Юрій Збаразький (каштелян)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Збаразький
Jerzy Zbaraski.jpg
Інші імена Єжи Збаразький
Народився 1573/1574
Помер 12 липня 1631(1631-07-12)
Краків
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Проживання Падуя, Краків
Діяльність військовий, державний діяч, меценат
Відомий будівничий Збаразького замку
Alma mater Падуанський університет
Титул князь
Посада каштелян краківський
Конфесія кальвініст, католик
Батько князь Януш Збаразький
Мати княжна Анна Четвертинська
Рід Збаразькі
Родичі князь Кшиштоф Збаразький (брат)
Дружина неодружений
Діти безпотомний
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • POL COA Korybut.svg

Юрій Збаразький гербу Корибут (близько 1573/1574 — 12/30 липня 1631[1], Краків) — князь литовсько-руського походження, військовий, державний діяч Речі Посполитої, меценат. Затятий противник козачини. Останній з роду князів Збаразьких.

Біографія[ред.ред. код]

Юрій Збаразький.jpg

Походив зі спольщеного українсько-литовського князівського роду Збаразьких. Старший син князя Януша Збаразького і княжни Анни Четвертинської, брат Христофора Збаразького. За одними даними, народився 22 чи 23 квітня 1574 року в селі Антонівці (тепер Шумський район).[2]

Навчався в Падуанському університеті (Італія, записувався до метрики у 1592 та 1616 роках[2]), слухав лекції Галілео Галілея, там же перейшов з кальвінізму в католицизм. 1598 року з двором короля Сиґізмунда ІІІ Вази відвідав Швецію. Разом з братом князем Христофором брав участь у військових діях під час зведення на престол господаря молдавського Єремії Могили. Під час рокошу Миколая Зебжидовського (міжусобної боротьби в Польщі) був на боці короля Сіґізмунда ІІІ, вніс багато коштів на підтримку війська й королівського двору. Не пропустив жодної воєнної кампанії, у яких брав участь особисто або зі своїм військом. На чолі свого війська був учасником подавлення селянсько-козацьких повстань в Україні. 1623 року під час виступу на сеймі у Варшаві вимагав жорстко карати непокірних селян, козаків.[3]

З 1625 року мав приязні стосунки із графом, коронним підчашим Станіславом Любомирським, який теж не любив єзуїтів.[4]

Від спадкоємців Падневських 28 лютого 1613 року набув за 35000 флоринів маєтності пілицькі.[2] У кількох містах побудував прекрасні палаци, а для захисту держави — фортеці. 1627 р. заснував у Збаражі конвент св. Юрія, у якому 1636 року[5] осіли отці бернардинці. У 1628 р. за його підтримки Максиміліан Пшерембський кандидував на посаду великого коронного підканцлера (не отримав її через вибір біскупів кандидатури Томаша Замойського).[6]

Протектор кримського калги Шагін-Ґерая. Підтримував тісні звязки з коронним канцлером Якубом Задзіком.[7]

Помер, не будучи ніколи одруженим і не залишивши нащадків, як і його молодший брат Христофор. Був похований поруч із братом у м. Краків (тепер Польща) в домініканському костелі св. Трійці в заснованій ним каплиці. По його смерті більша частина його величезних володінь перейшло до найближчих родичів — князів Вишневецьких та Четвертинських.

Посади[ред.ред. код]

Крайчий великий коронний (1612—1619), підчаший великий коронний (1619—1631), краківський каштелян (1620—1631), староста сокальський (1607—1631), пінський (1590—1631), жарновецький (1624—1631), віслицький (1628—1631), державця радоговський.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дуда І., Бабій П. Збаразькі… — С. 635.
  2. а б в 1613-1631 Jerzy Zbaraski // 1613—1631 Jerzy Zbaraski (пол.)
  3. Щербак В. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654 рр.— К. : Наукова думка, 1989. — С. 9. — ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)
  4. Czapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583—1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 43. (пол.)
  5. Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów: Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 114. (пол.)
  6. Byliński Janusz. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 759. — (пол.)
  7. Рудницький С. Українські козаки… — С. 246—247.
  8. Książęta Zbarascy (01) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.