Логос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Логос (грец. λόγος)  — термін старогрецької філософії.

Геракліт, Платон та інші філософи вживали його в значенні закон.[1]

В античній філософії Логос — це термін для позначення загального закону основи світу. Стоїки трактували Логос як світовий розум, якому підкоряються природа і людина, іноді як «вічний» і «живий» Бог.

Логос — «слово, наука»[2] «слово, мова»[3]

У східних філософіях йому аналогічні дао, а також — дгарма. Логос — образ вогню.

Сучасна філософія[ред.ред. код]

Філософи (Мартін Гайдеггер та ін.) вважають термін «Логос» багатозначним. "З одного боку, Логос означає «думка» і «слово» («слово, мова, якщо вони відверті, суть та ж „думка“, але випущена назовні, на свободу»[4]), а з іншого боку, — «смисл» (поняття, принцип, причина, основа) речі або події.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Натурфілософія МІЛЕТСЬКОЇ школи. «ЛОГОС» Геракліта
  2. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д — Копці) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 173.
  3. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1985. — С. 82.
  4. Ивакин А. А. Краткий очерк общей философии. — Одесса: Астропринт, 1999.