Рудольф Штайнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рудольф Штайнер, 1905

Рудольф Йо́зеф Ло́ренц Шта́йнер, Штейнер (нім. Rudolf Joseph Lorenz Steiner, *27 лютого 1861, Кралєвіца, Австрійська імперія — †30 березня 1925, Дорна, кантон Золотурн, Швейцарія) — австрійський філософ-містик, письменник, езотерик, творець псевдонауки, відомої як антропософія.

Під керівництвом Штейнера цей рух пройшов кілька періодів . У першому, більш філософськи орієнтованому періоді, Штейнер шукав синтез між наукою і духом ; його філософська робота цих років, названа духовною наукою, прагнула поєднати західний шлях пізнання з внутрішніми і духовними потребами людської істоти. У другому періоді, що починається близько 1907 року, він приступив до широкої діяльності в різних видах мистецтва, включаючи драму, мистецтво руху (розробка нового виду мистецтва , еврітмії) і архітектуру. Кульмінацією цієї роботи стала споруда культурного центру, будинки всіх мистецтв — Гетеанума. Після Першої світової війни Штайнер співпрацював з педагогами, фермерами, лікарями та представниками інших професій. Як реформатор — практик Штайнер заклав основи вальдорфської педагогіки , антропософської медицини (у тому числі омелотерапії раку) , лікувальної педагогіки , ботмеровской гімнастики , біодинамічного сільського господарства, ініціював розвиток евритмії, нових напрямків в драматичному мистецтві, живопису, архітектурі, руху кін. 1910 -х — поч. 1920 -х рр. . за розділення трьох сфер "соціального організму " — культури, політики та господарства . У співпраці зі Штайнером група протестантських священиків і богословів на чолі з Ф.Ріттельмаєром заснувала в 1922 Громаду християн — рух за оновлення релігійного життя.

Штейнер був представником форми етичного індивідуалізму, який він пізніше розширив, ввівши широку духовну складову. Основою для його епістемології послужив світогляд Гете, в якому мислення " … такий же орган сприйняття дійсності, як око або вухо . Так само, як останні сприймають колір або тон, так само мислення сприймає ідеї ". Доказ того, що людське пізнання не має меж, стало ниткою, що пройшла через усі періоди його духовно орієнтованої творчості.


Біографія[ред.ред. код]

Діяльність[ред.ред. код]

Активність Штейнера в широкому культурному середовищі зросла після Першої світової війни. Він заснував безліч шкіл, які згодом переросли в всесвітню шкільну мережу. Перша така школа відома як вальдорфська. Він також винайшов систему органічного землеробства, відому як біодинамічне . Це була найперша форма сучасного органічного сільського господарства та Штейнеру належить великий внесок у його розвиток. Його робота в медицині призвела до розвитку широкого кола додаткових видів лікування, допоміжної художньої та біографічної терапії. Широко поширені будинки для дітей і дорослих з інвалідністю, створені на основі його роботи (сумісної з рухом Кемфіла) . Його картини та малюнки вплинули на Йозефа Бойса та інших сучасних художників. Два Гетеанума, створені ним, є визнаними шедеврами архітектури модернізму; інші антропософські архітектори також внесли свій внесок у сучасну архітектурну сцену. Одним з перших установ, що стали практикувати соціальний банкінг, був антропософський банк, заснований прихильниками антропософской філософії.

Настільки ж широкою є і літературна спадщина Штейнера. Його твори, видані більш ніж в сорока томах, включають книги, есе, чотири п'єси (" драми містерії "), мантричні вірші і автобіографію. Збори його лекцій становить близько 300 томів і зачіпають величезну кількість тем. Малюнки — пояснення до лекцій Штейнера, зроблені на дошках, налічують 28 окремих томів. Його архітектурна спадщина та скульптурні роботи висвітлені численними публікаціями.

Педагогіка[ред.ред. код]

Основна стаття Вальдорфська педагогіка

Ще молодою людиною Штейнер підтримував незалежність освітніх установ від державного контролю. У 1907 році він написав есе «Виховання дитини з точки зору духовної науки», в якому описав основні стадії розвитку дитини. Вміщені в есе думки пізніше послужили основою для формування його підходу до освіти.

