Ліга чемпіонів ЄГФ (чоловіки)

Ліга чемпіонів ЄГФ (чоловіки)

Заснування	1956 рік
Заміна	1993 рік
Регіон	Європа
Кількість команд	16
Рівень в структурі ліг країни	1
Конфедерація	Європейська федерація гандболу
Чинний чемпіон	Магдебург(1-й титул)
Офіційний вебсайт	Офіційний сайт

Ліга Чемпіонів Європейської гандбольної федерації (ЄГФ) (англ. EHF Champions League) — найбільше змагання гандбольних клубів Європи, який проводять під егідою Європейської федерації гандболу (EHF) щорічно з 1956 року. До сезону 1993/1994 турнір мав назву Кубок європейських чемпіонів.

Історія

1 вересня 1956 року VI конгрес Міжнародної федерації гандболу (IHF), що проходив в Стокгольмі, розглянув пропозицію федерації гандболу Франції про проведення щорічних змагань з участю чоловічих команд — чемпіонів своїх країн. Пропозиція французів було прийнято, приз для переможців Кубка європейських чемпіонів заснувала спортивна газета L'Équipe.

У першому розіграші Кубка брали участь 12 команд, які представляли великі міста Європи. Фінал за участю гандболістів «Дукла» (Прага) і чемпіоном Швеції «Еребру» відбувся 9 березня 1957 року в Парижі і приніс перемогу команді з Праги — 21:13, яка стала першою переможницею турніру.

З наступного розіграшу в турнірі брали б участь тільки клубні команди — чемпіони своїх країн. До 1966 року організатором фіналів була французька федерація, всі вирішальні матчі проводилися в Парижі, за винятком 1965 року, коли фінал проходив в Ліоні.

У 1958, 1961, 1964 і 1969 роках у зв'язку з проведенням чемпіонатів світу розіграш Кубка не проводився.

З 1967 року турботи по проведенню заключних матчів Кубка європейських чемпіонів взяла на себе Федерація гандболу ФРН. Вирішальні ігри Кубка 7 разів проходили в Дортмунді, а також у Франкфурті-на-Майні (1968) і Зіндельфінгені (1977). З сезону-1978/79 всі ігри плей-офф проводяться командами на своєму полі і на полі суперника, з сезону-2009/10 вирішальні матчі проходять у форматі «Фіналу чотирьох».

У чоловічих турнірах історично домінують німецькі клуби (19 перемог), до яких з сезону 1989/90 років «приєдналися» іспанські (14 перемог і 11 фіналів, причому тільки один фінал до цього).

З 1993 року змагання провідних європейських команд проходять у форматі Ліги чемпіонів.

Призери

Рік		Фінал
		Чемпіон	Рахунок	Фіналіст
1956–57		«Дукла» (Прага)	21–13	«Еребру»
1958–59		«Редбергслідс»	18–13	«Фріш» (Геппінген)
1959–60		«Фріш» (Геппінген)	18–13	«Орхус»
1961–62		«Фріш» (Геппінген)	13–11	«Партизан» (Б'єловар)
1962–63		«Дукла» (Прага)	15–13	«Дінамо» (Бухарест)
1964–65		«Дінамо» (Бухарест)	13–11	«Медвещак» (Загреб)
1965–66		«Лейпціг»	16–14	«Гонвед» (Будапешт)
1966–67		«Гуммерсбах»	17–13	«Дукла» (Прага)
1967–68		«Стяуа» (Бухарест)	13–11	«Дукла» (Прага)
1969–70		«Гуммерсбах»	14–11	«Динамо» (Берлін)
1970–71		«Гуммерсбах»	17–16	«Стяуа» (Бухарест)
1971–72		«Партизан» (Б'єловар)	19–14	«Гуммерсбах»
1972–73		«МАІ» (Москва)	26–23	«Партизан» (Б'єловар)
1973–74		«Гуммерсбах»	19–17	«МАІ» (Москва)
1974–75		«АСК» (Франкфурт-на-Одері)	19–17	«Борац» (Баня-Лука)
1975–76		«Борац» (Баня-Лука)	17–15	«КФЮМ» (Фредерісія)
1976–77		«Стяуа» (Бухарест)	21–20	ЦСКА (Москва)
1977–78		«Магдебург»	28–22	«Сілезія» (Вроцлав)
1978–79		«Гросвальштадт»	30–28 (14-10 / 18-16)	«Емпор» (Росток)
1979–80		«Гросвальштадт»	21–12	«Валюр»
1980–81		«Магдебург»	52–43 (25-23 / 29-18)	«Слован» (Любляна)
1981–82		«Гонвед» (Будапешт)	49–34 (25-16 / 18-24)	«Санкт-Отмар» (Санкт-Галлен)
1982–83		«Гуммерсбах»	32–29 (15-19 / 13-14)	ЦСКА (Москва)
1983–84		«Дукла» (Прага)	38–38 (21-17 / 21-17)	«Металопластіка» (Шабаць)
1984–85		«Металопластіка» (Шабаць)	49–32 (19-12 / 20-30)	«Атлетико» (Мадрид)
1985–86		«Металопластіка» (Шабаць)	54–52 (29-24 / 30-23)	«Вибжеже» (Гданськ)
1986–87		СКА (Мінськ)	62–49 (32-24 / 25-30)	«Вибжеже» (Гданськ)
1987–88		ЦСКА (Москва)	36–36 (18-15 / 21-18)	«ТУСЕМ» (Ессен)
1988–89		СКА (Мінськ)	61–53 (30-24 / 37-23)	«Стяуа» (Бухарест)
1989–90		СКА (Мінськ)	53–50 (26-21 / 29-27)	«Барселона»
1990–91		«Барселона»	41–40 (23-21 / 20-17)	«Пролетер» (Зренянин)
1991–92		«Загреб»	50–38 (22-20 / 28-18)	«Сантадер» (Кантабрія)
1992–93		«Загреб»	40–39 (22-17 / 22-18)	«Валау-Массенгейм»

