці і Луковиця. Вона загалом співпадає із зовнішніми межами сілКоровія, Чагор і Молодія, що зафіксовані на мапах ХVIII-XIX століть.

Власне населений пункт під назвою Козьмин розміщувався поблизу міжнародного торговою шляху, що відомий якСтарий Берладський шлях. У грамоті 1488 року він згадується як «велика дорога», що іде від Чернівців. Історичний шлях пролягав з Чернівців до річки Дереглуй і устя потоку Невільниця, що поблизу нинішньої автостради, однак далі він повертав в південно-західному напрямку до височини Діброва і села Мигучени (Михайлівка). .

З історичним Козмином пов’язана назва урочище «Селеще», що позначене на давніх мапах над нижньою течією потоку Коровія, неподалік злиття із річкою Дереглуй. У давні часи «селищами» часто називали запустілі поселення, місця, де колись було село. На це вказує і народний переказ про заснування села Молодія. У ньому йдеться про молоде подружжя, яке проживало у поселенні, розміщеному між нинішніми Чагром і Коровією. Але якось напали турки і зруйнували село. Молодятам вдалося врятуватися і вони перебралася на іншу місцину. Він слова «молоді» утворилася назва нового поселення - «Молодія».

Кузьминова Буковина – предтеча назви Буковинського краю

Козминський ліс під назвою «Буковина» згаданий 1488 року в межовому описі села Козмин. Він розміщувався на південно-східній околиця Козмина між річкою Дереглуй і межею (готарем) села (Луковиця). Натомість «Козминова Буковина», «Козминьска Буковина» зафіксовані в найдавніших молдавських літописах, укладених ченцями Бистрицького і Путнянському монастирів у зв’язку з воєнними подіями 1497 року, коли король Польщі Ян Ольбрахт здійснив похід проти Молдавії і намагався взяти Сучавську фортецю.

Не досягнувши успіху, король змушений був підписати перемир’я зі Штефаном Великим і почати відхід. Проте Молдавський господар влаштував засідку у лісі поблизу села Козмин і 26 жовтня завдав противникові нищівної поразки..

Бистрицький літопис, що охоплює події 1359 – 1507 років, повідомляє, що Стефан-воєвода наздогнав поляків на краю Козминової Буковини («край Козмин буков[ины]», розбив їх і погнав через Буковину Козминову, вбиваючи і січучи – «разбишѧ их, и тако погнашѧ их прѧз Буковину Козминова, убиваѧщи и сѧкущи».

Звістка про розгром польської армії (Битва біля Козминського лісу) лісі облетіла багато держав, завдяки чому топонім «Буковина» в численних хроніках й літописах почала все більше вживатися як назва краю. Волинський короткий літопис повідомляв, що король Ян Ольбрахт повертався від Сучави «просто до Снятина по Буковинью, и преидоша волохове и туркове на него и много от вои его убиша». Воскресенський літопис був лаконічнішим: «И догони его Стефань на Буковине и поби его». Натомість Ольшевський літопис зазначав: «króla Olbrachta porazili na Bukovynie volochovie».

Коровія, Чагор і Молодія – спадкоємці історичної території села Козмин

На початку XVIII століття зацікавлення Козмином виявив Димитрій Кантемир, видатний молдавський державний діяч та історик, автор «Опису Молдавії». У своєму творі він зазначав: «Поряд з селом Козмин, на річці Кучур, недалеко від того місця, де вона впадає у Хієрас [Прут], видніються руїни древнього міста. Однак ми ніде не змогли знайти жодних свідчень про те, хто його заснував, незважаючи на наші неодноразові ретельні пошуки».

На карті «Новий і точний опис Молдавського князівства» Д. Кантемира (1737) Козмин (Cosmin) і сусіднє село Кучурів (Великий Кучурів) розміщені на правому березі річки Кучур, а Михальча – на лівому березі річки. Очевидно, що річкою Кучур, притокою Пруту, на той час вважали один з допливів Коровії, що бере початок в околицях Кам’яної (потік Камений) чи (Великого Кучурова (потік Клітичний), а відтак нижнє течію річок Коровія і Дереглуй.

З прилученням Буковини до Австрійської імперії на території Козмина вже були сформовані три поселення, що були визнані самостійними громадами, - Коровія, Чагор і Молодія. Невдовзі до Молодії було приєднано і частину Кузьминського лісу, що розміщувалася на потоком Невольниця і належала раніше селу Новоселиця (нині Круп'янське), яке опинилося по той бік австрійсько-турецького кордону. Над річкою Невольницею постала німецька колонія Францталь (Franzthal = Долина Франца), названа так на честь австрійського імператора Франца ІІ, який мандрував цією місцевістю і милувався гарними краєвидами. У період входження краю до складу королівської Румунії (1918-1940) поселення було перейменоване на «Valea Cosminului» (Долина Козмина), а нині відоме як Валя Кузьмина.

Джерела

• Кантемир Д. Описание Молдавии: факсимиле, латинский текст и русский перевод Стурдзовского списка / сост. и общая ред. Н. Л. Сухачева; предисл. А. Ешану и П. Балмуша. — СПб. : Нестор-История, 2011. — 434 с.

• Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.

• Масан О. М. Буковина як об’єкт міжнародних відносин з давніх часів до 1774 р. // Буковина в контексті міжнародних відносин (з давніх часів до середини XX ст.). — Чернівці: Рута, 2005. — С. 9-168.

• Чучко М. К. Козмин (1497): буковинська перемога Штефана Великого. — Чернівці : «Місто», 2019. — 96 с. (link [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.])

• Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с.

• Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges im Jahre 1497 = Фішер Е. Козмин. До питання про історію польсько-молдавської війни 1497 року / пер. з нім. В. Іванюка // Зелена Буковина. — 2003. — № 1–2. — С. 2–77.[1] [Архівовано 28 липня 2021 у Wayback Machine.]