Леопольд Сонді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леопольд Сонді
угор. Szondi Lipót
Народився 11 березня 1893(1893-03-11)[1][2]
Нітра, Транслейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер 24 січня 1986(1986-01-24)[1][2] (92 роки)
Кюснахт
Поховання Флунтерн
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність психіатр, психотерапевт, викладач університету, психолог, психоаналітик
Alma mater Будапештський університет
Сфера інтересів психіатрія
Заклад Будапештський університет
Відомий завдяки: тесту Сонді
Діти Петер Сонді

Леопольд Сонді (нім. Leopold Szondi, угор. Szondi Lipót; 11 березня 1893(18930311), Нітра, Австро-Угорщина — 24 січня 1986, Кюснахт, Швейцарія) — угорський психіатр. Відомий як засновник долеаналізу - одного із напрямків глибинної психології, та творець тесту Сонді.

Сонді Леопольд народився 11 березня 1893 року у місті Нітра, Австро-Угорщина (тепер Словаччина) у єврейській родині, яка говорила німецькою та словацькою мовами.

1929 року у нього народився син Петер, німецький філолог. В 1935 році Леопольд Сонді розробив невербальний проективний тест особистості[3].

У червні 1944 року Сонді із сім'єю було депортовано до концентраційного табору Берґен-Бельзен потягом Кастнера. Його було звільнено у грудні 1944 року, коли 1700 американських інтелектуалів заплатили Адольфу Айхману викуп. Він виїхав до Швейцарії і там залишився жити та працювати.

Леопольд Сонді помер 24 січня 1986 року у місті Кюснахт, Швейцарія.

Біографія Леопольда Сонді, написана Бюрги-Майєром, містить докладний опис життя Сонді, проте деякі наведені факти, спростовуються найближчими соратниками Сонді. Зокрема, учень Леопольда Сонді Фрід'юнг Юттнер стверджує, що Сонді помер у власному будинку, а не в будинку для літніх людей[4]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Одним з основних понять концепції долеаналіза вважається родове (сімейне) несвідоме. Незважаючи на те, що Леопольд Сонді в своїх працях не торкається поняття «пам'ять», «проблеми пам'яті», однак згідно з сучасними дослідженнями в області пам'яті людини, родове несвідоме, яке відрізняється від інших видів несвідомого своїм змістом і призначенням, визначає структуру пам'яті людини[5]

Книги[ред. | ред. код]

Серед бібліографії Леопольда Сонді слід виділити п'ять фундаментальних праць, оскільки саме в них описані всі положення концепції психології долі:

1. «Я-аналіз» (1956)

2. «Підручник експериментальної діагностики потягів» (1960 (2-е видання))

3. «Долеаналіз» (1944, 1948, 1965)

4. «Долеаналітична терапія» (1963)

5. Патологія потягів (1952)[6].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118620371 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Enikő Gyöngyösiné Kiss. Personality and the Familial Unconscious in Szondi's Fate-Analysis. Архів оригіналу за 10 вересень 2016. Процитовано 19 квітень 2019. 
  4. Мальцев О.В. (31.07.2018). Підсумки наукового марафону «Проблеми історії». oleg-maltsev.com (ru). Процитовано 2018-12-10. 
  5. Мальцев О.В. (19.07.2018). Занурення в пам'ять. oleg-maltsev.com (uk). Процитовано 2018-12-05. 
  6. Мальцев О.В. (02.08.2018). Хто заснував судьбоаналіз. oleg-maltsev.com (ru). Процитовано 2018-12-12. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jacques Schotte, Szondi avec Freud. Sur la voie d'une psychiatrie pulsionnelle, Éditions De Boeck-Université, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]