Константін Бранкузі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Константін Бранкузі
Constantin Brâncuşi
Edward Steichen - Brancusi.jpg
Народився 19 лютого 1876(1876-02-19)
Хобіца, Пештішань, Горж, Румунія
Помер 16 березня 1957(1957-03-16)[1][2][3] (81 рік)
Париж, Сена[d], Франція[1]
Поховання цвинтар Монпарнас
Громадянство Румунія Румунія
Національність румун
Ім'я при народженні Constantin Brâncuși
Діяльність скульптор, фотограф
Відомий скульптура
Alma mater  • Bucharest National University of Arts[d]
 • Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі Wladimir Hegel[d][4], Dimitrie Gerota[d], Ion Georgescu[d], Antonin Mercié[d] і Оґюст Роден
Відомі студенти Hanna Ben Dov[d], Miliţa Petraşcu[d], Gheorghe Anghel[d], Q18539545?, Амедео Модільяні і Romulus Ladea[d]
Заклад
Членство Румунська академія
Товариство прав художників[d]

Константін Бранкузі (Бринкуш, рум. Constantin Brâncuşi, фр. Constantin Brancusi; *19 лютого 1876(18760219), Хобіца, жудець Ґорж, Румунія — пом. 16 березня 1957, Париж) — румунський і французький скульптор, один із засновників абстрактної скульптури, яскравий представник паризької школи. Учень Оґюста Родена.

Життєпис[ред.ред. код]

Після закінчення художніх шкіл у Крайові та Бухаресті переїхав до Парижа, де 1904 року вступив до Школи витончених мистецтв, котру невдовзі покинув за порадою Родена. Через декілька років, незадоволений реалістичними методами трактування форми, Бринкуш розбив свою скульптурну групу «Перехід через Чорне море» і одним із перших почав працювати над створенням стилю скульптурної абстракції.

У творах Бринкуша значно меншою мірою відчутно вплив кубізму та інших стилів живописної абстракції, аніж у працях інших скульпторів. Його творчість здійснила великий вплив на розвиток сучасної скульптури.

Бринкуш виключав зі своїх робіт усі реалістичні деталі, скорочуючи форми до найпростішої геометричної сутності. Його цікавили ритмічні повторення. Це відчутно в таких роботах як «Нескінченна колона» та статуї «Адам і Єва». Бринкуш акцентував на фактурі використаних скульптурних матеріалів, надаючи перевагу гладко відполірованим поверхням каменя та метала чи шершавості грубо обтесаного, потрісканого дерева. Він часто підсилював фактурні ефекти контрастними протиставленнями, наприклад, виставляв гладку мармурову голову на подушці темного оксамиту або вкладав відполіровану до блиску металеву рибу на овальному дзеркальному постаменті.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]