Користувач:Kopanishyn/Чернетка
| Копанішин Костянтин Богданович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Національність | українець | |
| Псевдо | Грек | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2017, 2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Механізовані війська  Десантні війська Міністерство оборони України | |
| Рід військ |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Копанішин Костянтин Богданович (24 лютого 1971, Харків, Україна — 11 березня 2022, Терни, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, доброволець. Командир екіпажу у 92 ОМБр. Пізніше командир 3 аеромобільно-десантного відділення, 3 аеромобільно-десантного взводу, 1 аеромобільно-десантної роти 81 ОАеМБр Збройних сил України. Учасник війни на Донбасі (2014—2022 рр.) та широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (з 2022 р.).
Народився 24 лютого 1971 року у Харкові.
Закінчив 141 ліцей м. Харкова та Харківський верстатоінструментальний технікум.
Вихованець Харківського СДЮШОР (спортивна дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву), де отримав звання майстра спорту зі спортивної гімнастики[джерело?].
Мав власний цех по виробництву меблів.
Попри інвалідність 2-ої групи, став на захист Батьківщини під час війни на сході України у 2014—2022 рр. та під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
Під час АТО служив у 92 окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка командиром екіпажу 152-мм дивізійної самохідної гаубиці 2С3 «Акація».
У перші дні широкомасштабної війни у ранзі молодшого сержанта пішов на службу у 81-шу окрему аеромобільну Слобожанську бригаду (Україна) на посаді командира відділення.
Будинок у Харківській області, в якому проживав Костянтин та його родина, зруйнований під час Широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022р.
Загинув 11 березня 2022 р., під час проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Терни Донецької області.
Похований на Алеї Слави 18 кладовища міста Харкова.
Одружений, має двох дітей.
Рідний брат, Копанішин Юрій Богданович, також став на захист України як доброволець.
Після початку війни на Донбасі, розмістив у своєму будинку сім'ю біженців з Луганської області.
Регулярно допомагав дитячим будинкам і дітям з інвалідністю.
Згідно з Указом Президента України від 28 квітня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Увічнений у «Книзі пам'яті полеглих за Україну»[2].
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №284/2022. Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 18 січня 2024.