Зуя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Зуя
Zuja s.png Flag of Zuya (Crimea).svg
Герб Зуї Прапор Зуї
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Білогірський район
Рада Зуйська селищна рада
Код КОАТУУ: 0120755300
Облікова картка Зуя 
Основні дані
Засноване 18 ст.
Статус з 1957 року
Площа 6.18 км²
Населення 7156 (на 2014 рік)[1]
Густота 1157.93 осіб/км²
Поштовий індекс 97630
Телефонний код +380 6559
Географічні координати 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500Координати: 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500
Висота над рівнем моря 257 м[2]
Водойма річки: Зуя, Фундукли
Відстань
Найближча залізнична станція: Сімферополь
До станції: 21 км
До райцентру:
 - автошляхами: 24,3 км
До обл. центру:
 - фізична: 21 км
 - автошляхами: 21,8 км
Селищна влада
Адреса 97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64
Голова селищної ради Лахін Андрій Олександрович
Карта
Зуя. Карта розташування: Україна
Зуя
Зуя
Зуя. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Зуя
Зуя

Commons-logo.svg Зуя у Вікісховищі

Зуя́ (рос. Зуя, крим. Zuya) — селище міського типу в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукли, за понад 25 км від райцентру (автошлях Р23) і за майже 22 км від Сімферополя.

Транспорт[ред. | ред. код]

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри[3].

У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 19211940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У березні 2014 році анексована Росією.

Економіка[ред. | ред. код]

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють церква Миколи Чудотворця, мечеть.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврійських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Прогноз погоди в смт. Зуя
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]