Королів Василь Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королів Василь Костянтинович
Королів Василь Костянтинович
V Koroliv.jpg
Псевдо В. Диканський, Старий Василь, Подорожний, П. Щур, Хуторянин Старий, В. Дикий, Amator, В. Д., П-ий
Народився 4 (16) лютого 1879(1879-02-16)
с. Ладин, Прилуцький повіт, Полтавська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 11 грудня 1943(1943-12-11) (64 роки)
Мельник, поблизу Праги, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх Третій Рейх
Національність українець
Діяльність громадський діяч
письменник
Мова творів українська

Василь Королів-Старий

Васи́ль Ко́стьович Королі́в (Стари́й) (4 (16) лютого 1879(18790216)  с. Ладин, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 11 грудня 1941, Мельник, поблизу Праги, Протекторат Богемії та Моравії) — український громадський діяч, письменник, видавець. Член ТУП (фактично сенатор). Один із засновників Української Центральної ради. Псевдоніми та криптоніми — В. Диканський, Старий Василь, Подорожний, П. Щур, Хуторянин Старий, В. Дикий, Amator, В. Д., П-ий та ін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Полтавщині у сім'ї священика. Батько його, Королів Костянтин Іванович, певний час був настоятелем Свято-Троїцької церкви у Диканьці (1891–1895, 1902–1912)[1]. 1908 року він обвінчав письменника Олексу Діхтяра і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке — на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя.

Навчався в Полтавській духовній семінарії. У своїх спогадах про С. Петлюру В. Королів згадував, як, вступивши до Полтавської бурси, познайомився з Симоном і підтримував цю дружбу довгі роки[2].

Отримавши імператорський дозвіл на навчання у світському закладі вступив до Харківського ветеринарного інституту, що його закінчив 1902 року. Працював ветеринарним лікарем. Видав популярний посібник з ветеринарії — рос. «Скотолечебник».

Брав участь в революційному і українському національному русі. 1906 року за організацію селянської спілки був заарештований і ув'язнений. Після звільнення перебував під наглядом поліції. Зайнявся журналістикою, став активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів».

У 1917 році працює у київському видавництві «Час», а також став першим редактором часопису «Книгарь» — першого критико-бібліографічного періодичного видання України. За час редагування опублікував на його сторінках 37 статей та відгуків на нові видання.

7 березня 1917 року був обраний до складу членів Української Центральної Ради від ТУП. У тому ж році обраний членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій. Один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства «Просвіта».

1919 року В. Королів-Старий відряджений з дипломатичною місією УНР до Праги, де й залишився емігрантом. Там познайомився з майбутньою дружиною — українською письменницею Наталеною Королевою і оселився в містечку Мельник. Багато років викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, водночас не покидаючи літературної творчості.

Видав для дітей та юнацтва роман «Чмелик» (Прага, 1920). Роман має підзаголовок «Навколо світу» і розповідає про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати по світу, зазнаючи поневірянь скитальця. І хоча сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті герой книги повертається в Україну. «Чмелик» В. Короліва-Старого виданий в Україні видавництвом «Світ дитини» 2010 року.

Також привертає увагу збірка казок «Нечиста сила», побудована на фольклорному матеріалі. Збірка побудована в незвичному ключі — ніби на міжнародному конгресі, що відбувся в ніч на Івана Купала на Лисій горі під Києвом, казкові персонажі вирішили розповісти людям правду про себе, щоб якоюсь мірою розвіяти свою погану славу. І в цьому їм зголосився допомогти український журналіст.

Серед його доробку статті — «У затінку (світлій пам'яті Марії Загірньої)», «Людина без копії — Борис Грінченко», переклади з чеської мови. Відомий своїми малярськими творами, зокрема серією малюнків природи та побуту Закарпаття та іконами, написаними для церков цього краю. Фундаментальною малярською його працею слід вважати розпис василиянської монастирської церкви в с. Імстичево.

1930 року опублікував спогади про Симона Петлюру, з яким не тільки навчався в Полтаві, але й співпрацював у Київському губернському земстві, зокрема в питанні упорядкування могили Т. Г. Шевченка[2].

Один з найвизначніших його творів — спогади «Згадки про мою смерть». Книжка була завершена 9.11.1941 року. Автор відвіз її до видавництва і, повернувшись додому, помер. У книзі В. Королів-Старий не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917–1921 років.

Твори[ред. | ред. код]

  • Королів-Старий В.Роман «Чмелик» (Прага, 1920)
  • Королів-Старий В.Збірка казок «Нечиста сила» (Київ — Каліш, 1923)
  • Королів-Старий В.П'єса-казка «Русалка-жаба» ([Львів], 1923)
  • Королів-Старий В.Спогади «Згадки про мою смерть» ([Прага], 1941)
  • Королів-Старий В. Згадки про мою смерть. — Прага: Пробоєм, 1942. — 123 с.
  • Королів-Старий В. Милосердний Самарянин: Оповідання. — Львів: Українська бібліотека, 1938. — 126 с.
  • Королів-Старий В. Нечиста сила. Казки. — К.: Школа, 2006. — 256 с.
  • Королів-Старий В. Згадки про мою смерть: Спомини. — 2-е вид.— Торонто: Добра книжка, 1961. — 182 с.
  • Королів-Старий В. Чарівне намисто. Казки про дівчат. — К.: Веселка, 1993. — 64 с.
  • Королів-Старий В. Чмелик. Роман. — Прага, 1920; Королів-Старий В. Чмелик: Роман. — Монреаль, 1955. — 419 с.
  • «З моїх споминів про Петлюру» // Збірник пам'яти С. Петлюри (1879–1926). — Прага, 1930. — С. 177–189.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 203.
  2. а б Василь Костьович Королів-Старий

Література[ред. | ред. код]

  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Шевчук В. Про «нечисту», чи невидиму силу, силу та письменника, який про неї писав, Василя Короліва-Старого // Королів-Старий В. Нечиста сила. Казки. — К.: Школа, 2006. — С. 5-10.
  • Корсак Іван Тиха правда Модеста Левицького: повість-есей /І. Ф. Корсак.-К.: Ярославів Вал, 2009.- 165с.
  • Жеґцу І. Візія України в нашій еміграційній мемуаристиці. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. — 148 с.
  • Пеленська О. Понівечена пам'ять // Літературна Україна. −2009. — 26 березня. — С. 1, 2.
  • Погребенник Ф. П. КоролівСтарий Василь Костянтинович //Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 5.
  • Ротач П. І слово, і доля, і пам'ять: Статті, дослідження, спогади.- Полтава: Верстка, 2000. — 442 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред. | ред. код]