Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Лланвайр-Пуллґвінґілл
валл. Llanfair Pwllgwyngyll
Знак на залізничній станції
Знак на залізничній станції
Основні дані
53°13′24″ пн. ш. 4°11′58″ зх. д. / 53.22333° пн. ш. 4.19944° зх. д. / 53.22333; -4.19944
Країна Велика Британія
Регіон Уельс
Населення 3,040 (2001)
Поштові індекси LL61
Телефонний код  01248
Часовий пояс UTC+0
Висота НРМ 38 м
Міста-побратими І, Ee[d] і Енна
Міська влада
Веб-сторінка llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch.co.uk

CMNS: Лланвайр-Пуллґвінґілл на Вікісховищі

Лланвайр-Пуллґвінґілл або Ханвайр-Пухґвінґіх (валл. Llanfair Pwllgwyngyll) — село в Уельсі, на острові Анґлсі, біля протоки Менай. Неофіційна, але відоміша назва цього села — Лланвайрпуллґвінґілґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох (валл. Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch).

Згідно з переписом 2001 р. населення громади становило 3040 осіб, 76% з яких вільно володіють валлійською. Найбільше носіїв мови спостерігається в групі 10-14-річних мешканців села (97.1%).

Головним туристичним об'єктом є вивіска залізничної станції, під якою обов'язково фотографуються гості села. Окрім того, туристи ставлять спеціальний штамп у місцевих крамницях і туристичному центрі.

У селі також встановлена 27-метрова колона — монумент, що увічнив подвиг Генрі Вільяма Педжета, 2-го графа Аксбриджа у битві при Ватерлоо.

Назва[ред.ред. код]

Знак на залізничній станції
Колона графа Аксбриджа

Довга назва села більша за офіційно визнану назву у Великій Британії і є однією з найдовших у світі, маючи 58 літер (51 літера валлійською, в якій ll, ng та ch — диграфи, і розглядаються як одна буква).

Назва не зовсім відповідає правилам побудови валлійських топонімів. Штучна назва була присуджена станції у 1860-ті роки — ранній приклад рекламного трюку, метою якого була спроба перетворити село на комерційний і туристичний центр. Село завдячує своєю назвою шевцеві з Менай-Бриджа. Згідно з валлійським філологом Джоном Морісом-Джонсом (18641929), назву вигадав місцевий кравець (за іншими відомостями, шинкар), чиє ім'я залишилося невідомим.

Значення назви[ред.ред. код]

Назва означає «Церква св. Марії (Llanfair) в улоговині (pwll) білої ліщини (gwyngyll) біля (goger) бурхливого виру (y chwyrndrobwll) і церкви св. Тісіліо (llantysilio), що поруч з червоною печерою ([a]g ogo goch)».

Проте село офіційно називається Llanfair Pwllgwyngyll або Llanfairpwllgwyngyll. Існує також коротка назва — Llanfair PG, яка відрізняє населений пункт від інших валлійських сіл зі словом Llanfair в їх назві.

Llanfair Pwllgwyngyll перекладається як «Церква св. Марії в улоговині білої ліщини». Pwllgwyngyll — назва середньовічного містечка, на території якого розташоване село.[1]

Вимова[ред.ред. код]

Повна назва села — Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch, яка вимовляється як [ˌɬan.vair.puɬ.ˌgwɪ̈n.ɡɪ̈ɬ.ɡo.ˌger.ə.ˌχwərn.ˌdro.buɬ.ˌɬan.tɪ̈.ˌsil.jo.ˌgo.ɡo.ˈgoːχ]).

Загальноприйнятих правил щодо написання і вимови українською кельтських назв немає. Диграф ch — глухий язичковий фрикативний, як німецький алофон [x]. Ll — глухий альвеолярний латеральний спірант [ɬ], звук, який не має українського відповідника і приблизно вимовляється як [х(л)] або [ш(л)], залежно від акценту носія мови. Приблизна вимова назви українською звучить як Ханвейрпухґвінґіхґоґерикхвирндробоххантисільйоґоґоґох.

Історія[ред.ред. код]

Церква св. Марії, на честь якої названо село

На місці села виявлено поселення епохи неоліту, мешканці якого займалися примітивним сільським господарством і рибальством. У римську добу острів Анґлсі захопили римляни на чолі з Гаєм Светонієм Пауліном, що воював з кельтською королевою Боудікою.

Після виведення римських військ, область потрапила під контроль Королівства Ґвінет, одного з кельтських королівств середньовічного Уельса. Відтак мешканці відбували феодальні повинності на користь короля. Населення села становило лише близько 80 осіб.

З XVI ст. велика частина землі острова була включена до графства Аксбридж, яким володів маркіз Анґлсі. У наслідок обгороджування селяни були позбавлені права на володіння і користування землею.

Згідно з переписом 1801 р. чисельність населення села становила 385 осіб.

У 1826 р. село було з'єднано з іншою частиною Уельсу Підвісним мостом через Менай, спроектованим Томасом Телфордом, а у 1850 р. — мостом Британія і залізницею, що з'єднала порт Голігед з Лондоном.

Село розділене на Верхнє село (Pentre Uchaf), у якому розташовані переважно старі будинки і ферми, і нове Нижнє село (Pentre Isaf), яке побудоване навколо залізничної станції і складається в основному з крамниць і майстерень. Село поступово перетворилося на центр торгівлі всього Північного Уельсу.

Останнім часом село розрослося і стало північним передмістям Банґора.

Побратимом села є французький муніципалітет «І».

Конкурентні назви[ред.ред. код]

Село Llanfynydd у графстві Кармартеншир прийняло неофіційну назву Llanhyfryddawelllehynafolybarcudprindanfygythiadtrienusyrhafnauole (Тихе красиве село, історичне місце з рідкісними рудими шуліками, що знаходяться під загрозою бути вбитими жалюгідними лезами) на знак протесту проти будівництва вітрових електростанцій.

До 2007 р. залізнична станція Ґольф Холт Ферборнської залізниці у Ґвінеті на півночі Уельсу називалася Ґорсаваутакхаідраіґодангетоґлетохонпенрінареірдраіскередіґіон.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Melville Richards, 'Place Names', in An Atlas of Anglesey (Anglesey Community Council. Llangefni, 1972).

Посилання[ред.ред. код]