Лисиця (Японія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя кіцуне у святилищі Інарі, розташованому біля буддистського монастиря Тодай (місто Нара, Японія).

Кітсуне (Кіцуне) - Лисиця (яп. 狐, きつね, МФА: [kit͡su̥ne]) — в японській міфології божество, персонаж фольклору, різновид демона-перевертня. Символ божества рисівництва Інарі.

Фольклор[ред.ред. код]

В японському фольклорі лисиця — це мудрий звір-довгожитель, що володіє магією. Досягнувши 50 або 100 років вона може перетворюватися на людину — звабливу молоду красуню або стару бабу. Образ лисиці є результатом симбіозу традиційних японських вірувань про звіра як посланця бога Інарі та китайських вірувань, в яких вона постає як демон-перевертень.

Інші можливості, що зазвичай приписуються лисиці, включають здібність вселятися в чужі тіла, видихати або інакше творити вогонь, з'являтися в чужих снах, та здібність створювати ілюзії настільки складні, що їх майже невідрізнити від дійсності. Деякі зі сказань заходять далі, говорячи про лисицю зі здібностями викривляти простір та час, зводити людей з розуму, або приймати такі нелюдські чи фантастичні форми, як дерева невимовної висоти або другий Місяць у небі. Зрідка лисиці приписують характеристики, що нагадують вампірів: вони харчуються життєвою або духовною силою людей, з якими вступають в контакт. Іноді лисиці описуються охороняючими круглий або грушоподібний об'єкт (хосі но тама, тобто «зоряна куля»); стверджується, що той, хто заволодіє тією кулею може примусити лисицю допомагати собі; одна з теорій стверджує, що лисиці «запасають» частину своєї магії в тій кулі після перетворення. Лисиці зобов'язані дотримувати свої обіцянки, інакше їм прийдеться понести покарання у вигляді пониження свого рангу або рівня сили.

Лисиці пов'язані як із синтоїстськими, так і буддистськими віруваннями. В шінто лисиця асоціюється з Інарі, божеством-покровителем рисових полів та підприємництва. Спочатку лиси були посланцями(цукай) цього божества, але зараз різниця між ними настільки розмилася, що Інарі сам іноді малюється у вигляді лиси. В буддизмі вони стали відомими завдяки популярній в IX — X століттях в Японії школі таємного буддизму Сінгон, одне з головних божеств якого, Дакіні, зображувалося їздячим по небу верхи на лисиці.

Дев'ятихвоста лисиця нападає на князя Хандзоку. Гравюра XIX ст.

У фольклорі лисиця — це різновид йокай, тобто демона. Однак, це не обов'язково значить, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, аніж лисами. Слово «дух» в даному випадку використовується в східному сенсі, відображуючи стан знання або осяяння. Будь-яка лисиця, що прожила достатньо довго, таким чином, може стати «лисячим духом». Існують два основних види лисиць-демонів : мьобу, або божественна лисиця, що часто пов'язується з Інарі, та ноґіцуне, або дика лисиця (дослівно «польова лисиця»), часто, але не завжди, описується як зла, та, що має злий помисл.

У лисиці може бути до дев'яти хвостів. В цілому, вважається, що чим старіша та сильніша лисиця, тим більше вона має хвостів. Деякі джерела стверджують навіть, що лисиця відрощує додаткового хвоста кожні сотню або тисячу років свого життя. Але лисиці, що трапляються в казках, майже завжди володіють одним, п'ятьма або дев'ятьма хвостами.

Коли лисиці отримує 9 хвостів, її хутро стає сріблястим, білим, або золотим. Ці дев'ятихвості лисиці отримують силу нескінченної проникливості. Подібно в Кореї говорять, що лисиця, проживши тисячу років, перетворюється на куміхо (Kumiho) (дослівно «дев'ятихвоста лисиця»), але корейці лисицю завжди зображують злою, на відміну від японської лисиці, яка може бути як доброзичливою, так і навпаки. У китайському фольклорі також є «лисячі духи» (Huli jing), багато в чому схожі з лисицями, включно з можливістю мати 9 хвостів.

В деяких історіях лисиці мають проблеми з хованням свого хвоста в людському вигляді (зазвичай лисиці в таких історіях мають лише один хвіст, що може вказувати на слабкість та недосвідченість лисиці). Уважний герой може викрити перетворену на людину п'яну чи необережну лисицю, побачивши крізь її одяг хвоста.

Одною з відомих лисиць також є великий дух-зберігач Кюбі. Це дух-зберігач та захисник, що допомагає юним «заблудлим» душам на їх шляху в поточній інкарнації. Кюбі зазвичай залишається ненадовго, лише на декілька днів, але у разі прихильності до однієї душі, може супроводжувати її роками. Це рідкий тип лисиць, що нагороджує декількох щасливчиків своєю присутністю та допомогою.

В японському фольклорі лисиць часто описують ошуканцями, іноді при цьому дуже злими. Лисиця-ошуканка використовує свої магічні сили для пустощів: ті, що показуються в доброзичливому світлі, намагаються обирати своїми цілями занадто гордих самураїв, жадібних купців та хвалькуватих людей, в той час як жорстокіші лисиці намагаються мучити бідних торговців, фермерів та буддистських монахів.

Ще лисиць часто описують як коханок. В подібних історіях зазвичай присутні юний чоловік та лисиця, що прийняла вигляд жінки. Іноді лисиці приписується роль звабниці, але часто подібні історії скоріше романтичні. В таких історіях юний чоловік одружується з красунею (не знаючи, що це лисиця) та придає велике значення її відданості. В багатьох таких історіях присутній трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого лисиця повинна покинути свого чоловіка.

Найстаріша з відомих історій про жінок-лисиць, котра дає фольклорну етимологію слова «кіцуне», в цьому сенсі є виключенням. Тут лисиця приймає вигляд жінки та одружується з чоловіком, після чого ті двоє, провівши декілька щасливих років разом, заводять декількох дітей. Її лисяча сутність несподівано відкривається, коли в присутності багатьох свідків вона лякається собаки, і, щоб заховатися, приймає свій істинний вигляд. Лисиця готується піти з дому, але чоловік її зупиняє, кажучи: «Тепер, коли ми були декілька років разом і ти дала мені декількох дітей, я не можу просто забути тебе. Будь ласка, підем та поспимо». Лисиця погоджується; від тоді повертається до свого чоловіка щоночі в образі жінки, а вранці йдучи у вигляди лисиці. Після того її стали називати кіцуне — через те, що в класичній японській кіцу-не значить «підемо поспимо», в той час як кі-цуне означає «та, що завжди приходить».

Нащадкам шлюбів між людьми та лисиць зазвичай приписують особливі фізичні або надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від одного джерела до іншого. Серед тих, у кого, як вважалося, є подібні екстраординарні здібності — відомий оммьодзі Абе-но Сеймей, котрий був ханйо (напівдемоном), сином людини та лисиці.

Дощ, падаючий серед ясного неба, іноді називають кіцуне но йомеірі або «одруження лисиці».

Багато людей вірять в те, що лисиці прийшли в Японію з Китаю.

Інші значення[ред.ред. код]

Існує японська страва під назвою кіцуне удон, різновид супу удон — з нарізаним тофу (абурааге або усуаге), до якого, за переказами, особливо ласі кіцуне (звідки й назва).

Kitsuné — також назва французького лейблу, спеціалізованого на музичних стилях хаус, диско й електро (поряд з іншими поп-стилями).

Див. також[ред.ред. код]