Карл III Малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Малий
італ. Carlo III
Карл Малий
Карл Малий
Прапор
Король Галіції і Лодомерії
31 грудня 1385 — 24 лютого 1386
Коронація: 31 грудня 1385
Попередник: Марія I Анжуйська
Наступник: Марія I Анжуйська
Король Угорщини[1]
31 грудня 1385 — 24 лютого 1386
Коронація: 31 грудня 1385
Попередник: Марія I Анжуйська
Наступник: Марія I Анжуйська
Король Хорватії
31 грудня 1385 — 24 лютого 1386
Коронація: 31 грудня 1385
Попередник: Марія I Анжуйська
Наступник: Марія I Анжуйська
Король Неаполя[2]
12 травня 1382 — 24 лютого 1386
Коронація: 12 травня 1382
Попередник: Джованна I
Наступник: Владислав I
Король Єрусалиму
1382 — 24 лютого 1386
Коронація: Титулярний
Попередник: Джованна I і Людовік І[3]
Наступник: Владислав I
Князь Ахейський
17 липня 1383 — 24 лютого 1386
Попередник: Жак де Бо
Наступник: Владислав I
 
Народження: 1345
Корильяно-Калабро, Провінція Козенца, Калабрія, Італія
Смерть: 24 лютого 1386(1386-02-24)
Вишеград, Угорське королівство
Поховання: Секешфегервар
Національність: французи
Країна: Неаполітанське королівство
Рід: Анжуйська династія Капетингів
Батько: Людовік ді Гравіна
Мати: Маргарет Сансаверіно де Карільян
Шлюб: Margaret of Durazzod
Діти: 1 син і 2 доньки

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Карл III Малий (Carlo III di Napoli, 1345 — 24 лютого 1386) — король Неаполя у 13821386 роках, король Угорщини у 13851386 роках (як Карой II), Король Галичини і Володимерії (титулярний) з французької королівської династії Анжу.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Анжу-Капетингів. Син Людовика, графа Гравіни, та Маргарет Сансаверіно де Карільян. Народився у 1345 році. З 1356 року Карл жив при угорському дворі, де завоював довіру і симпатію троюрідного брата Людовика, короля Угорщини.

У 1360 році батько Карла повстав проти неаполітанської королеви Джованни I та її чоловіка Людовика Тарентського, але зазнав поразки. У 1362 році його батько помер у в'язниці. Людовик Угорський вирішив одружити Карла з Маргаритою Дураццо. Папа римський Урбан VI 1369 року схвалив шлюб, який, незважаючи на спротив неаполітанської королеви Джованни I, відбувся 1370 року. 1371-го король Угорщини дарував Карлу титул герцога Хорватії, Славонії та Далмації, завдяки чому той здобув численних прихильників серед тамтешньої знаті.

Під час Великої церковної схизми Джованна I підтримала антипапу Климента VII. У 1381 році папа римський Урбан VI відлучив Джованну I від церкви і як ленний володар Неаполя оголосив її позбавлений влади. Карл зібрав хорватське військо і рушив на Неаполь. Він розбив військо неаполітанського короля-консорт Оттона Брауншвайзького при Сан-Джермано і взяв в облогу королеву в Кастель-дель-Ово. Врешті він взяв фортецю і захопив королеву в полон. Дізнавшись, що названий син і спадкоємець Джованни I — Людовик Анжуйський виступив на Неаполь зі своєю армією, 23 травня 1382 року Карл наказав найманцям задушити полонянку, а себе оголосив королем Неаполя.

Король Неаполю[ред. | ред. код]

Становище Карла III попервах було вкрай складним: Людовик Анжуйський рушив на Неаполь на чолі 40-тисячного війська, в той час як король зміг виставити лише 14 тисяч вояків. Проте до битви справа не дійшла. У Людовика Анжуйського скінчилися гроші, військо його розбіглося, а сам він помер 20 вересня 1384 року, не діставшись до Неаполя.

Тим часом у Карла III зіпсувалися стосунки з папою римським Урбаном VI, який запідозрив неаполітанського короля в зраді. Понтифік відлучив короля Неаполя і його дружину від церкви і наклав інтердикт на Неаполітанське королівство. Карл III відправив кондотьєра Альберіко да Барбіано воювати з папою римським біля Ночери, а сам рушив до Угорщини, де помер його троюрідний брат король Людовик, заповівши угорський трон доньці Марії. Частина знаті, насамперед хорватські барони, виступили проти успадкування престолу жінкою і запросили на трон Карла III.

Король Угорщини[ред. | ред. код]

Проти амбіцій на угорський трон Карла III виступали нечисленні прихильники Марії і її нареченого Сигізмунда Люксембурзького. Крім того, королева-мати Єлизавета Боснійська і палатин Угорщини Міклош Гараї хотіли бачити королем французького принца Людовика Орлеанського.

За підтримки хорватських баронів Карл III домігся, щоб Марія зреклася трону, а сам коронувався королем Угорщини 31 грудня 1385 року як Карл II. Проте варто хорватам виїхати, як становище короля Карла різко похитнулося. Королева-мати запросила короля в свій замок, де його смертельно поранили ножем 7 лютого 1386 року, проте Карл зумів втекти, втім 24 лютого помер від ран у Вишеграді.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Маргарет, донька Карла, герцога Дураццо.

Діти:

  • Владислав I (1377—1414), король Неаполю у 1386—1414 роках
  • Джованна (1373—1435), королева Неаполю у 1414—1435 роках
  • Марія (1369—1371)

Титул[ред. | ред. код]

Як Король Угорщини Карл ІІ мав повний титул: «Magyarország, Dalmácia, Horvátország, Ráma, Szerbia, Galícia, Lodoméria, Kumánia, Bulgária és a Világítótornyon inneni Szicília királya és akháj fejedelem»

Переклад української повного титулу: Король Угорщини, Далмації, Хорватії, Рами, Сербії, Галичини і Волині, Куманії, Болгарії, король Сицилії.

Родовід[ред. | ред. код]

Повний родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл І,
Хрестоносець
 
 
 
 
 
 
 
Карл II,
Король Неаполю
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Беатриса,
Графиня Провансу
 
 
 
 
 
 
 
Іоанн,
Герцог Дураццо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Стефан V Арпад
 
 
 
 
 
 
 
Марія Арпад
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Куманська
 
 
 
 
 
 
 
Людовік ді Гравіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
Геліє VII,
Граф Періґорд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
Аґнеса Періґорд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рожер-Бернард ІІІ,
Граф де Фуа
 
 
 
 
 
 
 
Брунісенда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита,
Віконтесса Беарна
 
 
 
 
 
 
 
Карл I,
Король Русі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
Роберт де Сансаверіно
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Сансаверіно де Карільян
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
Матір Маргарити
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідомий чоловік
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
невідома жінка
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. під іменем Карл II
  2. під іменем Карл III
  3. (обидва одночасно заявили свої претензії на цей титул)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fine John V. A. The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. — The University of Michigan Press, 1994. — ISBN 0-472-08260-4. (англ.)