Талер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зразки німецьких та австрійських талярів. Унизу в центрі для порівняння монета в 1/4 долара США

Та́лер або та́ляр (від нім. Thaler) — назва великої срібної монети, яка перебувала у грошовому обігу багатьох країн Європи в XVI–XIX ст.

Назви європейськими мовами[ред.ред. код]

  • Німецька — Thaler;
  • Шведська і норвезька — daler (далер);
  • Нідерландська — daler (далер), згодом — daalder (даалдер);
  • Португальська — dolera (долера);
  • Англійська — thaler (талер);
  • Чеська — tolar (толяр);
  • Словацька — taliar (таляр);
  • Словенська — tolar (толяр);
  • Білоруська — таляр;
  • Польська — talar (таляр);
  • Угорська — tallér (таллер)

Історія[ред.ред. код]

Перші монети-прототипи талера розпочав карбувати ерцгерцог Тіролю Сиґізмунд (1439-96) в 1484. Маса монети початково дорівнювала 1 унції і становила 31,83 грама (29,23 г чистого срібла 937,5-ї проби). Перші талери карбувалися у невеликій кількості. Спочатку монета мала однакову вартість із золотим гульденом (60 крейцерів), тому її називали гульденгрош або гульдинер. Зростання виробництва срібла в Європі (Тіроль, Чехія, Саксонія) і вдосконалення техніки карбування монет дало можливість випустити велику монету, яка залишалась стандартом для європейських срібних монет протягом 400 років.

У 1518 граф Штефан Шлік започаткував у богемському місті Яхимові (чеськ. Jáchymov) широкомасштабне карбування срібних гульденів (гульденгрошенів), які з 1525 року почали називати «йоахімсталерами» (нім. Joachimsthaler) — від німецької назви цього міста Санкт-Йоахімшталь (нім. Sankt-Joachimsthal), а згодом просто «талерами» («талярами»). У 1528 році випущено 2,28 млн талерів. За зразком талера розпочалася емісія монет в інших німецьких державах. Монетна реформа, пов'язана з поширенням талера, швидко охопила всю Німеччину і проводилась під контролем імператора. У 1524 Карл V (1519-56) у місті Еслінгем запровадив монетний статут, згідно з яким основною ваговою одиницею срібла стала кельнська марка, з якої карбували 8 талерів. Маса одного талера становила 29,43 г. (27,41 г. чистого срібла). Нова монета, що одержала назву «талера імперіального», оцінювалася у 72 крейцери.

Використання в різних країнах[ред.ред. код]

Обіг талера в Німеччині тривав аж до 1907, а в окремих країнах ще далі. Назву «талер» зберегли у дещо зміненій формі грошові одиниці багатьох країн світу: у англосаксонських — «долар», у Голландії — «даальдер», у Скандинавських країнах — «далер», в Італії — «талеро», у Польщі — «таляр» тощо. Лише окремі європейські країни випускали монети типу талера під іншими назвами: наприклад, Іспанія — під назвами «песо», «піастр», Франція — «екю», Англія — «крона», Московська Русь (згодом Росія) — «єфимок». Талери були популярними у грошовому обігу на українських землях у XVI-XVIII ст. Поширеними були талери Голландської республіки, Іспанських Нідерландів, Священної Римської імперії.

Українські землі, Річ Посполита, Велике князівство Литовське[ред.ред. код]

У Польщі перші талери відкарбували за короля Сигізмунда І Старого у 1533 році на Торунському монетному дворі. Регулярну емісію талера розпочав у 1580 році король Стефан Баторій. Талери коронні випускалися у місті Олькуші, а талери литовські — у місті Вільно (їхня маса становила близько 28,5 г; 24,3 г чистого срібла). У Великому князівстві Литовському монети типу талера запровадив у 1547 році Сигізмунд II Август. За його правління як короля випускались звичайні («важкі») та «легкі» талери. «Важкі» — «імперські» («імперіальні)» талери — карбувались за прикладом німецько-імперських талерів, важили 28,8 г (25,2 г чистого срібла). З другої половини 18 ст. їх вага та проба стала знижуватися. На початку ХІХ ст. талер Варшавського князівства важив близько 23 г (близько 16,5 г чистого срібла).

На «легких» — «злотових» — талерах карбували цифру «30» (тридцять грошів дорівнювали 1 злотому, або 60 півгрошам). «Легкі» талери мали назву «копових». Їхня вага становила в середньому близько 20 грамів (близько 12,5 г чистого срібла).

Через знецінення менших номіналів еквівалент талера в них зростав. У 1528 році один талер дорівнював 30 польським грошам, наприкінці 16 ст. вже 35-37, 1611 року - сорока, 1619 року - сорока п'яти, в 1620–1630 роках — від 60 до 75, потім — 90 та більше. З 1668 року та пізніше на 1 талер припадало 5-8 злотих польськими мідними монетами[1].

Додатковою до польського «злотого» і литовської «копи грошей» була лічильна грошова одиниця у 17 —18 вв., що дорівнювала трьом «злотим» або 60 московським копійкам. На відміну від лічильного талера, таку монету називали «талером битим».

Московська держава[ред.ред. код]

У XVI-XVII ст. в грошовому обігу Московського царства перебували дрібні срібні монети: копійка (0.48 гр.), дєнга (1/2 копійки, 0.24 гр.) і полушка (1/4 копійки, 0.12 гр.)[2], при цьому рубль був одиницею лічби. Дрібні монети були незручними у використанні, неохоче використовувались населенням, а на теріторії Гетьманщини і Прибалтики взагалі не визнавались населенням.

У цей період по всій Московській державі до товаро-грошових відносин стали активно залучати привезені в Європи талери, які в Росії називали "єфимками" (перші талери карбувались у місті Іохімсталь. Від назви міста пішла назва монети - єфимок).

У 1654 р. вперше в практиці російської монетної справи було вирішено випустити велику монету, яка б замінила собою талери. Оскільки московський рубль зробили рівним за вагою до європейських талерів - 28.3 гр., то рубль став дорівнювати 64 копійки, але царський уряд штучно дорівняв його до 100 копійок. Це призвело до зникнення з обігу дрібних монет, що осіли в скарбах, тому у 1655 р. карбування рублів було припинене. Замість цього на московському монетному дворі почали робити надкарбування на талерах у вигляді двоголового орла і року випуску (вперше в Росії за грегоріанським календарем і арабськими цифрами) і випускати ці монети в обіг за справедливою ціною - 64 копійки[2].

В народі ци монети прозвали "єфимками з признаком". На відміну від рублів 1654 р., ці монети населення приймало так само охоче, як і талери, а от на заході "ефимки" не визнавались.

Всього у 1655-1656 рр. було випущено понад 1 млн "єфимків з признаком", вони використовувалися до грошової реформи Петра І[2].

Цікавий факт[ред.ред. код]

Від назви цієї монети походить і назва американського долара — одної з найпотужніших світових валют.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 121
  2. а б в Шуст Р.М. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2009. - С.169-170

Джерела[ред.ред. код]

  • Зварич В. В. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 120–121. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]