Ларс Сонк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ларс Сонк
фін. Lars Eliel Sonck
Lars Sonck.jpg
фото архітектора на початку 20 ст.
Народження 10 серпня 1870(1870-08-10)
Кальвія, Фінляндія
Смерть 14 березня 1956(1956-03-14) (85 років)
Гельсінки
Громадянство Фінляндія
Праця в містах Турку, Гельсінки, Марієхамн, Тампере, Ярвенпяа
Архітектурний стиль північний модерн
Найважливіші споруди Ainola[d], Kallio Church, Archangel Michael's church[d], Saint George Church[d], Tampere Cathedral[d] і Eira Hospital[d]
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1005399
database of the Musée d'Orsay 105471
CMNS: Ларс Сонк на Вікісховищі

Ларс Сонк (фін. Lars Eliel Sonck 10 серпня, 1870, Кальвія — 14 березня, 1956, Гельсінки) — фінський архітектор першої половини 20 ст.

Ранні роки[ред.ред. код]

Батько ( Кнут Еміль Сонк ) майбутнього архітектора був пастором на Аландських островах. Мати ( Анна Ребека Нордстрьом) була шведкою за походженням. В родині було дев'ятеро дітей і Ларс був наймолодшим. 1878 року родина перебралась на житло у місто Марієхамн.

Освіта[ред.ред. код]

Первісну освіту Ларс отримав у місті Турку, де закінчив ліцей. Його ввжали тоді малоуспішним учнем, а хлопець просто пізно визрівав як особистість. По закінченні ліцея він влаштувався на навчання в Гельсінську політехніку.

Вивчення старовинної архітектури[ред.ред. код]

Ще перебуваючи студентом, Ларс Сонк брав участь у експедиції з вивчення старовинної архітектури в районах Хьоме, Уусімаа та Сатакун. Сонк створив описи тридцяти одної (31) церкви та їх декору. 1894 року він захистив диплом з вищим балом, як сказали б ми нині.

Самостійна творчість[ред.ред. код]

Як архітектор він починав працювати в стилістиці еклектики ( зала банку в стилі скандинавського неоренесансу ). Зала збережена, використовується після пристосувань для виставок.

Споруди з деревини[ред.ред. код]

Здавна найбільшою популярністю як будівельний матеріал у Фінляндії користувалась деревина. Віддав їй належне і Ларс Сонк, коли звернувся до створення житлових та заміських будинків і вілл для представників вищого середнього класу. Ці споруди поєднували риси британських котеджів, впливи шведської та фінської середньовічної архітектури з практицизмом та функціональністю. Як фундаменти він використовував гранітні необроблені валуни. Зовнішньо ці дерев'яні будинки були наближені до старовинної фінської та карельської архітектури, незважаючи на іншу розробку об'ємів і їх компонування.

Заміські маєтки мали як житлові будинки, так і господарські споруди (серед останніх сауна, сараї для дров, льохи тощо). Ці споруди цікаво розташовані в природному оточенні, а веранди та вікна повернуті до доріг чи до навколишніх краєвидів.

Сакральна архітектура[ред.ред. код]

Ларс Сонк. Георгіївська церква, Марієхамн.

Ларс Сонк роками працював над створенням сакральних споруд — соборів, церков та каплиць. Все почалось ремонту одної церкви. Він старанно вивчав храмову архітектуру у друкованих виданнях, переважно німецьких.

У 19 столітті відбулось навернення до вивчення готичної архітектури та до реставрації готичних споруд, низка котрих на десятиліття була покинута недобудованими. Цей рух в архітектурі і в виробництві творів декоративно-ужитового мистецтва отримав назву неоготика. Ларс Сонк був захоплений образами готичної архітектури і переніс її риси у власні проекти храмових споруд. Серед них Михайлівська церква в Турку та Георгївська церква в Марієхамні.

Навіть у ранніх проектах церков архітектор почав використовувати композиційні знахідки минувшини. Так, він вдавався до різної висотності веж та дзвіниць, критих довгими і гострими шпилями, асиметрії, узагальнення силуетів. Його споруди створювали враження старовинних, котрі виникали тривалий час, мали частини, що вибудовані в різні історичні періоди. Це враження підсилювалось, коли він почав використовувати елементи, притаманні романській добі або запозичень з готичної архітектури тої ж Німеччини.

Захоплення образами національного романтичного стилю (так званий північний модерн) відбилося і на створенні сакральної архітектури. При створенні катедрального собору для міста Тампере він сміливо використав гру великих об'ємів, висотність і узагальненість силуету при майстерно оброблених кам'яних брилах облицюваня з філігранною кладкою, оцінити котру можна лише впритул.

Архітектурним шедевром майстра стала церква Кальйо для Гельсінки. Створена в новому на той час районі церква була ефектно вибудована на верхівці пагорба, мала узагальнений силует при детальній розробці всіх складових частин та модернового декору. Завелика вежа церкви відразу почала відігравати важливу роль як в силуеті міста, так і в містобудівному значенні, хоча церква Кальйо не була головним храмом міста.

Творчий доробок і значення творчості[ред.ред. код]

Творча еволюція архітектора розпочалась з використання стилістики еклектики, а свої вищі досягнення архітектор втілив в стилі національного романтизму. Вони давно увійшли у золотий фонд архітектури Фінляндії та Європи. При цьому Ларс Сонк не став ні відомим викладачем, ні суспільним діячем. Могутнє творче обдарування зробило його чутливим до новітніх віянь у архітектурі. В останніх власних спорудах Сонка доволі відчутні впливи функціоналізму.

1930 року Фінська асоціація архітекторів обрала Ларса Сонка почесним членом.

Смерть[ред.ред. код]

Ларс Сонк помер у місті Гельсінки 14 березня 1956 року після трьох років хвороби. За його проханням його поховали в Фінстрьомі, де він мав будинок і де часто відпочивав і працював за життя.

Архітектурна практика (неповний перелік)[ред.ред. код]

Ларс Сонк. Фондова біржа, Гельсінки

Обрані фото (галерея)[ред.ред. код]

Арх. Ларс Сонк. Катедральний собор, Тампере, Фінляндія

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ларс Сонк

Джерела[ред.ред. код]

  • Paula Kivinen: „Lars Sonck’s life“, in: Museum of Finnish Architecture (Hg.): Lars Sonck, 1870-1956, Architect. Helsinki 1981, S. 7 – 12
  • Dennis Sharp: The Illustrated Encyclopedia of Architects and Architecture, New York: Quatro Publishing, 1991. ISBN 0-8230-2539-X S. 145
  • Кириллов В. В. Архитектура северного модерна. — М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. — 160 с. — ISBN 978-5-397-01974-3.