Логос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Логос (грец. λόγος)  — термін західної філософії, релігії, психології та риторики. З давньогрецької мови буквально означає «слово». Вживається передусім в значеннях науки[1], слова[2], закону, надприродного світового розуму[3]. Часто під логосом розуміється раціональне, логічне знання, яке протиставляється міфу як знанню ірраціональному і прийнятому на віру[4]. У логіці логос — це здатність робити умовиводи, знаходити причинно-наслідкові зв'язки[3]. У східних філософіях йому аналогічні дао, а також — дгарма.

Антична філософія[ред.ред. код]

Початково слово логос одночасно позначало слово і думку, осмислене слово[5]. В античній філософії логос — це термін для позначення загального закону світу. Вперше застосований Гераклітом, де розуміється як сутність всіх речей, знеособлений вічний розум, котрий створює все в світі з протилежностей, впорядковує і наперед визначає долю[6]. Логос робить світ впорядкованим і гармонічним, виражає постійність і єдність протилежностей. Згодом слово логос набуло нових значень і інтерпретацій: власне «слово», «думка», «сенс» (поняття)[5].

У поглядах Сенеки сутність людини і полягає в її розумі, а сутність світу — в вищому світовому розумі, який мислитель і називає Логосом. Стоїки трактували Логос як світовий розум, який втілюється в матерії, якому підкоряються природа і повинна коритися людина. В неоплатоніків Логос — це притаманна Богу сила розуму, його вічні думки і слова, що творять і пов'язують воєдино світ[3].

Християнська філософія[ред.ред. код]

В християнській філософії Логос найчастіше — творче слово Бога, зокрема те, яким було створено світ. Нерідко асоціюється з самим Богом і різними його іпостасями. В працях Тертуліна Логос є окремою від Бога субстанцією, яка з'явилася тимчасово і потім повернулася до Бога[7]. Савелій називав Логосом Бога-творця, який відкриває себе світу[8]. Климент Александрійський говорив про Логос як вищий принцип всього сущого, який не має початку і кінця, откровення Бога-Отця, мідрість і істину, якою твориться світ[9]. В Орігена Логосом зветься одна зі складових Трійці: Бог-Отець впливає на весь світ, Святий Дух — на святих людей, а Логос перебуває між ними і впливає на всіх розумних істот[10].

Важливий внесок у християнське розуміння Логосу зробив Юстин. У його філософії під Логосом розуміється вічний абсолютний розум, втіленням якого є Христос. Логос є джерелом людського розуму і свободи, що попри гріхопадіння людей надає їм можливість спасіння душі через слідування йому. Юстин стверджував, що завдяки Логосу всі люди мають здатність зрозуміти доцільний і розумний спосіб життя, який врешті приведе до спасіння. Діяльністю Логосу Юстин пояснював існування поняття про єдиного Бога, благочестя, гріх, у мислителів давнини та інших народів, що ніколи не знали про Святе Писання чи Ісуса Христа[11].

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д — Копці) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 173.
  2. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1985. — С. 82.
  3. а б в Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 1 (uk). Dukh i Litera. с. 243. ISBN 9789663781259. 
  4. Элиаде, Мирча (1995). Аспекты мифа. ИНВЕСТ-ППП. с. 10. 
  5. а б Кессиди, Ф. Х. (1982-01-01). Гераклит (ru). Рипол Классик. с. 77. ISBN 9785458436359. 
  6. М, Пивоев В. (2014-04-23). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (ru). Directmedia. с. 85. ISBN 9785445834830. 
  7. М, Пивоев В. (2014-04-23). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (ru). Directmedia. с. 111. ISBN 9785445834830. 
  8. М, Пивоев В. (2014-04-23). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (ru). Directmedia. с. 112. ISBN 9785445834830. 
  9. Шафф, Филип (2014-10-24). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (ru). Litres. с. 371. ISBN 9785457372450. 
  10. Шафф, Филип (2014-10-24). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (ru). Litres. с. 382. ISBN 9785457372450. 
  11. Шафф, Филип (2014-10-24). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (ru). Litres. с. 480. ISBN 9785457372450.