Куркін Олексій Васильович

Куркін Олексій Васильович
Народження	20 березня 1901(1901-03-20) Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	16 березня 1948(1948-03-16) (46 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1918—1948
Звання	Генерал-полковник танкових військ
Командування	3-й механізований корпус 26-та армія 50-та армія 9-й танковий корпус
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Праги» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Олексі́й Васи́льович Ку́ркін (20 березня 1901 — 16 березня 1948) — радянський воєначальник, генерал-полковник танкових військ (24.04.1944).

Життєпис

Народився у місті Харків, в родині робітників. Росіянин.

До лав Червоної армії вступив добровільно 5 серпня 1918 року, учасник громадянської війни в Росії: інструктор кулеметної команди, помічник начальника кулеметного борту бронепотягу, згодом командував бронепотягом на Південному фронті. Член РКП(б) з 1920 року.

У 1922 році закінчив Харківський вищий військово-політичний технікум. Обіймав посади військового комісара бронепотяга, бронедивізіону.

У 1932 році закінчив Ленінградські вищі бронетанкові курси удосконалення командного складу. З 1932 року — командир і комісар окремого радіобатальйону, згодом — 4-го важкого танкового полку у Харкові.

У 1935 році закінчив Академічні курси при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З 1935 року — командир 17-ї механізованої бригади, полковник (26.11.1935); з квітня 1938 по липень 1940 року — командир 2-ї легкої танкової бригади. 17 травня 1939 року присвоєне військове звання комбриг. Брав участь у радянському вторгненні до Польщі у 1939 році. Генерал-майор танкових військ (04.06.1940).

З грудня 1940 року — командир 3-го механізованого корпусу в Прибалтійському особливому військовому окрузі. На цій посаді зустрів початок німецько-радянської війни. В ході Прибалтійської оборонної операції 3-й механізований корпус діяв у складі військ Північно-Західного фронту і був фактично знищений. 28 серпня 1941 року О. В. Куркін на чолі групи офіцерів вийшов з оточення в полосі оборони Брянського фронту. Відразу після виходу з оточення призначений першим заступником командира новосформованого 1-го гвардійського стрілецького корпусу. 9 жовтня 1941 року корпус був переформований у 26-ту армію, яка підпорядковувалась безпосередньо Ставці ВГК. Командувачем армії призначений генерал-майор танкових військ О. В. Куркін. Не завершивши формування, армія була кинута у бій на оборону Москви, де зазнала значних втрат. 26 жовтня 1941 року управління 26-ї армії було розформоване, а війська передані до складу 50-ї армії. До прибуття нового командувача, О. В. Куркін тимчасово командував 50-ю армією.

З грудня 1941 року — начальник автобронетанкових військ (АБТВ) Північно-Західного фронту; з січня 1942 року — начальник АБТВ Волховського фронту; з 12 травня 1942 року — командир 9-го танкового корпусу на Західному фронті; з 18 жовтня 1942 року — начальник Саратовського танкового військового табору; з 18 січня 1943 року — третій заступник командувача бронетанковими і механізованими військами (БТ і МВ) РСЧА, з 07.02.1943 року — генерал-лейтенант танкових військ; з липня 1943 року — командувач БТ і МВ Степового (з 20.10.1943 — 2-го Українського) фронту, 24.04.1944 року присвоєне військове звання генерал-полковник танкових військ.

У липні 1945 року призначений командувачем БТ і МВ Забайкальського фронту, на цій посаді брав участь у радянсько-японській війні, зокрема у Маньчжурській операції.

З 1946 року й до кінця життя — генерал-інспектор Генеральної інспекції БТ і МВ Радянської армії.

Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (21.02.1945), двома орденами Червоного Прапора (17.04.1943, 03.11.1944), двома орденами Суворова 1-го ступеня (13.09.1944, 28.04.1945), двома орденами Кутузова 1-го ступеня (22.02.1944, 08.09.1945), двома орденами Червоної Зірки (16.08.1936, 05.06.1945) і медалями, в тому числі іноземними.

Посилання

• Біографія на сайті «Танковый фронт». [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)