Талер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зразки німецьких та австрійських талярів. Унизу в центрі для порівняння монета в 1/4 долара США

Талер або таляр(стар.нім.: Thaler; швед. і норв.: Daler; нід. Daler пізніше нід. Daalder; португ.: Dolera; англ. Thaler; чеськ.: Tolar, словенськ.: Tolar; білоруськ.: Таляр; мадяр.: Tallér) — назва великої срібної монети, яка перебувала у грошовому обігу багатьох країн Європи в XVI–XIX ст.

Історія[ред.ред. код]

Перші монети-прототипи талера розпочав карбувати ерцгерцог Тіролю Сиґізмунд (1439-96) в 1484. Маса монети початково дорівнювала 1 унції і становила 31,83 грама (29,23 г чистого срібла 937,5-ї проби). Перші талери карбувалися у невеликій кількості. Спочатку монета мала однакову вартість із золотим гульденом (60 крейцерів), тому її називали гульденгрош або гульдинер. Зростання виробництва срібла в Європі (Тіроль, Чехія, Саксонія) і вдосконалення техніки карбування монет дало можливість випустити велику монету, яка залишалась стандартом для європейських срібних монет протягом 400 років.

У 1518 граф Штефан Шлік започаткував у богемському місті Яхимові (чеськ. Jáchymov) в Богемії (нині Чехія) широкомасштабне карбування срібних гульденів (гульденгрошенів), які з 1525 року почали називати «йоахімсталерами» (нім. 'Joachimsthaler') — від назви міста нім. Joachim + Thal (нім. долина), а згодом просто талерами (талярами). У 1528 році випущено 2,28 млн талерів. За зразком талера розпочалася емісія монет в інших німецьких державах. Монетна реформа, пов'язана з поширенням талера, швидко охопила всю Німеччину і проводилась під контролем імператора. У 1524 Карл V (1519-56) у місті Еслінгем запровадив монетний статут, згідно з яким основною ваговою одиницею срібла стала кельнська марка, з якої карбували 8 талерів. Маса одного талера становила 29,43 г. (27,41 г. чистого срібла). Нова монета, що одержала назву талера імперіального, оцінювалася у 72 крейцери.

Використання в різних країнах[ред.ред. код]

Обіг талера в Німеччині продовжувався до 1907, а в окремих країнах ще довше. Назва талер збереглася у дещо зміненій формі грошових одиниць багатьох країн світу: у англосаксонських — долар, у Голландії — даальдер, у Скандинавських країнах — далер, в Італії — талеро, у Польщі — таляр тощо. Лише окремі європейські країни випускали монети типу талера під іншими назвами: наприклад, Іспанія (песо, піастр), Франція (екю), Англія (крона), Росія (рубль, єфімок). Талери були популярними у грошовому обігу на українських землях у 16-18 ст. Поширеними були талери Голландської республіки, Іспанських Нідерландів, Священної Римської імперії.

Українські землі, Річ Посполита[ред.ред. код]

У Польщі перші талери відкарбували за короля Сигізмунда І Старого у 1533 році на Торунському монетному дворі. Регулярну емісію талера розпочав у 1580 році король Стефан Баторій. Талери коронні випускалися у місті Олькуші, а талери литовські — у місті Вільно (їхня маса становила близько 28,5 г; 24,3 г чистого срібла). У Великому князівстві Литовському монети типу талера запровадив у 1547 році Сигізмунд II Август. При ньому — як королі — випускались звичайні («важкі») та «легкі» талери. «Важкі» — «імперські (імперіальні)» талери — карбувались за прикладом німецько-імперських талерів, важили 28,8 г (25,2 г чистого срібла). З другої половини 18 ст. їх вага та проба стала знижуватися. На початку ХІХ ст. талер Варшавського князівства важив бл. 23 г (близько 16,5 г ч. ср.).

На «легких» — «злотових» — талерах карбували цифри 30 (30 грошів = 1 злотому, або 60 півгрошам). «Легкі» талери мали назву «копових». Їх вага складала в середньому близько 20 г (бл. 12,5 г чистого срібла).

Через знецінення менших номіналів еквівалент талера в них зростав. В 1528 році 1 Т. = 30 польських грошів, наприкінці 16 ст. = 35-37, 1611 року = 40, 1619 року = 45, в 1620–1630 роках — від 60 до 75, потім — 90 та більше. З 1668 року та пізніше на 1 талер припадало 5-8 злотих польських мідними монетами.[1]

Додаткова до пол. «злотого» і лит. «копи грошей» — лічильна грошова одиниця у 17 — 18 вв., що дорівнювала трьом пол. «злотим» або 60 рос. копійкам На відміну від лічильного Т., Т.-монету називали «Т. битим».

Московська держава[ред.ред. код]

У XVI-XVII ст. в грошовому обігу Московського царства перебували дрібні срібні монети: копійка (0.48 гр.), дєнга (1/2 копійки, 0.24 гр.) і полушка (1/4 копійки, 0.12 гр.)[2], при цьому рубль був одиницею лічби. Дрібні монети були незручними у використанні, неохоче використовувались населенням, а на теріторії Гетьманщини і Прибалтики взагалі не визнавались населенням.

У цей період по всій Московській державі до товаро-грошових відносин стали активно залучати привезені в Європи талери, які в Росії називали "єфимками" (перші талери карбувались у місті Іохімсталь. Від назви міста пішла назва монети - єфимок).

У 1654 р. вперше в практиці російської монетної справи було вирішено випустити велику монету, яка б замінила собою талери. Оскільки московський рубль зробили рівним за вагою до європейських талерів - 28.3 гр., то рубль став дорівнювати 64 копійки, але царський уряд штучно дорівняв його до 100 копійок. Це призвело до зникнення з обігу дрібних монет, що осіли в скарбах, тому у 1655 р. карбування рублів було припинене. Замість цього на московському монетному дворі почали робити надкарбування на талерах у вигляді двоголового орла і року випуску (вперше в Росії за грегоріанським календарем і арабськими цифрами) і випускати ці монети в обіг за справедливою ціною - 64 копійки[2].

В народі ци монети прозвали "єфимками з признаком". На відміну від рублів 1654 р., ці монети населення приймало так само охоче, як і талери, а от на заході "ефимки" не визнавались.

Всього у 1655-1656 рр. було випущено понад 1 млн "єфимків з признаком", вони використовувалися до грошової реформи Петра І[2].

Цікаво, що[ред.ред. код]

Назва американської (США) грошової єдиниці — Долар історично походить від «Талеру».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 121
  2. а б в Шуст Р.М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2009. - С.169-170

Джерела[ред.ред. код]

  • Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 120–121. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]