Ласкавець золотистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bupleurum aureum
Bupleurum aureum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Рід: Ласкавець (Bupleurum)
Вид: Ласкавець золотистий
Біноміальна назва
Bupleurum aureum
Fisch. ex Hoffm., 1814
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bupleurum aureum
EOL logo.svg EOL: 2890578
IPNI: 839056-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 428561

Ласкавець золотистий, вовчий зуб (Bupleúrum auréum) — вид рослин із роду ласкавець родини зонтичних. Розповсюджений широко. Цвіте у червні — липні.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста гола сизувата рослина. Стебло пряме, розлоге, 30—150 см заввишки. Листки чергові, цілісні, цілокраї: прикореневі й нижні стеблові — видовженозворотнояйцеподібні, при основі звужені в черешок; серединні й верхні стеблові — довгі, сидячі, при основі серцеподібні або стеблообгортні. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, у складних 10—20-променевих зонтиках, біля основи яких є обгортка з 3—5 великих, яйцеподібних, здебільшого жовтих, нерівних листочків, а біля основи зонтичків — чашоподібна, з еліптичних або майже округлих листочків обгорточка; пелюстки золотаво-жовті, з загнутою всередину і відтягнутою у вигляді язичка верхівкою, на спинці — з сосочками. Плід — двосім'янка.

Фармакологічні властивості і використання[ред. | ред. код]

Препарати ласкавця золотистого активізують виділення жовчі, посилюють секрецію шлункового і панкреатичного соку. У виділеній жовчі збільшується вміст пігментних речовин, кислот і холестерину. В цілому дія трави ласкавця золотистого схожа на дію цмину піскового. У народній медицині рослина користується репутацією ефективного засобу при захворюваннях печінки і жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози. Основними ж показаннями до призначення є холецистит, ангіохоліт і гепатит. Місцеве застосування ласкавця показане при ураженні шкіри гнояками і при сверблячці. Застосовують ласкавець у вигляді настою, причому перевагу віддають настоям із свіжозірваної рослини. Не рекомендується призначати препарати ласкавця всередину при жовчнокам'яній хворобі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки та при гіперацидному гастриті.

Для лікарських потреб використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Сушать сировину під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією, розстеляючи її тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі 50—70°. Строк придатності — 5 років. Рослина неофіцинальна.

Трава рослини містить флавоноїди (рутин, кверцетин, ізокверцитрин, ізорамнетин, рутинозид), сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, ефірну олію та аскорбінову кислоту.

Посилання[ред. | ред. код]