Лемурія (континент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приблизне розташування Лемурії

Лему́рія або Му — міфічний затонулий континент в Індійському океані. Назва пов'язана з приматами лемурами, які живуть на острові Мадагаскар, що в низці наукових гіпотез та езотеричних і паранаукових вчень вважається залишком континенту.

Виникнення уявлень про Лемурію[ред. | ред. код]

Гіпотезу про існування Лемурії вперше висунув в 1864 році британський зоолог Філіп Латлі Склейтер з огляду на те, що більшість тварин Мадагаскару, зокрема лемури, є ендеміками. При цьому зоолог зауважив подібності між тваринним світом Мадагаскару та Індії та припустив, що між ними існував зниклий контенент[1]. Також думки щодо існування в минулому суші між Африкою та Індією впродовж 1840-80-х років висловлювали французький геолог Етьєн Джеффрі Сен-Ілер, британські геологи Сірз Вуд, Альфред Воллес[2].

У 1868 році німецький натураліст і філософ Ернст Геккель опублікував гіпотезу щодо зниклого континенту в Індійському океані, котрий був місцем виникнення людини і з нього предки сучасних людей мігрували до Африки та Азії[3].

Лемурія в езотериці та паранауці[ред. | ред. код]

Лемурія як колишній південний континент (червоний) з книги Вільяма Скотт-Еліота «Втрачена Лемурія».

Олена Блаватська в «Таємній доктрині» запропонувала свою версію походження Лемурії. Вона припустила, що цей континент існував 34 млн років тому, а жителі Лемурії були третьою «кореневою» расою людства. Ця раса являла собою мавпоподібних несвідомих істот, які безвідповідально спарювалися з тваринами, що призвело до виникнення людиноподібних мавп. Блаватська вказувала, що Лемурія (Му), задовго до Атлантиди затонула внаслідок геологічних процесів. Австралія, Нова Зелендія, Цейлон, Мадагаскар та Атлантида були залишками Лемурії[4].

Філософ-містик Рудольф Штайнер вважав Лемурію зниклим континентом, який існував на місці Індійського океану. Він описував лемурійців як початково безстатевих істот, які близько 16,5 млн років тому перейшли до статевого розмноження й практикували жорсткий відбір до свого суспільства. На думку Штайнера, деякі лемурійці деградували і їхніми нащадками є сучасні мавпи[5].

Теософ, послідовник Блаватської Вільям Скотт-Еліот вважав Лемурію зниклим материком, який простягався через усю Землю, а найбільша його частина займала сучасний Індійський океан. Він стверджував, що Лемурію населяла «коренева» раса людства, котра перебувала на третьому з семи етапів еволюційного розвитку, де матерія була менш груба. Расі був притаманний високий зріст, жовтувата безволоса шкіра і третє око на потилиці, що в сучасних людей перетворилося на гіпофіз. Лемурія затонула внаслідок вулканічної активності, але частина лемурійців переселилася з неї на інші континенти, зокрема на Атлантиду[6].

Сучасні уявлення[ред. | ред. код]

За сучасними уявленнями єдиний континент, який об'єднував Австралію, Африку, Антарктиду, Південну Америку, півострів Індостан і острів Мадагаскар, справді існував в кінці палеозою і отримав назву Гондвана. Її зникнення, точніше, розколювання, пояснюють континентальним дрейфом. Починаючи з мезозою величезний континент став розпадатися на окремі частини, деякі з яких знаходилися в нинішньому Індійському океані.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sclater, Phillip L., 1864, 'The Mammals of Madagascar.' Plate opp. P. 213. :: The Grandeur of Life. lhldigital.lindahall.org. Процитовано 2019-02-07. 
  2. Bressan, David. In search of Lemuria. Процитовано 2019-02-07. 
  3. Haeckel, Ernst Heinrich Philipp August (1889). Natürliche schöpfungsgeschichte : Gemeinverständliche wissenschaftliche vorträge über die entwickelungslehre im allgemeinen und diejenige von Darwin, Goethe und Lamarck im besonderen. Berlin : George Reimer. 
  4. The Secret Doctrine by H. P. Blavatsky. www.theosociety.org. Процитовано 2019-02-07. 
  5. Steiner, Rudolf (1959). Cosmic Memory: Prehistory of Earth and Man. Englewood, NJ: Rudolf Steiner Publications. 
  6. Scott-Elliot, W. (1904). The Lost Lemuria. London: The Theosophical Publishing House.