Леопольд Сонді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Леопольд Сонді
угор. Szondi Lipót
Народився 11 березня 1893(1893-03-11)[1][2]
Нітра, Транслейтанія, Австро-Угорщина[1]
Помер 24 січня 1986(1986-01-24)[1][2] (92 роки)
Кюснахт
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Діяльність психіатр, психотерапевт, викладач університету, психолог
Alma mater Будапештський університет
Галузь Психіатрія
Заклад Будапештський університет
Відомий завдяки: тесту Сонді
Діти Петер Сонді

Леопольд Сонді (нім. Leopold Szondi, угор. Szondi Lipót; 11 березня 1893(18930311), Нітра, Австро-Угорщина — 24 січня 1986, Кюснахт, Швейцарія) — угорський психіатр. Відомий як засновник долеаналізу - одного із напрямків глибинної психології, та творець тесту Сонді.

Сонді Леопольд народився 11 березня 1893 року у місті Нітра, Австро-Угорщина (тепер Словаччина) у єврейській родині, яка говорила німецькою та словацькою мовами.

1929 року у нього народився син Петер, німецький філолог. В 1935 році Леопольд Сонді розробив невербальний проективний тест особистості[3].

У червні 1944 року Сонді із сім'єю було депортовано до концентраційного табору Берґен-Бельзен потягом Кастнера. Його було звільнено у грудні 1944 року, коли 1700 американських інтелектуалів заплатили Адольфу Айхману викуп. Він виїхав до Швейцарії і там залишився жити та працювати.

Леопольд Сонді помер 24 січня 1986 року у місті Кюснахт, Швейцарія.

Біографія Леопольда Сонді, написана Бюрги-Майєром, містить докладний опис життя Сонді, проте деякі наведені факти, спростовуються найближчими соратниками Сонді. Зокрема, учень Леопольда Сонді Фрід'юнг Юттнер стверджує, що Сонді помер у власному будинку, а не в будинку для літніх людей[4]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Одним з основних понять концепції долеаналіза вважається родове (сімейне) несвідоме. Незважаючи на те, що Леопольд Сонді в своїх працях не торкається поняття «пам'ять», «проблеми пам'яті», однак згідно з сучасними дослідженнями в області пам'яті людини, родове несвідоме, яке відрізняється від інших видів несвідомого своїм змістом і призначенням, визначає структуру пам'яті людини[5]

Книги[ред. | ред. код]

Серед бібліографії Леопольда Сонді слід виділити п'ять фундаментальних праць, оскільки саме в них описані всі положення концепції психології долі:

1. «Я-аналіз» (1956)

2. «Підручник експериментальної діагностики потягів» (1960 (2-е видання))

3. «Долеаналіз» (1944, 1948, 1965)

4. «Долеаналітична терапія» (1963)

5. Патологія потягів (1952)[6].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118620371 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Enikő Gyöngyösiné Kiss. Personality and the Familial Unconscious in Szondi's Fate-Analysis
  4. Мальцев О.В. (31.07.2018). Підсумки наукового марафону «Проблеми історії». oleg-maltsev.com (ru). Процитовано 2018-12-10. 
  5. Мальцев О.В. (19.07.2018). Занурення в пам'ять. oleg-maltsev.com (uk). Процитовано 2018-12-05. 
  6. Мальцев О.В. (02.08.2018). Хто заснував судьбоаналіз. oleg-maltsev.com (ru). Процитовано 2018-12-12. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jacques Schotte, Szondi avec Freud. Sur la voie d'une psychiatrie pulsionnelle, Éditions De Boeck-Université, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]