Конощенко Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конощенко Володимир Федорович
Основна інформація
Дата народження 25 жовтня 1934(1934-10-25)
Місце народження Самійлівка, Близнюківський район, Харківська область
Дата смерті 1 жовтня 2001(2001-10-01) (66 років)
Місце смерті Київ
Поховання Лісове кладовище
Національність українець
Освіта музична
Мова українська
Нагороди Заслужений працівник культури України
Дружина Лілія Конощенко
Діти Тарас Конощенко

Коно́щенко Володи́мир Фе́дорович (25 жовтня 1934(19341025), Самійлівка, Близнюківський район, Харківська область — 1 жовтня 2001, Київ) — український хоровий диригент, композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1994 р.). Автор музики на пісню «Ой на горі два дубки».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня 1934 року в Самійлівка[1] Близнюківського району на Харківщині в співочій селянській родині.[2] Дитячі роки та перші кроки в музиці минули на Дніпропетровщині.[3]

Хлопець успішно закінчив Перещепинську середню та музичну школи, згодом став студентом Дніпропетровського музичного училища. Після служби в Радянській армії в 1961 р. вступив на диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії на клас педагогині Лії Шпренгель.[2] Студентом керував мандрівним хором київських студентів «Жайворонок». Закінчив навчальний заклад у 1966 році.[3][4][5]

З отриманням диплому, молодого диригента запросили керувати Черкаським хором.[6] У 1968—1971 рр. був директором Черкаського обласного будинку народної творчості. А в 1971—1975 рр. — директором Черкаського музичного училища.[2][3][5][4]

У 1975 році Володимир Конощенко разом із дружиною Лілією та маленьким сином Тарасом переїхали до Броварів на Київщині.[2] Родина жила на вул. Ярослава Мудрого.[3]

Викладав у броварських музичних школах, керував хором Броварського будинку культури. У 1975—1976 рр. був директором студії хору імені Георгія Верьовки у Києві, водночас викладаючи в Київському музичному училищі. Також створив студентський хор в Українській сільськогосподарської академії, де в 1982—1986 рр. був керівником ансамблю пісні і танцю «Колос».[7] У 1986 зі звичайними любителями української пісні заснував і протягом 17-ти років керував хором «Джерело» птахофабрики «Київська»[5], який за цей час здобув звання народного.[2][3][4]

Помер 1 жовтня 2001 року в Києві[4], похований на Лісовому кладовищі.[3]

Творчість[ред. | ред. код]

Володимир Конощенко написав сотні авторських пісень, а також створив понад десяток оброблень народних українських пісень. Свої пісні він писав на текти відомих поетів-сучасників (Василя Юхимовича, Дмитра Луценка, Бориса Олійника, Петра Власюка, Олександра Богачука, Миколи Невмитого, Ганни Чубач, Лади Реви, Миколи Томенка[2], Леоніда Федорука, Володимира Олефіренка, Наталки Поклад, Володимира Морданя) і класиків української літератури (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Степана Ру­данського, Григорія Чупринки, Івана Франка).[3][4][5]

Композитор випустив дві збірки своїх пісень: «На щастя, на добро» (1995 р.) та «Від серця до серця» (2001 р.).[3][4][5]

Серед найвідоміших пісень: «Ой на горі два дубки», «1941», «Батькові», «Бо у мене є Андрій», «Заспівай мені, мамо», «На коня», «Не кричіть, журавлі!», «Одна гора у тумані», «Спасибі вам, мамо!», «Українська земле», «Побажання Україні», «Зоря України», «Україна є!», «Земле рідна моя», «Рідні мої Броварі», «Красилівка — красне село», «Навіки з нами Тарас», «Уклін вам, люди», «Українські матері», «Подаруй мені зорю», «Напувай коня, козаче», «Над криницею щастя».[3][5]

Мелодія пісні «Рідні мої Броварі» на слова Василя Воловика стала позивними броварського радіо.[2][3]

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 1994 році отримав почесне звання і державну нагороду України — заслужений працівник культури України.[3][4][5]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

6 березня 2003 року на честь Володимира Конощенка названа нова вулиця в місцевості Торгмаш у Броварах.[2][3][4]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Родина[2]:

  • дружина — Лілія Григорівна Конощенко, педагогиня[3];
  • син — Тарас Конощенко, оперний співак, артист-виконавець;
  • прадід — Андрій Конощенко, фольклорист-музикознавець, письменник, громадсько-політичний діяч.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Близнюківщині є два села Самійлівка. Про яке саме йдеться — не уточнюється.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Ольга Самборська. Тарас Конощенко щодня поспішає на репетиції і вистави Мюнхенської опери…. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2015.. 29.12.2010
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Микола Лисенко. Слово про Володимира Конощенка. Нове життя, № 31 (9437), 23.04.2003. С. 4.
  4. ↑ а б в г д е ж и Петро Андрійчук. Конощенко Володимир Федорович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  5. ↑ а б в г д е ж Микола Рудаков. Володимир Конощенко. pisni.org.ua. 20.07.2012, 19.04.2015.
  6. ↑ Василь Мельниченко. До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, м. Черкаси, УДК 94 (477.46)«19»:908 (477.46) — С. 92
  7. ↑ Народний ансамбль пісні і танцю «Колос». НУБіП

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конощенко_Володимир_Федорович&oldid=40076493