Барвінський Олександр Григорович
Олександр Григорович Барвінський | |
---|---|
Міністр освіти й віровизнання ЗУНР | |
9 листопада 1918 — 4 січня 1919 | |
Попередник | посада запроваджена |
Посол до Австрійського парламенту | |
1891 — 1907 | |
Посол до Галицького сейму | |
1861 — 1867 | |
Попередник | Іван Сірко |
Наступник | Еффинович Теодозій |
Народився | 8 червня 1847 с. Шляхтинці, нині Тернопільський район |
Помер | 25 грудня 1926 (79 років) Львів |
Похований | Личаківський цвинтар[1] |
Виборчий округ | Броди |
Відомий як | педагог, політик, журналіст, історик |
Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → ЗУНР |
Національність | українець |
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Політична партія | Християнсько-суспільний рух |
Батько | Барвінський Григорій Григорович |
У шлюбі з | Барвінська Євгенія Максимівна |
Діти | Барвінський Богдан Олександрович, Барвінський Василь Олександрович, Бачинська Ольга Олександрівна і Барвінський Олександр Олександрович |
Нагороди | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Олександр Григорович Барвінський гербу Ястшембець[2] (6 червня[3] або 8 червня[4][5] 1847, с. Шляхтинці, нині Тернопільський район — 25 грудня 1926, Львів) — український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог.
У 1891–1907 роках — посол до австрійського парламенту (Райхсрату). Заснував Християнсько-суспільну партію. У 1918 році був державним секретарем освіти й віровизнання в першому Державному секретаріаті (уряді) ЗУНР. Син Григорія Барвінського, брат Володимира, Івана, Іполита й Осипа, чоловік Євгенії, батько Богдана, Василя та Олександра Барвінських, Ольги Бачинської. Хрещений батько Ганни Крушельницької, оперної і концертної співачки, сестри Соломії Крушельницької.[6]
Олександр Барвінський народився в селі Шляхтинцях (Тернопільський округ,[7] Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна) в родині священика УГКЦ о. Григорія Барвінського. Шляхетський рід Барвінських гербу Ястшембець[2], до якого належав батько Олександра, Григорій, згадується на Червоній Русі з початку XVI століття. Олександр вирізнявся своєю освіченістю й начитаністю, виховувався у сім'ї, де змалечку прищеплювали любов до усього українського.[8]
У 1857–1865 роках навчався у Першій Тернопільській класичній гімназії з німецькою мовою навчання. У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, де навчався до 1869-го.[9] Вивчав історію та українську мову та літературу. Добре знав німецьку та декілька слов'янських мов. У студентські роки очолював львівський осередок «Громади», співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка». Був знайомий з Миколою Лисенком (саме завдяки Барвінському Лисенко написав свій «Заповіт», що стало початком його грандіозної музичної «шевченкіани»[10]).
З 1868 року Барвінський мав педагогічну діяльність: викладав у гімназіях Бережан (суплент[11], за даними Б. Мельничука, В. Ханаса, з 1869-го[9]), Тернополя. Також від 1871 року — старший учитель Тернопільської чоловічої учительської семінарії.[12] З 1888[9] року — професор державної учительської семінарії у Львові (відтоді замешкав у Львові). 1878 року склав докторат у Віденському університеті.[13] В 1889—1918 роках — член Крайової шкільної ради, в 1891—1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889—1895).
Ще перебуваючи у Бережанах, концентрується на створенні українських підручників і видає «Виїмки з українсько-руської літератури», працює над впровадженням фонетичного правопису[10], у 1886 році розпочав видавати «Руську історичну бібліотеку» (вийшло 24 томи). Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем став одним з ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, в 1892—1897 роках — очолював товариство.
Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті Галичини. Намагався досягнути порозуміння з австрійським урядом і польськими політичними колами, впроваджуючи в життя політику так званої «нової ери», яка, однак, зазнала невдачі (див. також Народовці). Зокрема, 24 листопада 1890 року разом з Омеляном Огоновським, Костем Левицьким, Костем Телішевським, Корнилом Мандичевським, митрополитом Сильвестром Сембратовичем брав участь у прес-конференції Казімєжа Бадені, на якій було підбито підсумки попередніх переговорів[14].
