Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)
| Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів | |
|---|---|
.jpg) Наполеон Орда. Монастир кармелітів у Городищі на Волині. Літографія кінця XIX сторіччя | |
| 50°7′27.660000099999″ пн. ш. 27°4′8.4504000999973″ сх. д. / 50.12435° пн. ш. 27.06901° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Городище |
| Архітектор | Павло Гижицький[1] |
| Початок будівництва | 1746 |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
| Епонім | Діва Марія |
  Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище) (Україна) | |
 | |
 Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів у Вікісховищі | |
Костел Пресвятої Діви Марії та монастир ордену отців кармелітів — бароковий монастирський комплекс у Городищі на Волині. Розташований на високому березі над ставом.
Монастир кармелітів взутих фундований у Городищі 1662 року шляхтичем Яном Погрошевським. 1670 року братія вже прибули до Городища. На власність кармелітам передавалися села Городище, Пашуки і Решнівка. Обитель також отримала значний капітал від матері Яна Погрошевського й Софії Погрошевської, Аполонії з Городиських Погрошевської. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену[2][3].
Власне бароковий комплекс монастиря закладений 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських.[4]
12 травня 1782 року монастир освячений луцьким вікарієм Яном Хризостомом Качковським.
У старі часи монастир оточував фруктовий сад. Кармеліти володіли двома селами, Городищем і Пашуками.
Розписи костелу і коридорів монастиря виконав місцевий чернець Антоній.[5]
У костелі знаходився чудотворний образ Городищенської Матері Божої Шкаплерної — один з найбільш відомих у Речі Посполитій[6].
1832 року костел та монастир були зачинені російською владою за участь населення Заславщини в національно-визвольному повстанні. Костел пристосували під православну церкву, а монастирські корпуси заселили російські монашки з Полонного.
Архів монастиря був перенесений до Вільна.
Рококовий орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, 1841 року придбаний Євстахієм Потоцьким і встановлений у костелі святої Дороти в Славуті[7].
1799 року в підземеллях монастиря поховано отця Марека Яндоловича, духівника Барської конфедерації. Після скасування монастиря, вхід до підземелля росіяни замурували, щоб обмежити доступ прочан до мощей Марека Яндоловича[8].
1822 року в монастирі було поховано Станіслава Євстахія Закжевського - дідича Старої Синяви на Поділлі.
Кармелітський монастир в Городищі малював у червні 1843 року Юзеф Ігнацій Крашевський[9]
Також з-перед кінця XIX сторіччя вигляд монастиря уміщений до альбому Наполеона Орди «Album widoków historycznych Polski».
- ↑ Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)
- ↑ Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)
- ↑ O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)
- ↑ У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.
- ↑ Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.
- ↑ Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)
- ↑ Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)
- ↑ Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)
- ↑ Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)
- Tadeusz Jerzy Stecki. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym i archeologicznym, Т. 1, Lwów 1864 [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- Podanie o śmierci księdza Marka Karmelity // Przegląd Poznański; pismo sześciotygodniowe. 1856. T. 22 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Ewa Korpysz. Polskie kościoły na terenie północno-zachodniej Ukrainy. Stan zachowania[недоступне посилання з липня 2019] (пол.)
- Tomasz Ciesielski. Stan techniczny i wykorzystanie zabudowań po klasztorach skasowanych w guberni wołyńskiej w latach 1832–1853 w świetle raportu wołyńskiego gubernatora cywilnego z 1861 roku (пол.)
- Світлини монастиря Збігнєва Гаусера