Користувач:FraPatryk/Чернетка

Собор святого Аполінарія Нового це одна з базилік міста Равенни (Італія). Побудований як культова споруда аріанців у VI столітті, пізніше була дедикована святому Мартину Турському. Сучасна назва базиліки сягає IX століття, коли у храм були перенесені реліквії святого Аполінарія, першого єпископа Равенни, котрі до цього зберіалися у соборі святого Аполінарія в Классе, античному порті Середземного моря. Тому собор було перейменовано у собор святого Аполінарія Нового (Сан-Аполлінаре-Нуово).

Історія[ред. | ред. код]

Файл:Sant'Apollinare Nuovo bombardata.jpg

La basilica dopo il bombardamento del 1916.

Базиліка була побудована королем готів Теодоріхом у 505 році як культова споруда аріанців з титулом Domini Nostri Jesu Christi - Господа нашого Ісуса Христа. Храм призначався для потреб королівського двору.

Коли Візантійська імперія здобула місто у 540 році, імператор Юстиніан передав будівлю Католицькій Церкві. Було проведено обряд дедикації храму, що отримав покровителем святого Мартина Турського, захисника католицької віри та противника єресей.

Собор зберігає видимі знаки цієї зміни: простір над арками, що розділяють нефи, були заповнені мозаїками, що представляли теми, пов'язані з аріанством. За ініціативою єпископа Аньєлло, ця мозаїка була знищена і на її місце виконана інша. Залишися лише верхні регістри мозаїки, що представляють цикл історій з життя Христа та пророків, а нижній регістр, найбільший та найближчий до спостерігачів, був перероблений.

У 725 році храм був серйозно пошкоджений землетрусом, що призвело до обвалення абсиди. Цей же землетрус знищив т.зв. петровий собор Равенни.

Базиліка отримала сучасну назву у ІХ столітті після перенесення реліквії святого Аполінарія, першого єпископа Равенни, з базиліки святого Аполінарія в Классе, щоб вберегти реліквії святого покровителя від можливого їх викрадення піратами.

Під час Першої світової війни, ніччю 12 лютого 1916 року, базиліка була бомбардована та зазнала серйозних пошкоджень. Фото античного візантійського храму в руїнах, пошкодженого бомбами, обійшли увесь світ, викликаючи обурення та осудження.

Планіметрія[ред. | ред. код]

Собор представляє собою будинок з трьох нефів, на даний момент позбавлений квадрипортика, спереду якого знаходиться портик (або нартекс), збудований у XVI ст. Фасад виконано з цегли. У верхній частині знаходиться по центру мармурова біфора з двома маленькими отворами вище.

Нартекс накритий похилим дахом, що від фасаду опускається до несучих колон. Колони виконані з білого мармуру та створюють відчутний контраст з темнішим корпусом храму. З правого боку перед храмом знаходиться кругла дзвіниця, побудована також з цегли.

Центральний неф, що має подвійну ширини у порівнянні з бічними, завершувалася апсидою: напівкруглою зсередини, а ззовні - багатокутною. Апсида була перебудована у XVI столітті та оздоблена у XVIII столітті, набувши актуального вигляду. На підлозі позначено план оригінальної апсиди із VI ст. Центральний неф по боках відділиється від бічних дванадцятьма парами колон, що підтримують круглі арки.

Мозаїка[ред. | ред. код]

Як всі храми Равенни, чи то періоду Римської імперії (до 402-476 років), панування остроготів (476-540 роки), Юстиніана І (540-565 роки), чи пізніше, собор святого Аполінарія Нового прикрашено вишуканими й багатокольоровими мозаїками. Але час їхнього створення різний: деякі виконані за часів короля Теодоріха Великого, інші зроблені на бажання єпископа Аньєлло, коли храм було ще раз дедиковано для християнського культу, згідно з вченням Католицької Церкви.

Стіни центрального нефу поділені на три панелі мозаїчних оздоблень.

Найвищий регістр мозаїки складається з квадратів, розділених алегоричними мотивами драпірованої тканини з двома голубами.В квадратах представлені сцени з життя Христа. Мозаїка сцен дуже акуратна в деталях, хоча початково знаходилась ще вище у порівнянні з актуальним розташуванням, а тому була менш видима для спостерігачів. Деякі сцени показують розвиток мистецтва виконання мозаїки у період правління Теодоріха. Сцена Христос відділяє овець від козлів нагадує подібну сцену Доброго Пастиря з мавзолея Галії Плациди, але й різниця відчутна (пройшло не більше одного століття між двома виконаннями): фігури не представлені у перспективі глибини, тобто без об'ємності зображення, але накладені одна на одну, з багатьма спрощеннями. Постаті зображені фронтально, втрачено відчуття трьохвимірності, що надає Христу та ангелам відчутний сенс маєстатичності. У цій сцені представлено відділення добрих від злих, символічно зображених у двох групах овець та козлів. Біля овець стоїть Ангел добра, одягнений у червоний одяг, а біля козлів - Ангел зла у голубому.