Депутат і маршалок Тернопільської повітової ради (1885-88 роки). У 1891—1907 роках входив до складу австрійського парламенту (з 1917 року — довічний член Ради Панів), в 1894−1904 роках — посол Галицького сейму:
- 6-го скликання: обраний від округу Броди (IV курія, входив до «Руського клубу», обраний після смерті попередника — москвофіла о. Івана Сірка)
- 7-го скликання: обраний від округу Броди, IV курія, входив до «Клубу руських послів соймових», обраний заступником голови «Клубу руських послів соймових»
- 8-го скликання: обраний від округу Броди, IV курія, входив до «Руського соймового клубу». Склав мандат 29 жовтня 1903 року; на перевиборах без підтримки крайової адміністрації, УНДП (на цьому наполіг родич — Евген Олесницький[15]) програв вибори кандидату-москвофілу о. Еффиновичу Теодозію (здобув 43 голоси із 208).[16]
1894 року створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем Михайла Грушевського. 1896 року став засновником Католицького Руського Народного Союзу, який 1911 року перетворився на Християнсько-Суспільну Партію.
1906 року став урядовим радником, у 1910 році — радником двору.[15]
У 1918–1919 роках — делегат Української Національної Ради ЗУНР, очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада 1918 до 4 січня 1919 року). Після окупації польськими військами Галичини відійшов від політичної діяльності. Помер 25 грудня 1926 року у Львові.
Похований в одному гробівці з дружиною на Личаківському цвинтарі, на полі № 3[17].
У Барвінського в Тернополі й Шляхтинцях гостював письменник Пантелеймон Куліш (1869, 1872, 1879).
О. Барвінський — автор і упорядник хрестоматій (читанок) з української літератури для гімназій та вчительських семінарій:
- «Вибір з українсько-руської літератури» (1901);
- «Вибір з української літератури»;
- «Історія української літератури» (1920), та інші.
Запровадив фонетичний правопис і термін «українсько-руський» у шкільних підручниках та пресі. Написав низку статей з проблем шкільної освіти, української історії, мовознавства, політичного життя.
Основні праці:
- Ілюстрована історія Руси: У 5 част. — Т., 1880—1884;
- Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів. — 1890;
- Історія України-Руси. — 1904;
- Історія України-Руси [Архівовано 15 квітня 2020 у Wayback Machine.]. — Вінніпег: накладом «Української книгарні», 1920;
- Історія української літератури. Том 1; Том 2. — 1920, 1921;
- Коротка історія українського народу. — Українська дешева бібліотека, 1926, перевид. в Тернополі 1991;
- Спомини з мого життя. Ч. 1—2. — 1912, 1913 (всі — Л.).
- Спомини з мого життя / Упор. А. Шацька, О. Федорук ред. Л. Винар, І. Гирич — К.: Смолоскип, 2004
- Барвінський О. Г. Історичний огляд засновин Народного Дому у Львові: (на основі джерел написав Ол. Барвінський). — У Львові: З печатні В. А. Шийковського, 1908. — 66, 1 с., включ. обкл. [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Барвінський О. Спомини з мого життя: в 2 ч. Ч. 1-2 / Олександер Барвінський. — Львів: Накладом Я. Оренштайна в Коломиї, 1912. — 766 с. — (Загальна бібліотека). [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Олександр Барвінський також публікувався під псевдонімами - Австрієць, А. Подолянин[18].
Кавалер орденів Залізної корони ІІІ класу та Ювілейної медалі 50 - річчя правління Франца Йосифа для цивільних осіб і державних службовців.
Іменем Олександра Барвінського названо:
1997 в селі Шляхтинці на будинку школи встановлено пам'ятну таблицю на честь Барвінського, у приміщенні школи відкрито кімнату-музей родини Барвінських.
