Крячок чорнодзьобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крячок чорнодзьобий
Gull-billed Tern.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Крячкові (Sterninae)
Рід: Чорнодзьобий крячок (Gelochelidon)
C.L. Brehm, 1830
Вид: Крячок чорнодзьобий
Біноміальна назва
Gelochelidon nilotica
(Gmelin, 1789)
Синоніми
Sterna nilotica
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Gelochelidon nilotica
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gelochelidon nilotica
EOL logo.svg EOL: 1049737
ITIS logo.svg ITIS: 176882
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126865
Fossilworks: 368004

Крячо́к чорнодзьо́бий (Gelochelidon nilotica) — вид птахів родини Мартинових. В Україні гніздовий, перелітний вид. Нині крячка чорнодзьобого виділяють до окремого роду Gelochelidon, який є монотиповим.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Великий крячок (розміром із звичайного мартина) з товстим і порівняно коротким дзьобом (нагадує трохи дзьоб мартина). Маса тіла приблизно 200 г. Довжина тіла 35-38 см. Розмах крил 95-110 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні верх голови і задня частина шиї чорні; спина, поперек, надхвістя і вся площина крил сірі; хвіст зверху сірий, вирізаний; інше оперення біле; дзьоб і ноги чорні; у позашлюбному оперенні верх голови і задня частина шиї білі; на потилиці темні риски; перед і за очима темні плями. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному оперенні, але верх голови, спина і частина верхніх покривних пер крил з темною строкатістю.

Дорослий чорнодзьобий крячок від дорослого рябодзьобого крячка відрізняється коротшим однотонно чорним дзьобом і вирізаним сірим хвостом; молодий від молодого рябодзьобого крячка — коротшим дзьобом, а також значно світлішими верхом голови і спиною.

Звуки[ред. | ред. код]

Подає крик «ке—век—ке—век», нижчий за тональністю і приглушеніший, ніж у рябодзьобого крячка.

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Крячок чорнодзьобий поширений як в Старому, так і в Новому Світі. В Україні зустрічається в Причорномор'ї та Приазов'ї.

Для усіх підвидів характерна після гніздова дисперсія. Північні популяції здійснюють сезонні міграції. Зимують в тропічній Африці, у Карибському регіоні та Південній Америці, південній Азії та Новій Зеландії. На місцях гніздування утворює колонії на піщаних пляжах узбережжя морів і на островах, зарослих невисокою травою або без рослинності. Зустрічаються також на степових водоймах, рідше на річкових островах.

Підвиди[ред. | ред. код]

Птахи підвиду G. n. vanrossemi, Північна Америка

Виділяють шість підвидів[1]

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 12—22 тис. пар, в Україні — 4—6 тис. пар. Вона поступово скорочується[2].

Гніздування[ред. | ред. код]

Яйця в музейній колекції

Гніздиться колоніями. Період гніздування триває протягом травня — червня. Гніздо являє собою ямку в ґрунті, позбавлену вистилки або з невеликою кількістю рослинного матеріалу. У кладці від 2 до 4 яєць пісочного кольору, на якому розкидані коричневі плями різного розміру. Тривалість насиджування від 20 до 23 діб. У насиджуванні кладки та вигодовуванні пташенят беруть участь обидва партнери. Пташенята стають здатними до польоту приблизно через місяць після вилуплення.

Живлення[ред. | ред. код]

Живиться переважно наземними комахами і дрібними хребетними тваринами — ящірками, жабами, дрібними гризунами, а також дощовими червами. Поїдають пташенят куликів, горобцеподібних та інших крячків. У незначній кількості вживає рибу і водних безхребетних. У пошуках корму повільно літають над луками та заболоченими місцевостями, у рідкісних випадках — над водою.

Охорона[ред. | ред. код]

Вид перебуває під охороною відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA).

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Coursers, noddies, gulls, terns, auks and sandgrouse. International Ornithological Congress. 2015-01-11. 
  2. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Література[ред. | ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.

Джерела[ред. | ред. код]