У сцені Останньої Вечері Христос та апостоли зображені подібно як в римських ранньохристиянських образах. Христос пропорційно більший від інших, без бороди, молодий, у пурпурових шатах. Західна традиція представляла Христа молодим та без бороди, на противагу східній традиції, представленій у сценах страждань Христа, де Ісус має бороду.

Середній регістр мозаїки центрального нефу складається з простору між вікнами, в яких представлені фігури святих та пророків, зображених на золотому фоні. Фігури людей у повний зріст виконані з урахуванням перспективи.

Нижній регістр - найбільший - зазнав найістотніших змін. На правій, дивлячись на вівтар, стіні зображено відомий Палац Теодоріха, що впізнається дякуючи латинському напису PALATIUM (Палац). Внутрішні структури зображені у перевернутій перспективі. Між колонами висять білі заслони, прикрашені золотом, що замінюють людські фігури, котрі там знаходилися у первісній мозаїці. Можливо, тут були зображення Теодоріха та його двору, але damnatio memoriae цих осіб призвело до знищення їх зображень. Зауважується у тих місцях інший колір мозаїки та рештки частин тіл на фоні білих колон.

За королівським палацом видно кілька споруд, які радше являються символічним зображенням міста Равенни.

На протилежній стіні зображено натомість порт Классе, що у той час був найбільшим портом Адріатичного моря та де перебувала значна частина флоту Римської імперії. У лівій частині мозаїки зображено три кораблі, розташовані вертикально один над одним, що стоять на спокійних голубих водах порту. Кораблі захищені парою кам'яних веж. Правіше видно високі й могутні міські зубчаті стіни, за якими знаходяться різноманітні будинки: амфітеатр, портик, базиліка, кругла будівля з конічним дахом. Над в'їзною брамою читається напис по-латині:

CIVI CLASSIS (Місто Классе).

До нижнього регістру мозаїк входить також урочистий хід святих чоловіків (з правого боку) та жінок (ліва стіна). Цей цикл мозаїки було виконано у період візантійського панування, коли Равенна був екзархатом, залежним від Константинополя, тому має характеристики, притаманні візантійському мистецтву: повторюваність жестів, вишуканість одягу, відсутність об'ємності зображення, що призводить до двохвимірності сцен та фігур. До цього додаються: повна фронтальність, нерухомість погляду, однокольоровість тла (золотий фон), використання рослинних елементів для чисто декоративних цілей, відсутність опори для фігур, що, здається, висять у повітрі. Хід святих мучеників рухається від Равенни до Христа, що засідає на троні між ангелами.

Біля фігур святих зазначено їхні імена, навколо голови мають німби та зодягнуті в білі шати. Навколо них зображені квіти, пальми, а в руках вони несуть священні дари Христу - дорогоцінні корони, символ їхнього мучеництва.

Хід святих дів також виходить з міста-порту Классе, йде по уквітчаном полю між пальмами. Святі - з власними іменами над головою - мають німби навколо голови та одягнені у дорогі шати. Вони також несуть у дар корони. Святі діви йдуть до Богородиці Марії, що зображена на троні, з Дитям на руках, в оточенні ангелів. Перед ними три царі, ведені зіркою, складають свої подарунки. Сцена Богоявлення описана в Євангелії від Матея 2:1-12. Царі вдягнені у фригійські "штани", плащ та головний убор.

Апсида базиліки була зруйновану землетрусом і відбудована пізніше, тому в ній нема жодної композиції з мозаїки. Можна лише припускати, що апсида була прикрашена мозаїкою, подібною до тієї, що збереглася у соборі святого Аполінарія в Классе.

Note[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 1, Bompiani, Milano 1999.

Voci correlate[ред. | ред. код]

Arte ravennate

Altri progetti[ред. | ред. код]

Шаблон:Interprogetto

Collegamenti esterni[ред. | ред. код]

Banca dati CIDM Il sito del Centro Internazionale di Documentazione sul Mosaico di Ravenna
Ravenna Mosaici Il sito dell'Opera di Religione della Diocesi di Ravenna