Кубок ЄГФ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кубок ЄГФ
Заснування 1981 рік
Заміна 2012 рік
Регіон Європа
Конфедерація Європейська федерація гандболу
Чинний
чемпіон
Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген)
Офіційний вебсайт Офіційний сайт

Кубок Європейської гандбольної федерації (Кубок ЄГФ) — щорічний турнір європейських гандбольних клубів.

Турнір проводиться серед чоловічих гандбольних команд з 1981 року, спочатку під егідою Міжнародної гандбольної федерації (IHF) під назвою Кубок IHF; з 1993 року організовується Європейська федерація гандболу (EHF), відповідно турнір проводиться під егідою EHF. З сезону 2012/13 турнір було об'єднано з Кубком володарів Кубків ЄГФ і проводиться під назвою Кубок ЄГФ.

Розіграш турніру проходить за системою вибування, кількість турів в різні роки відрізнялась:

  • до сезону 1997/98 складався з шести турів: туру на вибування, 1/16 фіналу, 1/8 фіналу, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу;
  • у сезонах 1998/99, 1999/00 складався з п'яти турів: 1/16 фіналу, 1/8 фіналу, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу;
  • у сезонах 2000/01 — 2002/03, 2009/10 складався з семи турів: чотирьох кваліфікаційних, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу;
  • у сезонах 2003/04, 2004/05 складався з шести турів: двох кваліфікаційних, 1/8 фіналу, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу;
  • у сезонах 2010/11, 2011/12 складався з семи турів: трьох кваліфікаційних, 1/8 фіналу, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу;
  • З сезону 2012/13 складається з шести турів: трьох кваліфікаційних, чвертьфіналу, півфіналу та фіналу.

Для кожного туру визначаються пари учасників. Команди грають один проти одного два матчі: вдома і на виїзді, а переможець визначається сукупним балом. Кількість команд, які змагаються в перших трьох раундах, відрізнятися від одного сезону до іншого. У сезоні 2017/18 Україну представляв запорізький гандбольний клуб ZTR. Їх суперником у першому кваліфікаційному раунді був клуб «Крієнс-Люцерна» (Швейцарія)[1]. За результатами двох матчів 24:20 та 23:21 в наступний етап пройшла команда «Крієнс-Люцерна»[2].

Рішенням виконкому ЄГФ від 15 грудня 2018 р. починаючи з сезону 2020/21 Кубок ЄГФ змінить формат та назву на Європейську гандбольну лігу. У груповому турнірі братимуть участь 24 команди, 12 з яких потраплятимуть в турнір за підсумками двох кваліфікаційних раундів[3].

Переможці та фіналісти турніру[ред. | ред. код]

Сезон Переможець Рахунок фіналу Фіналіст
1981/82 Німеччина «Гуммерсбах» 23:14 Югославія «Железнічар» (Сараєво)
1982/83 Українська РСР ЗІІ/ZTR (Запоріжжя) 23:16, 22:20 Швеція «Карлскруна»
1983/84 Німеччина «Гросвальштадт» 16:15, 20:19 Данія «Гладсаксе»
1984/85 Прапор Румунії 1965—1989 «Мінаур» (Бая-Маре) 22:17, 14:18 Українська РСР ЗІІ/ZTR (Запоріжжя)
1985/86 Угорщина «Дьйор» 23:17, 20:24 Іспанія «Аліканте»
1986/87 «Гранітас» (Каунас) 23:23, 18:18 Іспанія «Атлетико» (Мадрид)
1987/88 Прапор Румунії 1965—1989 «Мінаур» (Бая-Маре) 20:21, 23:20 «Гранітас» (Каунас)
1988/89 Західна Німеччина «Дюссельдорф» 16:17, 19:16 НДР «Форвертс» (Франкфурт-на-Одері)
1989/90 РРФСР СКІФ (Краснодар) 25:27, 29:13 Югославія «Пролетер» (Зренянин)
1990/91 Югославія «Борац» (Баня-Лука) 20:15, 23:24 РРФСР «Чехівські ведмеді» (Москва)
1991/92 Німеччина «Валлау» 23:25, 22:20 «СКА» (Мінськ)
1992/93 Іспанія «Кантабрія» (Сантандер) 24:20, 26:20 Німеччина «Баєр» (Дормаген)
1993/94 Іспанія «Авідеса» (Альсіра) 23:19, 21:22 Австрія «Лінде» (Лінц)
1994/95 Іспанія «Гранульєс» 26:24, 23:21 Росія «Політ» (Челябінськ)
1995/96 Іспанія «Гранульєс» 28:18, 28:27 Україна «Шахтар-Академія» (Донецьк)
1996/97 Німеччина «Гандевітт» (Фленсбург) 32:25, 19:24 Данія «Вірум»
1997/98 Німеччина «Кіль» 23:25, 26:21 Німеччина «Гандевітт» (Фленсбург)
1998/99 Німеччина «Магдебург» 22:30, 31:22 Іспанія «Вальядолід»
1999/00 Хорватія «Меткович» 24:22, 23:25 Німеччина «Гандевітт» (Фленсбург)
2000/01 Німеччина «Магдебург» 27:27, 26:22 Хорватія «Меткович»
2001/02 Німеччина «Кіль» 36:29, 24:28 Іспанія «Барселона»
2002/03 Іспанія «Барселона» 35:23, 33:26 Росія «Лукойл-Динамо» (Астрахань)
2003/04 Німеччина «Кіль» 32:28, 27:19 Іспанія «Альтеа»
2004/05 Німеччина «ТУСЕМ» (Ессен) 22:30, 31:22 Німеччина «Магдебург»
2005/06 Німеччина «Лемго» 30:29, 25:22 Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген)
2006/07 Німеччина «Магдебург» 30:30, 31:28 Іспанія «Арагон» (Сарагоса)
2007/08 Німеччина «Нордгорн-Лінген» 31:27, 29:30 Данія «Копенгаген»
2008/09 Німеччина «Гуммерсбах» 29:28, 26:22 Словенія «Горенє» (Веленє)
2009/10 Німеччина «Лемго» 24:18, 28:30 Швейцарія «Кадеттен» (Шаффхаузен)
2010/11 Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген) 23:21, 30:26 Німеччина «Гросвальштадт»
2011/12 Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген) 26:26, 34:28 Франція «Дюнкерк»
2012/13 Німеччина «Райн-Неккар Левен» (Мангейм) 26:24 Франція «Нант»
2013/14 Угорщина «Пік Сегед» (Сегед) 29:28 Франція «Монпельє»
2014/15 Німеччина «Фюхсе» (Берлін) 30:27 Німеччина «Гамбург»
2015/16 Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген) 32:26 Франція «Нант»
2016/17 Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген) 30:22 Німеччина «Фюхсе» (Берлін)
2017/18 Німеччина «Фюхсе» (Берлін) 28:25 Франція «Сен-Рафаель»
2018/19 Німеччина «Кіль» 26:22 Німеччина «Фюхсе» (Берлін)
2019/20 Скасовано через пандемію COVID-19
2020/21
2021/22

