Тиводар Легоцький
| Тиводар Легоцький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 травня 1830 с. Фужіне біля м. Рієка, нині Хорватія |
| Помер |
5 листопада 1915 (85 років) Мукачеве, нині Україна |
| Поховання | Мукачево |
| Країна |
 Австрійська імперія → .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Діяльність | археолог, історик, етнолог, етнограф |
| Alma mater | Кошицька юридична академія |
| Галузь | Історія, археологія, етнографія, музейна справа |
| Членство |
Угорське історичне товариствоd Товариство Кішфалудіd |
 Тиводар Легоцький у Вікісховищі | |
Т́иводар Лего́цький (угор. Lehoczky Tivadar, 5 жовтня 1830, с. Фужине, Австрійська імперія (нині община Фужине біля м. Рієка, Хорватія) — 5 листопада 1915, м. Мукачево[1]) — юрист, археолог, історик, організатор музейної справи, етнограф Закарпаття. Автор численних наукових праць з історії Закарпаття та Угорщини.
Біографія[ред. | ред. код]
Тиводар Легоцький народився в родині лісника-переселенця зі Словаччини[2].
Навчання[ред. | ред. код]
Народну та середню школу закінчив у Ружомбероку. 1847 року Легоцький розпочав навчання в юридичній академії в Кошицях[1]. У 1848 році був змушений перервати навчання у зв'язку з призовом на військову службу. Після розформування військового корпусу у 1849 році[1], продовжив навчання. Закінчив юридичну академію у 1851 році[1].
Трудова діяльність[ред. | ред. код]
1852—1856 роки — працював службовцем у суді. Згодом переїхав до Мукачева.
Протягом 1861–1863 років склав іспити з адміністративного права та угорських цивільних законів.
У 1865 році Тиводар Легоцький зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896[1][2].
Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]
Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині, був членом багатьох наукових закладів: Угорського товариства природодослідників, Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії. Зібрав велику археологічну колекцію. У 1876 році експонати колекції Легоцького були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті[2]. У 1907 році організував у Мукачеві музейне товариство, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю[2].
Науковий доробок вченого-дослідника складає 11 монографій та близько 300 статей, які охоплюють цілий комплекс питань з історії Закарпаття від найдавніших часів до початку XX століття. Писав угорською мовою. Основна праця — «Монографія Березького комітату» (у 3-х т., 1881—1882, назву рукопису виникла вже після смерті автора, первинна назва — «Історичні колоски»). На основі археологічних пам'яток довів, що слов'яни розселилися у Тисо-Дунайській низовині ще до приходу сюди угорців[2]. Досліджував проблеми соціально-економічного розвитку Закарпаття, духовної культури закарпатців та їхньої участі в антигабсбурзьких війнах XVII—XVIII століть та революції 1848–1849. Виступав і як фольклорист, знавець звичаїв та обрядів різних народів Закарпаття.
Здійснив ряд експедицій до Сербії і Румунії. У 1867, 1887 та 1889 роках побував в Італії, Франції, Англії, Німеччині та Швейцарії. У 1888 році — в Малій Азії. Зібрав багатий археологічний, історичний та етнографічний матеріал. У 1907 організував у Мукачеві музейне товариство, створив у власному будинку перший в Закарпатті музей історії і побуту краю. Колекція Легоцького нараховувала близько семи тисяч предметів. Ця колекція була у свій час найбільшою приватною колекцією у всій Австро-Угорщині.
Праці[ред. | ред. код]
- (угор.)Magyar-orosz népdalok. Sárospatak, 1864. (Угорсько-руські пісні)
- (угор.)Tót népdalok. Pest, 1868. (Словацькі пісні)
- (угор.)Bereg vármegye leírása I. Budapest, 1876. (Опис комітату Береґ, том I)
- (угор.)Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881—1882. (Могографія Березької жупи)
- (угор.)Adatok hazánk archaeologiájához, különös tekintettel Bereg vármegyére és környékére I. — Az őskortól a magyarok bejöveteléig. Munkács (ism. 1893: Századok, Archaeologiai Értesítő, Élet).
- (угор.)Germánok emlékei Munkácsnál. 1897.
- (угор.)Beregmegye és a munkácsi vár 1848-1849-ben. Munkács, 1899. (Березька жупа та Мукачівський замок)
- (угор.)Munkács város új monografiája. 1909. (Монографія про місто Мукачево)
- (угор.)A munkácsi vár rövid története. 1912.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
1994 року на будинку у Мукачеві, де мешкав Легоцький Тиводар, було відкрито меморіальну таблицю, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович, що дотепер мешкає у цьому будинку[3].
1995 року у місті Берегово на фасаді будівлі медичного коледжу (в минулому — Березького комітатського управління, в актовій залі якої була презентована монументальна тритомна праця «Монографія Березького комітату») встановлена меморіальна таблиця в пам'ять про Тиводара Легоцького. На пошану вченого названі вулиці в Берегові та Ужгороді. 1 липня 2017 року, в урочищі Мала Гора, що на околиці Берегова, в урочистій обстановці відкрили пам'ятний знак Тиводару Легоцькому[4]
В приміщенні ужгородського замку існує Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Lehoczky, Tivadar (1830—1915), Jurist und Historiker // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950. — 1970. — T. 5 : Lange v. Burgenkron Emil–[Maier] Simon Martin. — 1972. — S. 99. (нім.)
- ↑ а б в г д Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України… — С. 100.
- ↑ Петро Матл: «Пишаюся тим, що найкращі мої роботи знаходяться на Батьківщині»
- ↑ В Берегові відкрили пам'ятний знак Тіводару Легоцькому. goloskarpat.info. ТОВ «Голос Карпат». 1.07.2017. Процитовано 10.03.2024.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.) / Д. Д. Данилюк; Ужгородський державний університет. — Ужгород: Патент, 1997. — 289 с. — ISBN 966-7242-05-6.
- Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 100. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Д. Д. Данилюк. Легоцький Тиводар // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Кобаль Й. Бібліографічний покажчик праць Тиводара Легоцького. — Ужгород, 1990. — 73 с.
- Кобаль Й. Тиводар Легоцький — видатний дослідник закарпатської Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: матеріали Міжнародного історично-народознавчого семінару «Населення Бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку», Самбір, 14-16 вересня 1995 р. / НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича; відп. ред. В. Конопля та ін. — Львів: б.в.; Самбір: б.в., 1995. — 190 с. — ISBN 5-7702-1156-3.