Криштоф Збаразький
| Христофор Збаразький | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Криштоф, Кшиштоф |
| Народився | бл.1580 |
| Помер | 6 березня 1627 Краків |
| Поховання | Костел Святої Трійці |
| Підданство | Річ Посполита .svg){kind=small} |
| Діяльність | військовик, державний діяч, меценат дипломат |
| Відомий завдяки | будівничий Збаразького замку |
| Титул | князь |
| Посада | конюший великий коронний |
| Військове звання | каштелян |
| Конфесія | кальвініст, католик |
| Рід | Збаразькі |
| Батько | князь Януш Збаразький |
| Мати | княжна Анна Четвертинська |
| Родичі | князь Юрій Збаразький (брат) |
| Брати, сестри | Юрій Збаразький |
| У шлюбі з | парубок |
| Діти | безпотомний |
 | |
Криштоф, або Христофор[1] Збаразький гербу Корибут (біля 1580 — 6 березня 1627) — магнат руського походження з роду Збаразьких[2], державний діяч Речі Посполитої.
Нащадок спольщеного руського (українського) князівського роду. Народився в сім'ї брацлавського воєводи князя Івана-Януша Збаразького та його дружини — княжни Анни Четвертинської — доньки князя Матвія Васильовича Четвертинського і його другої дружини Євдоксії Вагановської.[3]
До 1600 р. вивчав військову справу за кордоном. Як і брат, навчався у Галілео Галілея. Перебуваючи в Європі перейшов з кальвінізму на католицтво.
1609 року брав участь в поході короля Сиґізмунда ІІІ Вази проти Московії. Брав участь у Хотинській війні 1620-21 років. До нього писав лист з проханням визволити з османського полону князь Самійло Корецький.[4] У 1623 році:
- уклав як посол Речі Посполитої мир з Османською імперією на таких вигідних умовах, що Великий сейм висловив йому 1624 року публічну подяку
- завдяки його зусиллям з османської неволі було викуплено за 30 тисяч талерів полонених у битві під Цецорою майбутнього великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського і ще кількох відомих шляхтичів.[5]
Контактував з родичем[6] князем Григорієм Святополк-Четвертинським, вихованим в антиєзуїтському та антикатолицькому дусі; може, під його впливом разом із братом Юрієм в 1627 році на сеймі в Торуні захищали православних[7].
У 1633 році Павел Ґродзицький був одним з учасників посольської місії на чолі з кн. Х. Збаразьким до османів.[8]
Мав посади конюшого великого коронного (1615—1627), члена комісії з козацьких справ та цінових тарифів, краківського каштеляна, старости кременецького (1608—1627), грубешівського, болеславського, віслицького і солєцького.
Фундатор єзуїтського колеґіуму у Вінниці.
За борги роду Тенчинських (найправдоподібніше, борг любельського воєводи Ґабріеля Тенчинського, чоловіка кузини Варбари) отримав у володіння (інші джерела вказують, що був посідачем чи державцем) в 1617 р. їхні велетенські маєтності ключ конськовольський.[9]
Як і старший брат Юрій, не був одружений та не мав нащадків[3]. Передостанній із роду Збаразьких.
Помер і був похований у родинній гробниці в домініканському костелі Святої Трійці у Кракові.
- ↑ іноді Кшиштоф
- ↑ Тетяна ШЕВЧЕНКО ДОМИ ТОВАРИСТВА ІСУСА, ЇХ ФУНДАТОРИ І БЛАГОДІЙНИКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ: 1572—1647
- ↑ а б Książęta Zbarascy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Maciszewski J. Korecki Samuel h. Pogonia (ok. 1586—1622) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIV/1, zeszyt 60. — S. 61. (пол.)
- ↑ Czapliński W. Koniecpolski Stanisław h. Pobóg (ok.1594-1646) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — S. 523. (пол.)
- ↑ Небіж матері.
- ↑ Dobrowolska W. Czetwertyński-Światopełk (Czetwerteński) Hryhory książę (†1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 362. (пол.)
- ↑ Przyboś A. Grodzicki z Grodziska Paweł h. Łada (zm. 1645) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIII/4. — Zeszyt 39. — S. 618. (пол.)
- ↑ Krzysztof książe Zbaraski w Końskowoli (1617—1627) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2015.
- Дуда І., Бабій П. Збаразькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 635. — ISBN 966-528-197-6.
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Lwów, 1743. — T. IV. — S. 707—708. (пол.)
- Руслан Підставка. Князі Збаразькі: амбітні претензії на корону чи політична авантюра..?
- Збаразький замок — фамільна резиденція князів Вишневецьких [Архівовано 12 липня 2013 у Wayback Machine.].
- Замки та храми України [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.].
- Krzysztof ks. Zbaraski h. Korybut (ID: dw.16990) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 474053 · Freebase: /m/04v132 · GND: 105610452X · ISNI: 000000003403148X · LCCN: n2002023429 · MAK: 9810570991505606 · Museo Galileo: 79435 · NUKAT: n2003020471 · VIAF: 60900023 |
- Померли 6 березня
- Померли 1627
- Збаразькі
- Краківські каштеляни
- Конюші великі коронні
- Грубешівські старости
- Крем'янецькі старости
- Вісьліцькі старости
- Болеславські старости
- Солєцькі старости
- Персоналії:Краків
- Персоналії:Кременець
- Персоналії:Збараж
- Персоналії:Вінниця
- Персоналії:Конськоволя
- Польські меценати
- Поховані в костелі домініканців (Краків)
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Сандомирське воєводство)