Тиводар Легоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тиводар Легоцький
Меморіальна дошка на будинку, в якому у Мукачеві жив Тиводар Легоцький, роботи Петра Матла
Меморіальна дошка на будинку, в якому у Мукачеві жив Тиводар Легоцький, роботи Петра Матла
Народився 10 травня 1830(1830-05-10)
с. Фужіне біля м. Рієка, нині Хорватія
Помер 5 листопада 1915(1915-11-05) (85 років)
Мукачеве, нині Україна
Поховання Мукачево
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність археолог, історик, етнолог, етнограф
Alma mater Кошицька юридична академія
Сфера інтересів Історія, археологія, етнографія, музейна справа
Член Угорське історичне товариство[d] і Товариство Кішфалуді[d]

Тиводар Легоцький у Вікісховищі?

Т́иводар Лего́цький (угор. Lehoczky Tivadar, 5 жовтня 1830, с. Фужіне, Австрійська імперія (нині община Фужіне біля м. Рієка, Хорватія)  — 5 листопада 1915, м. Мукачево[1]) — юрист, археолог, історик, організатор музейної справи, етнограф Закарпаття. Автор численних наукових праць з історії Закарпаття та Угорщини.

Біографія[ред. | ред. код]

Тиводар Легоцький народився в сім'ї лісника-переселенця зі Словаччини[2].

Навчання[ред. | ред. код]

Народну та середню школу закінчив у Ружомбероку. 1847 року Легоцький розпочав навчання в юридичній академії в Кошицях[1]. У 1848 році був змушений перервати навчання у зв'язку з призовом на військову службу. Після розформування військового корпусу у 1849 році[1], продовжив навчання. Закінчив юридичну академію у 1851 році[1].

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

18521856 роки — працював службовцем у суді. Згодом переїхав до Мукачева.

Протягом 18611863 років склав іспити з адміністративного права та угорських цивільних законів.

У 1865 році Тиводар Легоцький зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896[1][2].

Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині, був членом багатьох наукових закладів: Угорського товариства природодослідників, Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії. Зібрав велику археологічну колекцію. У 1876 році експонати колекції Легоцького були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті[2]. У 1907 році організував у Мукачеві музейне товариство, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю[2].

Науковий доробок вченого-дослідника складає 11 монографій та близько 300 статей, які охоплюють цілий комплекс питань з історії Закарпаття від найдавніших часів до початку XX століття. Писав угорською мовою. Основна праця  — «Монографія Березького комітату» (у 3-х т., 1881—1882, назву рукопису виникла вже після смерті автора, первинна назва — «Історичні колоски»). На основі археологічних пам'яток довів, що слов'яни розселилися у Тисо-Дунайській низовині ще до приходу сюди угорців[2]. Досліджував проблеми соціально-економічного розвитку Закарпаття, духовної культури закарпатців та їхньої участі в антигабсбурзьких війнах XVII—XVIII століть та революції 18481849. Виступав і як фольклорист, знавець звичаїв та обрядів різних народів Закарпаття.

Здійснив ряд експедицій до Сербії і Румунії. У 1867, 1887 та 1889 роках побував в Італії, Франції, Англії, Німеччині та Швейцарії. У 1888 році — в Малій Азії. Зібрав багатий археологічний, історичний та етнографічний матеріал. У 1907 організував у Мукачеві музейне товариство, створив у власному будинку перший в Закарпатті музей історії і побуту краю. Колекція Легоцького нараховувала близько семи тисяч предметів. Ця колекція була у свій час найбільшою приватною колекцією у всій Австро-Угорщині.

Праці[ред. | ред. код]

  • (угор.)Magyar-orosz népdalok. Sárospatak, 1864. (Угорсько-руські пісні)
  • (угор.)Tót népdalok. Pest, 1868. (Словацькі пісні)
  • (угор.)Bereg vármegye leírása I. Budapest, 1876. (Опис комітату Береґ, том I)
  • (угор.)Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881—1882. (Могографія Березької жупи)
  • (угор.)Adatok hazánk archaeologiájához, különös tekintettel Bereg vármegyére és környékére I. — Az őskortól a magyarok bejöveteléig. Munkács (ism. 1893: Századok, Archaeologiai Értesítő, Élet).
  • (угор.)Germánok emlékei Munkácsnál. 1897.
  • (угор.)Beregmegye és a munkácsi vár 1848-1849-ben. Munkács, 1899. (Березька жупа та Мукачівський замок)
  • (угор.)Munkács város új monografiája. 1909. (Монографія про місто Мукачево)
  • (угор.)A munkácsi vár rövid története. 1912.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

1994 року на будинку, де жив Легоцький Тиводар, було відкрито меморіальну дошку, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович, що і на цей час проживає в цьому будинку[3].

1995 року в м. Берегово на фасаді будівлі Медичного коледжу (в минулому - Березького комітатського управління, в актовому залі якої була презентована монументальна 3-томна праця «Монографія Березького комітату») встановлена меморіальна дошка в пам'ять про Тиводара Легоцького. Ім'ям вченого названі вулиці в Берегові та Ужгороді. 1 липня 2017 р., в урочищі Мала Гора, що на околиці Берегова, в урочистій обстановці відкрили пам’ятний знак Тиводару Легоцькому [4]

При Ужгородському замку існує Закарпатський краєзнавчий музей ім. Тиводара Легоцького.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]