Вільгельм I (німецький імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм I
нім. Wilhelm I.
Вільгельм I
Вільгельм I
Німецький імператор
18 січня 1871 — 9 березня 1888
Коронація: 18 січня 1871
Попередник: започатковано
Наступник: Фрідріх III
Король Пруссії
2 січня 1861 — 9 березня 1888
Попередник: Фрідріх-Вільгельм IV
Наступник: Фрідріх III
 
Ім'я при народжені: нім. Wilhelm I. Friedrich Ludwig von Hohenzollern
Народження: 22 березня 1797(1797-03-22)
Берлін, Пруссія
Смерть: 9 березня 1888(1888-03-09) (90 років)
Берлін, Пруссія
Поховання: mausoleum of Charlottenburg Parkd
Країна: Королівство Пруссія і Німецька імперія
Релігія: Прусська унія
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх-Вільгельм III
Мати: Луїза (королева Пруссії)
Шлюб: Августа Саксен-Веймар-Ейзенахська
Діти: Фрідріх III і Луїза Прусська
Автограф: Wilhelm I, German Emperor Signature.svg
Нагороди:
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дома Гогенцоллернів
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий хрест Pour le Mérite
Великий хрест Залізного хреста
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Філіппа Великодушного
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Золотого лева
Ord.Lion.Nassau.jpg
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Орден Генріха Лева
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Серафимів
Кавалер ордену Карла XIII
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святого Фердинанда
Лицар Великого хреста вельмишановного ордена Лазні
Орден підв'язки
Кавалер Золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста
Хрест Дона Педро I
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Святого Януарія
Орден Святого Фердинанда за заслуги Офіцер ордена Таковського хреста
Великий хрест ордена Вежі й Меча Потрійний орден
Орден Білого орла
Орден Слона
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Орден Мексиканського орла Орден Камехамехи I Вищий орден Хризантеми
Орден Королівського дому Чакрі
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вільге́льм I (нім. Wilhelm I.; 22 березня 1797(17970322) — 9 березня 1888) — перший німецький імператор (18711888), сьомий прусський король (18611888). Маркграф бранденбурзький (18611888). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Народився в Берліні, Пруссія. Другий син прусського короля Фрідріха-Вільгельма III. Молодший брат короля Фрідріха-Вільгельма IV. Батько імператора Фрідріха III, дід останнього німецького імператора Вільгельма II. Дядько російського царя Олександра ІІ. Учасник Наполеонівських війн (18141815), зокрема битви при Ватерлоо. Успішно придушив революційні виступи Берліні (1848). Принц-регент при своєму братові (18581861). Президент Північнонімецького союзу (18671871). За допомоги канцлера Отто фон Бісмарка завершив об'єднання Німеччини (1871). Коронувався імператором у Версальському палаці, де було проголошено створення Німецької імперії (1871). Підтримував мілітарно-консервативний курс канцлера за винятком його антикатолицької політики. Після замахів на своє життя схвалив прийняття законів проти соціалістів (1878). Користувався популярністю серед більшості німців за свою побутову простоту і суворість, вважався уособленням «старої Пруссії»[1]. Помер у Берліні. Похований у Шарлоттенбурзькому палаці. Прізвисько — «картечний принц» (нім. Kartätschenprinz; за використання артилерії у придушенні революції).

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Другий син Фрідріха-Вільгельма III, Вільгельм не вважався потенційним спадкоємцем престолу, тому здобув посередню освіту. Він служив в армії з 1814, бився проти Наполеона, і був, як про нього говорили, дуже хоробрим солдатом. Він також став чудовим дипломатом, беручи участь в дипломатичних місіях після 1815. У 1848 він успішно придушив повстання проти його старшого брата короля Фрідріха-Вільгельма IV.

Принц-регент[ред. | ред. код]

У 1857 Фрідріх-Вільгельм IV переніс інсульт і до кінця життя був розумово недієздатний. У січні 1858 Вільгельм став принцом-регентом свого брата.

Король і Кайзер[ред. | ред. код]

2 січня 1861 Фрідріх-Вільгельм IV помер і Вільгельм зійшов на трон як Вільгельм I Прусський.

Він успадкував конфлікт між королем і ліберальним парламентом. Його вважали політично за нейтральну людину, оскільки він втручався в політику менше, ніж його брат. Проте, він знайшов консервативне вирішення конфлікту: призначив Отто фон Бісмарка прем'єр-міністром. Згідно з прусською конституцією, прем'єр-міністр підкорявся виключно королю, а не парламенту. Бісмарк сприймав роботу на цій посаді як васальний обов'язок щодо сеньйора. Проте саме Бісмарк реально управляв політикою, як внутрішньою, так і зовнішньою.