EHF Champions League

Рік		Фінал
		Чемпіон	Рахунок	Фіналіст
1993–94		«Сантадер» (Кантабрія)	45–43 (22-22 / 23-21)	«Брага»
1994–95		«Бідасоа» (Ельгорріага)	56–47 (30-20 / 27-26)	«Загреб»
1995–96		«Барселона»	46–38 (23-15 / 23-23)	«Бідасоа» (Ельгорріага)
1996–97		«Барселона»	61–45 (31-22 / 23-30)	«Загреб»
1997–98		«Барселона»	56–40 (28-18 / 22-28)	«Загреб»
1998–99		«Барселона»	51–40 (22-22 / 29-18)	«Загреб»
1999–2000		«Барселона»	54–52 (28-25 / 29-24)	«Кіль»
2000–01		«Портленд» (Сан Антоніо)	52–49 (30-24 / 25-22)	«Барселона»
2001–02		«Магдебург»	51–48 (23-21 / 30-25)	«Веспрем»
2002–03		«Монпельє»	50–46 (27-19 / 31-19)	«Портленд» (Сан Антоніо)
2003–04		«Цельє»	62–58 (34-28 / 30-28)	«Фленсбург-Гандевітт»
2004–05		«Барселона»	56–55 (28-27 / 29-27)	«Сьюдад-Реаль»
2005–06		«Сьюдад-Реаль»	62–47 (19-25 / 37-28)	«Портленд» (Сан Антоніо)
2006–07		«Кіль»	57–55 (28-28 / 29-27)	«Фленсбург-Гандевітт»
2007–08		«Сьюдад-Реаль»	58–54 (27-29 / 25-31)	«Кіль»
2008–09		«Сьюдад-Реаль»	67–66 (39-34 / 33-27)	«Кіль»
2009–10		«Кіль»	36–34	«Барселона»
2010–11		«Барселона»	27–24	«Сьюдад-Реаль»
2011–12		«Кіль»	26–21	«Атлетіко» (Мадрид)
2012–13		«Гамбург»	30–29	«Барселона»
2013–14		«Фленсбург-Гандевітт»	30–28	«Кіль»
2014–15		«Барселона»	28–23	«Веспрем»
2015–16		«Віве Тауран» (Кельці)	39–38 (пенальті)	«Веспрем»
2016–17		«Вардар» (Скоп'є)	24–23	«Пари Сен-Жермен» (Париж)
2017–18		«Монпельє»	32–26	«Нант»
2018–19		«Вардар» (Скоп'є)	27–24	«Веспрем Телеком»
2019–20		«Кіль»	33–28	«Барселона»
2020–21		«Барселона»	36–23	«Ольборг Гандбол»
2021–22		«Барселона»	37–35	«Віве» (Кельці)
2022–23		«Магдебург»	30–29	«Віве» (Кельці)

Посилання

• Сайт EHF [Архівовано 7 січня 2009 у Wayback Machine.](англ.)