Зуя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Зуя
Zuja s.png Flag of Zuya (Crimea).png
Герб Зуї Прапор Зуї
Зуя
Зуя на мапі Криму. Білогірський район виділено
Зуя на мапі Криму. Білогірський район виділено
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Білогірський район
Рада Зуйська селищна рада
Код КОАТУУ: 0120755300
Облікова картка Зуя 
Основні дані
Засноване 18 ст.
Статус з 1957 року
Площа 6.18 км²
Населення 7156 (на 2014 рік)[1]
Густота 1157.93 осіб/км²
Поштовий індекс 97630
Телефонний код +380 6559
Географічні координати 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500Координати: 45°03′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д. / 45.05417° пн. ш. 34.31500° сх. д. / 45.05417; 34.31500
Висота над рівнем моря 257 м[2]
Водойма р. Зуя, р. Фундукла
Відстань
Найближча залізнична станція: Сімферополь
До станції: 21 км
До райцентру:
 - автошляхами: 24,3 км
До обл. центру:
 - фізична: 21 км
 - автошляхами: 21,8 км
Селищна влада
Адреса 97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64
Голова селищної ради Лахін Андрій Олександрович
Карта
Зуя is located in Україна
Зуя
Зуя
Зуя is located in Автономна Республіка Крим
Зуя
Зуя

Commons-logo.svg Зуя у Вікісховищі

Зуя́ (рос. Зуя, крим. Zuya) — селище міського типу в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукла, за понад 25 км від райцентру (автошлях Р23) і за майже 22 км від Сімферополя.

Транспорт[ред.ред. код]

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

Населення[ред.ред. код]

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Археологічні розвідки[ред.ред. код]

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу АкМечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри[3].

У листопаді 1920 встановлена радянська влада. У 1929 — створений колгосп. У 19211940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У березні 2014 році анексована Росією.

Економіка[ред.ред. код]

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють церква Миколи Чудотворця, мечеть.

Пам'ятники[ред.ред. код]

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврійських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Прогноз погоди в смт. Зуя
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]