Литвиненко Володимир Миколайович (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литвиненко Володимир Миколайович
Народження3 червня 1930(1930-06-03)
Гадяч, Полтавська область
Смерть1 травня 2011(2011-05-01) (80 років)
 Одеса, Україна
ПохованняДругий християнський цвинтар
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняОдеське художнє училище (1956)
Діяльністьхудожник
ВчительКордонський Мартин-Вігдор Лейбович, Крижевський Григорій Зіновійович і Павлюк Микола Артемович
ЧленСпілка радянських художників України
Нагороди
медаль «За трудову доблесть»
заслужений художник України

Володимир Миколайович Литвине́нко (3 червня 1930, Гадяч — 1 травня 2011, Одеса, Одеська область) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Заслужений художник України з 2004 року[1]. Чоловік художниці Тамари Литвиненко, батько художниці Ганни Литвиненко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 3 червня 1930 року в місті Гадячі (нині Полтавська область, Україна). Дитинство та юність провів у місті Ромнах, куди його сім'я переїхала 1932 року. Протягом 1948—1956 років (з перервою у 1951—1953 роках на строкову службу у Радянській армії) навчався в Одеському художньому училищі, був учнем Мартина Кордонського, Григорія Крижевського, Миколи Павлюка. Дипломна робота — картина «Городки».

З 1958 року працював на Одесському художньо-виробничому комбінаті. У 1970 році нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

Протягом 1991—1996 років писав картини у Франції, співпрацював з аукціонами Drouot та АгсоІе. В 1990-ті роки подорожував Італією (містами Генуя та Флоренція), Францією (Париж, Ніцца), Канадою (Монреаль), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберг), Грецією (Афіни).

Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Грецькій, № 31 квартира № 6. Помер в Одесі 1 травня 2011 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, писав картини у жанрах, міського пейзажу, портрету, натюрморту та жанрового малярсва. Серед робіт

  • «Городки» (1956);
  • «Дерибасівська вулиця» (1958);
  • «Вихідний день» (1961);
  • «Весна в Одесі» (1963);
  • «Першотравнева демонстрація» (1963);
  • «Спуск Кангуна» (1967);
  • «Сільський футбол» (1967);
  • «Мамина хата» (1969);
  • «Солдати» (1970);
  • «Кримський пейзаж» (1970, Одеський художній музей);
  • «Травень 1945» (1970—1971);
  • «Рання весна» (1972, Одеський художній музей);
  • «Тиша» (1973);
  • «Алея» (1975, Національний музей в Делі);
  • «Застава з рушницею» (1978);
  • «Весна в лісі» (1980, Одеський художній музей);
  • «Одеські дахи» (1980-ті);
  • «Вулиця в Гурзуфі» (1982);
  • «Пейзаж з лавкою» (1984);
  • «Яблоня квітне» (1985);
  • «У лісі» (1987);
  • «Платани на Пушкінській» (1988);
  • «Сосни на Засуллі» (1989);
  • «Коні на березі Сули» (1990);
  • «Венеція. Канал» (1991);
  • «Початок осені» (1993);
  • «Бабине літо» (1994);
  • «Дорога в Аркаді» (1994);
  • «Бабине літо» (1994);
  • «На вулиці» (1995, Одеський художній музей);
  • «Одеське узбережжя» (1997);
  • «Сходи у парку імені Тараса Шевченка» (1998);
  • «Пікнік» (1998);
  • «Пейзаж з лелеками» (1998);
  • «Квіти» (1999);
  • «Весна в Одесі» (1999);
  • «Одеса. Ланжерон» (1999);
  • «Вид на провулок Лермонтова» (1999, Одеський художній музей);
  • «Весна в Одесі» (1999);
  • «Осінь» (1999);
  • «У парку санаторію» (2000);
  • «За книгою» (2000);
  • «У саду» (2000);
  • «Вулиця навесні» (2000);
  • «Берези» (2000);
  • «Ланжерон» (2000);
  • «Натюрморт з сонячниками» (2000—2001);
  • «Сірий день» (2000—2001);
  • «Місто у Греції» (2001);
  • «Рідний край» (2001);
  • «На дачі» (2001);
  • «На пляжі» (2006);
  • «На вокзалі» (2007).

Крім згаданих музеїв роботи митця зберігаються в Запорізькому художньому музеї, Роменському краєзнавчому музеї, в музеях Росії, Греції та в приватних колекціях різних країн світу.

Брав участь у республіканських виставках з 1958 року. 1990 року взяв участь у виставці в Реджо-Емілія (Італія). У 1993—1994 роках проводив персональні виставки в Торонто. 1995 року відбулася його персональна виставка в Одеському державному університеті імені Іллі Мечникова. У 1997—2003 роках брав участь у виставці українського живопису в Греції (Афіни); у 1998 році — у виставці українського живопису в Лондоні. У 1999 році відбулася його персональна виставка в галереї «Белая луна»; у 2009 році — персональна виставка в галереї «NT-art» (обидві в Одесі). В 2004році взяв участь у муніципальному конкурсі «Твої імена, Одесо!» та отримав призове місце.

2—22 червня 2011 року в Одеському художньому музеї була проведена посмертна виставка робіт Володимира Литвиненко[2]. В експозиції було представлено 118 робіт живопису і графіки. В. Кабаченко видав альбом з репродукціями, який містить всі представлені на виставці твори з коментарями живописців, які були знайомі з Володимиром Литвиненком[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 5 жовтня 2004 року № 1180/2004 «Про нагородження діячів образотворчого мистецтва»
  2. Произведения Владимира Литвиненко — Выставочные залы Одесского художественного музея. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  3. Альбом «Володимир Литвиненко. Шлях досконалості» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.

Література

[ред. | ред. код]