У 1919 році Еміль Мольт запросив його прочитати лекцію працівникам на своїй сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія в Штутгарті. В результаті цих лекцій з'явилася нова, Вальдорфська школа. У 1922 році Штейнер приїхав зі своїми ідеями в Оксфорд на запрошення професора Міллісент Маккензі. Оксфордська конференція призвела до появи вальдорфських шкіл у Британії. Під час життя Штейнера школи, засновані на його освітніх принципах, з'явилися також в Гамбурзі, Ессені, Гаазі і Лондоні. Зараз по всьому світу налічується більше 1000 вальдорфських шкіл.

Суспільна діяльність[ред.ред. код]

У період після Першої світової війни Штейнер особливо активно виступав з лекціями на тему соціальної реформи. Широко поширилася петиція, яка висловлювала його основні соціальні ідеї (підписана крім інших Германом Гесе) .

Його головна книга на тему соціальної реформи, «Сутність соціального питання в життєво необхідних сьогодення і майбутнього», продавалася десятками тисяч примірників під час його життя. Згідно Штейнеру, культурна, політична та економічна сфери суспільства потребують тісної взаємодії, але, тим не менш, кожна з них повинна зберігати свою незалежність від інших. Кожна з цих трьох сфер має конкретне завдання: політичні інститути повинні встановлювати політичну рівність і захищати права людини, культурні інститути повинні культивувати вільний і безперешкодний розвиток таких областей, як наука, мистецтво, освіта та релігія, економічні інститути повинні заохочувати взаємодію виробників, розповсюджувачів і споживачів з урахуванням потреб суспільства. В освіті тричленного соціального організму він бачив необхідний відгук на вже видиму тенденцію взаємної незалежності цих трьох сфер. У таких формах державного устрою, як теократія, традиційний капіталізм і державний соціалізм, Штейнер бачив спроби домінування відповідних інститутів над іншими — культурних, економічних і державних. Він вважав, що в сучасності такі спроби будь-якої з цих сфер маніпулювати іншими суперечило б інтересам суспільства ; такі негативні впливи включали б, наприклад, корпоративний натиск на державу, замах держави на науку, освіту або релігію, релігійний вплив на державний організм.

   * Культурна сфера (наука , мистецтво , релігія, освіта і преса ) вимагають і сприяють свободі;
   * Політична сфера вимагає і сприяє рівноправності ;
   * Економічний устрій вимагає і сприяє взаємодії і солідарності.

Штейнер також дав припущення багатьох специфічних соціальних реформ.

Архітектура і образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Перший Гетанум

Штейнер спроектував сімнадцять будівель, включаючи перший і другий Гетеануми. Ці дві будівлі, побудовані в швейцарському Дорнаху мали на меті вмістити значний театральний простір і разом з тим Школу духовної науки. З створених Штейнером будівель, три зараховані до одних із найбільш значущих робіт в архітектурі модернізму.

Його основна скульптурна робота — Представник людства — дев'ятиметрова дерев'яна скульптура, створена спільно зі скульптором Едіт Маріон. Зараз скульптурна група знаходиться на постійній експозиції в Гетеанума.

Малюнки Штейнера на дошках були ні на що не схожі і напевно не замислювалися як твори мистецтва. Роботи Йозефа Бойса, на якого сильно вплинув Штейнер, привели до нового розуміння малюнків Штейнера як предметів мистецтва.

Евритмія[ред.ред. код]

Основна стаття Евритмія

Разом із Марією Штейнер фон Сіверс, Рудольф Штейнер розвинув мистецтво евритмії, іноді зване «видимою промовою і видимою піснею». Згідно з принципами евритмії, кожному аспекту мови (звуків (або фонемам), ритмам) відповідає певний архетип, рух або жест, граматичним функціям відповідають душевні якості (радість, відчай, ніжність тощо) і кожному аспекту музики — тони, інтервали, ритми і гармонія.

В якості драматурга Штейнер написав чотири «Драми Містерії» в період між 1909 і 1913 роками, включаючи Врата посвяти та Випробування душі. Донині вони продовжують виконуватися антропософськими групами.

