Ладислав Неапольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Неапольський
Владислав Неапольський
Владислав Неапольський
Король Неаполя
1386 — 1414
Попередник: Карл III Малий
Наступник: Джованна II
Король Угорщини
1386 — 1414
Коронація: Титулярний
Попередник: Карл III Малий
Наступник: Джованна II (титулярна)
Сигізмунд Люксембург (фактичний)
Король Хорватії
1386 — 1414
Коронація: 1386
Попередник: Карл III Малий
Наступник: Сигізмунд Люксембург
Король Єрусалиму
1386 — 1414
Коронація: Титулярний
Попередник: Карл III Малий
Наступник: Джованна II
 
Народження: 1377(1377)
Неаполь
Смерть: 1414(1414)
Неаполь
Поховання: Неаполь
Країна: Неаполітанське королівство
Рід: Анжу
Батько: Карл III Малий
Мати: Маргарита Дураццо
Шлюб: Mary of Lusignan, Queen of Naplesd, Mary of Enghiend і Constance Chiaramonted
Діти: Reynold of Durazzod

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ладислав Неапольський або Владислав Великодушний (італ. Ladislao il Magnanimo di Napoli, 15 лютого 1377 — 6 серпня 1414) — король Неаполя (1386—1414), король Угорщини й Хорватії (1390—1414), титулярний король Єрусалиму і Сицилії, титулярний граф Провансу і Форкальк'є (1386—1414). Син короля Неаполя, короля Угорщини і Хорватії Карла ІІІ. Був останнім представником чоловічої старшої лінії Анжуйської династії (Анжу-Сицилійського лінії).

Ладислав Неапольський був видатним політичним і військовим лідером, захисником католицької церкви та Папи Римського Інокентія VII; однак, мав погану репутацію щодо його особистого життя[джерело?]. За часи правління зміг значно розширити своє королівство, централізувати й посилити королівську владу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1377 року в Неаполі, батьки Король Карл ІІІ та королева Маргарита Дураззо (італ. Margaret of Durazzo). Був названий на честь короля Угорщини Святого Ладислава I, який був високо шанований в Анжуйській династії королями Карлом I та Людовиком I.

Був проголошений королем 1386 року, після загибелі свого батька. З огляду на його малолітство країною правила мати Маргарита Дураззо. Їй протистояли обидва Папи, що діяли на той час, Урбан VI та Климент VII Авіньйонський, кожен з яких відлучив королівську родину від Церкви, а також значна опозиція серед неаполітанської знаті, яка не визнала перевороту Карла III.

Головним їх противником у боротьбі за Королівство Неаполя був Людовик II Анжуйський. В 1390 році Людовик II на чолі найманої армії висадився в Неаполі, зайняв столицю й низку прибережних провінцій. Ладислав та його мати Маргарита змушені були тікати в Гаету.

Наступні 10 років тривала війна між прихильниками Владислава і Людовика II. Вдале одруження на Констанці, доньці сицилійського адмірала Кьярамонте, принесло королю солідне підкріплення.

Наступник Урбана VI Папа Римський Боніфацій IX, неаполітанець за походженням, зняв відлучення від Церкви з Ладислава, надав йому допомогу військами, здійснював перемовини з неаполітанської знаттю щодо примирення її з королем. В результаті до 1400 року Людовик II був витіснений з Неаполя, а Ладислав повернувся в столицю.

У той же період, Ладислав намагався відновити правління Анжуйської в Угорщині та Хорватії. Угорська й хорватська шляхта, яка виступала проти короля Сигізмунда І, підтримала претензії Ладислава на угорський і хорватський престол, які він намагався реалізовувати з 1390. Його батько, Карл III, після смерті короля Угорщини Людовика І Анжуйського, був запрошений супротивниками вдови померлого Людовика, як старший представник Анжуйської династії та коронований на Короля Угорщини та Хорватії 1385 року. Значну підтримку Карлу в цьому надали хорватські й далматські барони. Проте, через кілька місяців після коронації Карл був убитий за наказом вдови Людовика Анжуйського Єлизавети Боснійської.

Після вбивства Карла почалося повстання проти Єлизавети, центром якого стала Хорватія, пов'язана з Угорщиною особистою унією. Хорвати проголосили законним королем Ладислава, якого вони ще багато років підтримували у боротьбі за угорський трон. 1391 року Ладислав надав в управління Далмацію і Хорватію князю Хрвоє Вукчичу Хрватиничу. 1396 року Бан Хорватії та Палатин Угорщини Степан ІІ Ласкович підтримав Ладислава в боротьбі проти короля Сігізмунда І.

1403 року лідери угорської опозиції палатин Детрит Бебек і канцлер Янош Каніжаі також закликали на угорський престол короля Неаполя Ладислава Анжуйського. В серпні 1403 року в Задарі від був офіційно коронований як король Угорщини й Хорватії.

Боротьба іншого короля Угорщини й Хорватії Сигізмунда I Люксембург проти короля Ладислава і підтримуючих його хорватів тривала аж до 1409 року, коли Ладислав продав права на Далмацію Венеціанській республіці й відмовився від подальшої боротьби за угорський та хорватський трон, зосередившись на італійських справах.

Решта роки правління були присвячені безперестанної війні за контроль над Південною Італією. 1407 року Владислав, скориставшись конфліктом між новим Папою Римським Григорієм XII і містянами, підійшов з військом до Риму і примусив римську знать визнати його правителем Риму з правом призначати сенатора для управління містом. Після цього Владиславу підкорилась вся Папська область.

1409 року кардинали обох «папських» партій (римської та авіньйонської) на соборі в Пізі вибрали Папою Римським Олександра V і оголосив двох інший Пап позбавлений влади. Олександр V і його наступник Іван XXIII, отримавши значну підтримку Франції та Флоренції, закликали на допомогу Людовика II Анжуйського і повели боротьбу проти Ладислава.

Спільними зусиллями їм вдалось відтіснили Ладислава з Папської області й захопити частину королівства Неаполь, проте 1412 року переможці пересварилися між собою, Людовик II виїхав до Франції, а Іван XXIII примирився з Ладиславом, при цьому Ладислав відмовився від суверенітету над Римом.

У 1413 році Ладислав вирішив не дотримуватися нав'язаний йому мир і знову захопив Рим. Війська Ладислава дійшли до Перуджі, де король раптово захворів (припускають, що його отруїли). Тяжко хворий Ладислав був перевезений до Неаполя, де помер 6 серпня 1414 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kiesewetter, A. «LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia». Dizionario Enciclopedico degli Italiani. Enciclopedia Italiana.
  • «LADISLAO d'Angiò Durazzo, re di Sicilia», Dizionario Biografico degli Italiani.
  • «Da Papa Bonifacio IX a Papa Martino V», Cronologia d'Italia
Попередник
Карл III Малий
Arms of Jean dAnjou.svg Король Неаполя
1386-1414
Arms of Jean dAnjou.svg Наступник
Джованна II
Попередник
Карл III Малий
Aragon-Sicily Arms.svg Король Сицилії
1386-1414
Aragon-Sicily Arms.svg Наступник
Джованна II
Попередник
Карл ІІ
Croatia CoA 1990.svg Король Хорватії
1386-1409
Croatia CoA 1990.svg Наступник
Сигізмунд I Люксембург
Попередник
Карл ІІ
Blason louis II de Hongrie.svg Король Угорщини
1386-1409
Blason louis II de Hongrie.svg Наступник
Сигізмунд I Люксембург