Найуспішніші клуби[ред. | ред. код]

Клуб Переможець Фіналіст Сезони перемоги Сезони фіналу
Німеччина «ФрішАуф» (Геппінген) 4 2011, 2012, 2016, 2017
Німеччина «Магдебург» 3 1 1999, 2001, 2007 2005
Німеччина «Кіль» 3 1998, 2002, 2004
Прапор Румунії 1965—1989 «Мінаур» (Бая-Маре) 2 1985, 1988
Іспанія «Гранульєс» 2 1995, 1996
Німеччина «Гуммерсбах» 2 1982, 2009
Німеччина «Лемго» 2 2006, 2010
Німеччина «Фленсбург-Гандевітт» 1 2 1997 1998, 2000
Українська РСР ZTR (Запоріжжя) 1 1 1983 1985
Німеччина «Гросвальштадт» 1 1 1984 2011
«Гранітас» (Каунас) 1 1 1987 1988
Хорватія «Меткович» 1 1 2000 2001
Іспанія «Барселона» 1 1 2003 2002
Німеччина «Фюхсе» (Берлін) 1 1 2015 2017
Угорщина «Дьйор» 1 1986
Німеччина «Дюссельдорф» 1 1989
РРФСР СКІФ (Краснодар) 1 1990
Югославія «Борац» (Баня-Лука) 1 1991
Німеччина «Валлау» 1 1992
Іспанія «Кантабрія» (Сантандер) 1 1993
Іспанія «Авідеса» (Альсіра) 1 1994
Німеччина «ТУСЕМ» (Ессен) 1 2005
Німеччина «Нордхорн-Лінген» 1 2008
Німеччина «Райн-Неккар Левен» (Мангейм) 1 2013
Угорщина «Пік Сегед» (Сегед) 1 2014

Досягнення українських клубів[ред. | ред. код]

В таблиці вказано етап Кубку ЄГФ на якому команда вибула з боротьби за Кубок[4]

Клуб Кваліфікаційні раунди 1/6 фіналу 1/8 фіналу 1/4 фіналу 1/2 фіналу Фінал Володар
1-й 2-й 3-й 4-й
«Шахтар-Академія» (Донецьк) 2000/01,
2006/07
2003/04 1999/00 1998/99,
2005/06
1995/96
ЗТР (Запоріжжя) 2017/18 2015/16 2009/10,
2010/11,
2016/17
2000/01,
2001/02
1994/95 1985 1983
«Портовик» (Южне) 2001/02,
2010/11,
2013/14
2004/05,
2008/09
2002/03 2007/08
«Будівельник» (Бровари) 2009/10 1996/97,
1997/98
«Мотор» (Запоріжжя) 2012/13
«Динамо» (Полтава) 2010/11 2009/10
СКА (Київ) 1993/94

Див.також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. От Люксемубрга и до Швейцарии. Украинские клубы узнали соперников по еврокубкам [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.) Сайт Федерації гандболу України (Процитовано 24.07.2017)
  2. 2017/18 Men's EHF Cup Qualification Round 1 [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] Сайт Європейської гандбольної федерації(англ.) (Процитовано 10.11.2017)
  3. ЄГФ оголосила про реформу єврокубків та ігрового календаря [Архівовано 19 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Сайт Федерації гандболу України (Процитовано 16.12.2018)
  4. EHF Member Federation UKR [Архівовано 8 листопада 2017 у Wayback Machine.] Сайт Європейської гандбольної федерації (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]