Штейнер також винайшов новий підхід до артистичної мови («формування мови») і драми. Михайло Чехов розширив цей метод, який зараз відомий як Чеховський метод гри.

Медицина[ред.ред. код]

Основана стаття Антропософська медицина

Починаючи з 1910-х років, Штейнер працював з докторами над створенням нового підходу до медицини. У 1921 році під керівництвом Штейнера зібралися фармацевти і фізики, щоб створити фармацевтичну компанію під назвою Веледа, яка зараз продає натуральні медичні продукти по всьому світу. Приблизно в той же час доктор Іта Вегман заснувала першу Антропософська клініку в Арлесхайм (тепер клініка Іти Вегман).

Біодинамічне землеробство і садівництво[ред.ред. код]

У 1924 році група фермерів, зацікавлених майбутнім сільського господарства, звернулися до Штейнера за допомогою. Штейнер відповів серією лекцій на тему екологічного та сталого підходу до землеробства, який підсилив родючість ґрунту без використання хімічних добрив і пестицидів. Сільськогосподарські ідеї Штейнера були сприйняті і стали застосовуватися на міжнародному рівні. Зараз біодинамічне землеробство широко практикується в Європі, Північній Америці, Азії та Австралії.

Центральним аспектом біодинаміки є те, що ферма в цілому бачиться як організм, і тому повинна бути майже абсолютно самозабезпечуваною системою, яка виробляє свої власні добрива та корми для тварин. Захворювання рослини або тварини бачиться як ознака проблеми цілого організму. Штейнер також запропонував узгоджені з ритмами місяця і планет посіви, полив і збір урожаю. З метою залучення участі тонших фізичних істот і елементарних сил Штейнер вказував на застосування натуральних, спеціальним чином виготовлених матеріалів для роботи з ґрунтом, компостом і рослинами. Він підбадьорював слухачів перевіряти його припущення дослідним шляхом, так як раніше у нього не було досвіду в даній області.

Розвиток філософії[ред.ред. код]

Гетевский спосіб пізнання[ред.ред. код]

У своїх коментарях до наукових робіт Гете, написаних між 1884 і 1897 роками, Штейнер представив гетевский підхід до науки не як теоретичний або заснований на якій-небудь моделі, але як найвищою мірою феноменологічний за своєю природою. Він розвинув це подання у своїх наступних книгах: Основні лінії теорії пізнання світогляду Гете(1886) і Світогляд Гете (1897), роблячи особливий акцент на зміні підходу Гете від керівництва фізичними почуттями, де експеримент грає головну роль, до вивчення біології рослин, в якому для виявлення біологічних архетипів (Urpflanze) необхідно залучити уяву. Штейнер припустив, що Гете шукав, але не зміг знайти необхідний образ мислення для належного пояснення і розуміння тваринного царства.

Штейнер відстоював гетевський якісний опис кольору, синтетично що виникає з протилежності світла і темряви, на відміну від ньютонівської аналітичної моделі, що ставить в основу частинки світла. Він підкреслював роль еволюційного мислення у відкритті Гете міжщелепних кісток в людині. Гете припускав, що будова тіла людини є наслідком еволюційної зміни анатомії тварин.


Основні твори[ред.ред. код]

  • «Істина і наука», докторська дисертація («Wahrheit und Wissenschaft»), 1892;
  • «Філософія свободи» («Die Philosophie der Freiheit»), 1894;
  • «Світогляд Гете» («Goethes Weltanschauung»), 1897;
  • «Теософія» («Theosophie»), 1904;
  • «Як досягти пізнання вищих світів?» («Wie erlangt man Erkenntnisse der höheren Welten?»), 1909;
  • «Нарис тайнознавства» («Die Geheimwissenschaft im Umriß»), 1910;
  • «Загадки філософії» («Die Rätsel der Philosophie»), 1914;
  • «Про загадки людини» («Vom Menschenrätsel»), 1916;
  • «Про загадки душі» («Von Seelenrätseln»), 1917;
  • «Мій життєвий шлях» («Mein Lebensgang»), 1925.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.