Лепешняк великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лепешняк великий
Glyceria maxima Oulu, Finland 04.07.2013.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Streptophytina)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
або Злакові (Gramineae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Meliceae
Рід: Лепешняк (Glyceria)
Вид: Лепешняк великий
Біноміальна назва
Glyceria maxima
(C.Hartm.) Holmb., 1919
Синоніми
Molinia maxima Hartm.
Glyceria spectabilis Mert. & W.D.J.Koch
Glyceria aquatica (L.) Wahlb.
Panicularia aquatica (L.) Kuntze
Poa aquatica L.[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Glyceria maxima
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glyceria maxima
EOL logo.svg EOL: 1114442
IPNI: 404141-1
ITIS logo.svg ITIS: 40846
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 388680
The Plant List: kew-417855

Лепешняк великий (Glyceria maxima (C.Hartm.) Holmb. — багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Лепешняк (Glyceria) родини Тонконогові (Poaceae), що росте на вологих територіях, часто безпосередньо у водоймах із невеликою течією.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

Природній ареал лепешняка охоплює територію Європу і помірних широт Азії, зокрема Західного Сибіру, Кавказу та Туреччини. Згодом рослина поширилась і на території Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії[1]. В Україні поширений у всіх районах Лісостепу.

Вид росте на сирих і заболочених луках, болотах, на берегах водойм та безпосередньо в озерах, ставках, старицях, руслах річок на глибині 20-50, інколи 150 см. Часто утворює зарості[2].

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Лепешняк великий в книзі Flora Batava 1822 року

Багаторічна злакова трав'яниста рослина із прямостоячим міцним, грубим стеблом 10-12 мм в діаметрі заввишки 100–150, інколи 200 см. Листки зелені широколінійні, шириною 5-12 мм, шорсткі, із поодинокими шипиками, язичок 3-5 мм довжиною, загострений. У проточних водоймах утворює реофільну, стерильну форму із стрічкоподібними листками до 50 см довжиною.

Корінь має форму повзучого кореневища довжиною до 50 см.

Суцвіття — густа, багатоколоскова волоть 20-40 см завдовжки із зібраними в кільця по 4-10 порівняно товстими, шорсткими, прямостоячими або відхиленими гілочками. Колоски зелені, бурі або фіолетові довжиною до 15 мм, 5-9-квіткові. Нижня квіткова луска 3-3,5 мм довжиною, із сімома сильно виступаючими жилками, вкритими шипиками. Тичинок три; пиляки 1,5-2 мм довжиною, жовті.

Цвіте в червні-липні, дозріває в липні-серпні. Розмножується насіннєво та вегетативно — кореневищами. Анемофіл[2].

Значення і застосування[ред.ред. код]

Лепешняк — кормової злак, проте як корм його використовують лише до цвітіння. Пізніше він грубіє і уражається листової сажкою, яка утворює на листках вузькі чорні смужки. Грибок у свіжому стані отруйний для худоби, тому вживання таких свіжих рослин небезпечне для тварин. В сіні сажка нешкідлива.

Лепешняк використовується для укріплення берегів. Його солома може використовуватися для покриття невеликих будівель. Зерно рослини можна використовувати в їжу[3][4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]