Після Франко-прусської війни Вільгельм був оголошений німецьким імператором у Франції 18 січня 1871 в Версалі, в палаці Людовіка XIV.

Після цієї церемонії Північнонімецький союз (18671871) був перетворений в Німецьку Імперію (нім. Deutsches Reich, «Німецький Райх», 18711945).

Імперія була федеральною; імператор був головою держави і президентом (першим серед рівних) федеральних монархів (королі Баварії, Вюртемберґа, Саксонії, великі герцоґи Бадена і Гессена та ін., у тому числі сенати вільних міст Гамбурґа і Бремена). Вільгельм прийняв титул «Німецький імператор» неохоче, він волів би іменуватися «Імператором Німеччини», але цей титул не діяв на федеральних монархів.

У своїх мемуарах Бісмарк описував Вільгельма як старомодного, ввічливого джентльмена, прусського офіцера, з хорошим відчуттям здорового глузду, але таким, що піддається «жіночому впливу».

Сім'я[ред. | ред. код]

У 1829 році Вільгельм одружився із Августою Саксен-Веймар-Ейзенахською (18111890), дочкою великого герцога Карла-Фрідріха Саксен-Веймарського і великої княгині Марії Павлівни. У цьому союзі народилося двоє дітей:

Нагороди[ред. | ред. код]

Німецькі держави[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Королівство Ганновер[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Гессен-Дармштадт[ред. | ред. код]

Королівство Саксонія[ред. | ред. код]

Королівство Баварія[ред. | ред. код]

Інші держави і доми[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Австрійська імперія[ред. | ред. код]

Шведсько-норвезька унія[ред. | ред. код]

Королівство Сардинія[ред. | ред. код]

Іспанія[ред. | ред. код]

Британська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Італія[ред. | ред. код]

Бразильська імперія[ред. | ред. код]

Нідерланди[ред. | ред. код]

Королівство Обох Сицилій[ред. | ред. код]

Королівство Португалія[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятник Вільгельму I перед Кенігсберзьким замком, робота Фрідріха Ройша 1894 рік, після Другої світової війни — переплавлений

Жодному іншому монарху не було споруджено так багато пам'ятників, як Вільгельму I. Перша кінна статуя тоді ще тільки короля Пруссії Вільгельма була створена берлінським скульптором Фрідріхом Драке в 1867 г . Прусський інститут пам'ятників нарахував 63 скульптурних статуї, що зображують кайзера на коні, 231 — стоїть, 5 — сидячим і 126 бюстів Вільгельма I

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Feldhahn, Ulrich. Die preußischen Könige und Kaiser. Lindenber: Kunstverlag Josef Fink, 2011. S. 24–26.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wilhelm Jordan: Kaiser Wilhelm I. Frankfurt/Main 1896.
  • Erich Marcks. Wilhelm I // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1897, Band 42, S. 517–692.
  • Franz Herre: Kaiser Wilhelm I. Der letzte Preuße. Köln 1980.
  • Wilhelm Treue (Hrsg.): Drei deutsche Kaiser. Wilhelm I. — Friedrich III. -Wilhelm II.; ihr Leben und ihre Zeit.. Ploetz, Freiburg [u. a.] 1987, ISBN 3-87640-192-5.
  • Karl Heinz Börner: Wilhelm I. Deutscher Kaiser und König von Preußen. Eine Biographie. Akademie Verlag, Berlin 1984.
  • Dieter Leuthold (Hrsg.): Ein Bremer «rettet» den Kaiser. Die Flucht des Prinzen Wilhelm im Jahre 1848 aus Berlin, nach den Erinnerungen von August Oelrichs. Hauschild Verlag, Bremen 1998.
  • Guntram Schulze-Wegener: Wilhelm I. Deutscher Kaiser, König von Preußen, Nationaler Mythos. Mittler, Hamburg 2015, ISBN 978-3-8132-0964-8.
  • Christian Schwochert: Kaiser Wilhelm I, Berlin 2015, ISBN 978-1-5118-8283-5
  • Röhl John C. G. Young Wilhelm: The Kaiser's Early Life, 1859—1888 (1998)
  • Steinberg, Jonathan. Bismarck: A Life (2011)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм I (німецький імператор)