Луїза Пруська (1808—1870)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїза Пруська
Luise von Preußen
Princess luise of prussia (1808-70).jpg
Ім'я при народженні Луїза Августа Вільгельміна Амалія
Народилася 1 лютого 1808(1808-02-01)
Кенігсберг
Померла 6 грудня 1870(1870-12-06) (62 роки)
Вассенаар
Поховання
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Рід Гогенцоллерни
Батько Фрідріх Вільгельм III
Мати Луїза Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестри
У шлюбі з Фредерік Нідерландський
Діти Луїза Нідерландська, Марія Нідерландська, Willem van Oranje-Nassau[d] і Frederik van Oranje-Nassau[d]

Луїза Пруська (нім. Luise von Preußen), повне ім'я Луїза Августа Вільгельміна Амалія Пруська (нім. Luise Auguste Wilhelmine Amalie von Preußen), (нар. 1 лютого 1808 — пом. 6 грудня 1870) — пруська принцеса з династії Гогенцоллернів, донька короля Прусії Фрідріха Вільгельма III та принцеси Мекленбург-Стреліцької Луїзи, дружина принца Фредеріка Нідерландського, матір королеви Швеції та Норвегії Луїзи.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїза народилась 1 лютого 1808 у Кенігсберзі. Вона була восьмою дитиною та четвертою донькою в родині короля Прусії Фрідріха Вільгельма III та його першої дружини Луїзи Мекленбург-Стреліцької. Дівчинка отримала ім'я на честь матері та однієї зі своїх предків, Луїзи Генрієтти Оранської. Хрестини відбулися у Катедральному соборі Кеніґсберга. До купелі на знак єдності «нації» принцесу супроводжували представники різних верств населення.[1] З її братів та сестер живими залишились Фрідріх Вільгельм, Вільгельм і Карл та сестри Шарлотта й Александріна.

Луїза з'явилась на світ у Кеніґсберзі, оскільки на той час там знаходилася резиденція її батьків. Це було зумовлено тим, що після Тільзитського миру Прусія втратила половину територій, стала залежною від Франції, а Фрідріху Вільгельму III з родиною було заборонено повертатися до Берліна. Матір часто хворіла та скаржилася на поганий клімат місцевості.[2] Взимку 18081809 батьки вісім тижнів провели у Санкт-Петербурзі. У жовтні 1809 у Луїзи народився молодший брат Альбрехт.

23 грудня 1809, з дозволу Наполеона, родина повернулася до Берліна і була радісно зустрінута народом. Проте, вже у липні наступного року королева померла. Дівчинці на момент смерті матері було два з половиною роки.

Фредерік Нідерландський

У 1823 році Луїзі зробив пропозицію її кузен Фредерік Оранський, з яким вони разом зростали при берлінському дворі. Він був другим сином Віллема I, правлячого короля Об'єднаного королівства Нідерландів, створеного після Віденського конгресу. Заручини відбулися, однак заключення шлюбу відклали на два роки через юний вік нареченої.

Для новоствореного королівства цей союз означав укріплення міжнародних позицій монархії на європейському просторі. Офіційний вісник від 1 листопада 1824 зазначав, що шлюб «обіцяє щастя другому синові короля та інтересам нації, оскільки дружні відносини між королівськими родинами і дворами Прусії та Нідерландів будуть все більше зміцнюватись».[3]

Весілля відбулось 21 травня 1825 у Берліні. Луїзі на той час виповнилося 17, Фредеріку — 28 років. Святкування в столиці тривало шість днів, а згодом продовжилося у Брюсселі та Левені. До Гааги подружжя прибуло вже восени. Спершу оселились у палаці на центральній площі Гаазі, а згодом перебралися до відремонтованого палацу на вулиці Korte Voorhout.[1] У пари народилося четверо дітей:

Розмовляли в родині німецькою мовою. Обслуговуючий персонал також спілкувався рідною мовою принцеси.

У 1838 подружжя купило кілька маєтків у Вассенаарі. Садиба De Paauw спочатку використовувалась як літній будиночок, а згодом стала постійною резиденцією. Сад при ній був спроектований відомими ландшафтними дизайнерами Едуардом Петцольдом та Яном Давідом Зохером, із консультаціями самої Луїзи. У 1846 Фредерік придбав ще й замок із ландшафтним парком в англійському стилі у Бад-Мускау,[4] який використовував як гостьовий дім.

В політику принцеса не втручалася. Вела обширне листування із родичами, часто їздила до них у гості. Бувала у сестри Шарлотти в Росії, у брата в Прусії, а після заміжжя доньки Луїзи — ще й у Швеції. Навідувала також сілезькі володіння чоловіка.

1869, наслідуючи приклад королеви Прусії Августи, заснувала притулок для хлопчиків в Гаазі, а згодом — школу-інтернат для дівчаток в Арнемі.

В останні роки життя Луїза боролася із тривалою хворобою. Лікувалася на курортах Швейцарії та Німеччини. Померла 6 грудня 1870 у віці 62 років у своєму будинку De Paauw. Поховали принцесу 21 грудня у королівському склепі Нової церкви Делфту.[1] Чоловік пережив її на одинадцять років і пішов з життя, будучи найстарішим членом нідерландської королівської родини.

Вшанування[ред. | ред. код]

16 квітня 1827 на честь Луїзи була названа вулиця Luisenstraße у Берліні. Зараз знаходиться в районі Мітте.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Історія Нідерландів. Луїза Августа Вільгельміна Амалія Пруська [1] (нід.)
  2. Christian Graf von Krockow. Porträts berühmter deutscher Frauen von Königin Luise bis zur Gegenwart. List Taschenbuch, 2004, ISBN 3-548-60448-X, с. 48
  3. «De echtverbintenis beloofde bevorderlijk te zijn aan het geluk van ’s konings tweede zoon en aan de belangen der natie, aangezien de reeds bestaande familie en vriendschappelijke betrekkingen tussen het hof van Pruisen en dat der Nederlanden meer en meer zouden worden bevestigd»
  4. Парк Мусакау [2] (нім.)
  5. Довідник вулиць Берліна [3] (нім.)

Література[ред. | ред. код]

  • F. de Bas «Prins Frederik der Nederlanden en zijn tijd, 4 delen», Schiedam, 1887-1913.
  • C. Postma «Prins Frederik der Nederlanden. Een vorstelijk burger in de 19de eeuw: 1797-1881», Den Haag, 1961.
  • Peter Wander «Haagse huizen van Oranje. Vier eeuwen paleizen en huizen van de Oranjes in en om de residentie», Den Haag, 1981.
  • L.A. Struik «Oranje in ballingschap 1795-1813. Een odyssee», Amsterdam, 2006.
  • Daniel Schönpflug «Louise von Preussen. Königin der Herzen», München, 2010.

Посилання[ред. | ред. код]