Деко Олександр Аврамович

Олександр Деко
Народився	23 грудня 1926; м. Яготин
Помер	3 листопада 2016 (89 років); Ізраїль
Громадянство	Україна Ізраїль
Місце проживання	Ізраїль Бат-Ям
Діяльність	прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист, журналіст, видавець, громадський діяч
Alma mater	Чернігівський учительський інститут
Знання мов	українська і російська
Посада	Головний редактор журналу «Соборність»
Нагороди
	; ; ;

Олександр Аврамович Де́ко (23 грудня 1926, Яготин Полтавської губернії, зараз Київської області — 3 листопада 2016, Ізраїль) — український прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист, журналіст, видавець, громадський діяч. Голова Спілки українських письменників у Ізраїлі, видавець і головний редактор журналу «Соборність» (Ізраїль) українською мовою. Жив у Чернігові та Києві. З 2004 жив і працював у Ізраїлі.

Родина[ред. | ред. код]

Народився в Яготині, однак у перші тижні народження Олександра, батьки переїхали до Чернігова й вдруге зареєстрували новонародженого^[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив:

Львівський фінансово-кредитний технікум (відділення економіки);
Чернігівський учительський інститут (факультет історії).

Творчість[ред. | ред. код]

Автор трьох десятків книжок, серед яких:

«Майстри чарівних звуків»;
«Журливий заспів»;
«Леонід Глібов»;
«Поліська прелюдія»;
«Сніг на червоних маках» Вінок новел. Передмова Чингіза Гусейнова. Видавництво «Соборність», Держава Ізраїль, 2008, 124 сторінки, ISBN 978-965-91137-1-2. Книжка також вийшла в перекладах гебрейською, російською, словацькою;
«Солов'ї співають на світанні», роман про поета-романтика першої половини XIX століття Віктора Забілу;
«Не розбудити звіра»;
«Кедойшім. Повість-хроніка Шепетівського гетто»;
«Вибране» (у чотирьох томах, Київ, 1977—2001). Окремими томами представлена проза, переклади, літературознавство та публіцистика;
«Шевченківський календар», том 1 (січень, лютий, березень).

Автор і упорядник чотиритомного видання «Юні герої»:

«Діти фортеці»;
«Поворотний круг»;
«Провідник у безодню»;
«Автограф на рейхстазі».

Автор, упорядник і редактор тритомного видання:

«Календар Чернігівського земляцтва»;
«Історичний календар Чернігівщини»;
«Календар Чернігівщини»;

Автор багатьох перекладів з білоруської та німецької мов.

Багато років життя присвятив художньому осмисленню творчої спадщини та наукових матеріалів з життя Тараса Шевченка, Віктора Забіли, Леоніда Глібова, Марка Вовчка.

Публікувався в українській періодиці, зокрема в «Голосі України»,^[2] «Українській літературній газеті»^[3].

Підготував ґрунтовну вступну статтю «Дмитро Павличко — класик світової літератури» до книги поезій Дмитра Павличка «Єврейські мелодії», що вийшла в 2011 у прекладі з української на іврит Антона Паперного в Ізраїлі у видавництві «Соборність».

Автор передмови «Поезія тішить» до книги поезій Тетяни Череп-Пероганич «Ліки для душі» (2013).^[4]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Національної спілки письменників України.

Голова Спілки українських письменників Держави Ізраїль.

Член міжнародного ПЕН-клубу.

Засновник Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця та Літературної премії імені Леоніда Глібова^[5].

Різне[ред. | ред. код]

Учасник Другої світової війни. В 1970-ті компартійною диктатурою був заборонений друкуватися.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений:

орденом України «За заслуги» III ступеня (2007);
Почесною відзнакою НСПУ;
Георгіївською медаллю «Честь. Слава. Труд» III ступеня Академічного рейтингу популярності «Золота фортуна».
медаллю «Івана Мазепи» Міжнародної літературно-мистецької академії України (2017, посмертно).^[6]

Лауреат премій:

«Література проти геноциду народів»;
Чернігівської обласної імені М. Коцюбинського;
«Сад божественних пісень» імені Григорія Сковороди;
«Тріумф»;
імені В. Булаєнка;
імені Марка Вовчка (2008);
імені В. Підмогильного;
на честь 60-річчя Держави Ізраїль — за найкращий літературний твір проти нацизму.
Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2016)^[7]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Олександр Деко, особистий вебсайт. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
↑ Олександр Деко. "Український (Леонардо) Тарас да Моринці. (Сторінки із «Шевченківського календаря» скорочено) / «Голос України», № 66 (5566) за 5 квітня 2013, сторінки 10–11, Посилання [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.]
↑ Олександр Деко: Про ізраїльських шовіністів та їхніх друзів в Україні. [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] Українська літературна газета, 16 вересня 2011 року
↑ Ліки для душі: поезії / Тетяна Череп-Пероганич; передмова Олександра Деко; художник Василь Лопата. — Київ: Дія, 2013. ISBN 978-966-7665-92-0
↑ Літературна премія імені Леоніда Глібова. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
↑ Сергій Дзюба (5 січня 2017). Нагородили родину Коцюбинських. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 5 січня 2017.
↑ Ігор Павлюк (31 грудня 2015). Лауреати міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2016 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Тетяна Яковенко (27 січня 2012). Духовні скарби Олександра Деко. «Українська літературна газета», №2(60). ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Ірина Кучеренко (4 листопада 2016). Не все завершується смертю. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 2016.

Література[ред. | ред. код]

Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.. — С. 549.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. — ISBN 978-966-317-145-6. Сторінки 132—133.
Баран Є. Шевченкове життя: день за днем // Літературна Україна. — 2011. — 17 лютого. — С. 15.
Гуреїв О. Те, чого не сказали інші // Деко О. А. Твори: У 4 т. — Мюнхен — Київ, 1997—2001. — Т. 1: Проза. — С. 7-12.
Мачківський М. А. Провесінь в імлі, або Роман-есе про Олександра Деко. — Хмельницький: Поділля,2002. — 255 с.

[1] Олександр Деко, особистий вебсайт. Архів оригіналу за 20 жовтня 2012. Процитовано 12 червня 2012.

[2] Олександр Деко. "Український (Леонардо) Тарас да Моринці. (Сторінки із «Шевченківського календаря» скорочено) / «Голос України», № 66 (5566) за 5 квітня 2013, сторінки 10–11, Посилання [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.]

[3] Олександр Деко: Про ізраїльських шовіністів та їхніх друзів в Україні. [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] Українська літературна газета, 16 вересня 2011 року

[4] Ліки для душі: поезії / Тетяна Череп-Пероганич; передмова Олександра Деко; художник Василь Лопата. — Київ: Дія, 2013. ISBN 978-966-7665-92-0

[5] Літературна премія імені Леоніда Глібова. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.

[zhu17-6] Сергій Дзюба (5 січня 2017). Нагородили родину Коцюбинських. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 5 січня 2017.

[y151231-7] Ігор Павлюк (31 грудня 2015). Лауреати міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2016 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]