8 червня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата — 170 років з дня народження Олександра Барвінського (1847—1926), громадського діяча, педагога, історика.[19]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ а б Аркуша Олена Барвінський Олександр… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — С. .
- ↑ Аркуша О. Барвінський Олександр Григорович [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 189. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Аркуша О.Г. Барвінський Олександр Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- ↑ Український інститут національної пам'яті. Історичний календар. Червень 8 1847 – народився Олександр Барвінський, громадський діяч. Процитовано 17 січня 2023.
- ↑ До історії взаємин Соломії Крушельницької та Василя Барвінського. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
- ↑ Stupnicki H. Galicya pod wzgledem topograficzno-geograficzno-historycznym, skreslona przez Hipolita Stupnickiego: Z mapą. — Lwów: Madfes i Bodek, 1869. — S. 87—89. (пол.)
- ↑ Історія шляхетської родини Барвінських Тернопіль (укр.). 19 серпня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.
- ↑ а б в Мельничук Б., Ханас В. Барвінський Олександр Григорович… — С. 84.
- ↑ а б Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Книга перша [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.] / Під ред. Емми Бабчук. — К. : Простір, 2006.
- ↑ заступник вчителя
- ↑ Нахлік Є. за участі Кравець О. Барвінський (Барвіньскій, Барвінський) Олександер (Александер, Олександр) Григорович… — С. 92.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 117.
- ↑ «Нова ера». Галичина, 1890 р. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
- ↑ а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 118.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 111—118.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 141. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ О.В. Даниленко; Л.В. Іваницька; Н.В. Терес (2007). Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХ. с. 27. ISBN 978-966-8653-95-7.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році». Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- Аркуша О. Барвінський Олександр Григорович [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 189. — ISBN 966-00-0734-5.
- Аркуша О. Олександр Барвінський (до 150-річчя від дня народження). — Львів, 1997.
- Аркуша О. Олександр Барвінський // Західно-Українська Народна Республіка. 1918—1923. Уряди. Постаті [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. — Львів, 2009. — С. 48—66.
- Качкан В. Українське народознавство в іменах. — Ч. 2. — К., 1997. — С. 45—54.
- Ліберний О. Олександр з сузір'я Барвінських… // Свобода. — 1997. — 24 черв.
- Меленчук О. Тарас Шевченко в мемуарній та публіцистичній спадщині О. Барвінського // Науковий вісник Ужгородського університету: збірник наукових праць / відп. за вип. Барчан В. В. — Ужгород, 2014. — Серія: Філологія. Соціальні комунікації. — Вип. 1 (31). — С. 152—157.
- Мельничук Б., Ханас В. Барвінський Олександр Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 83—84. — ISBN 966-528-197-6.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Нахлік Є. за участі Кравець О. Барвінський (Барвіньскій, Барвінський) Олександер (Александер, Олександр) Григорович // Франківська енциклопедія : в 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік ; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 92—116. — ISBN 978-966-914-034-0.
- Олександр Барвінський: матеріали конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження Олександра Барвінського, Львів, 14 травня 1997 р. / ред. кол. М. Гнатюк… та ін.; Наукове товариство імені Шевченка, Історично-філософська секція. — Львів: [б.в.], 2001. — 205 с.
- Павлишин С. Олександр Барвінський. — Львів: Академічний Експрес, 1997. — 151 с.
- Середяк А. Нариси історії «Просвіти». — Львів, 1993. — С. 120–121.
- Чорновол І. Політичний реалізм О. Барвінського // Сучасність. — 1998. — № 1. — С. 99—105.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 117—119. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- Barwiński B. Barwiński Aleksander (1847—1926) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 338—339. (пол.)
- Олександр Барвінський // Свобода: Український дневник. Урядовий орган Запоморової організації УНС в Злучених Державах Америки (Джерзи Ситі, держава Н. Дж.), второк, 18. січня, 1927. — С. 2.
- Олександр Барвінський — український політик та громадський діяч // Агентство Стратегічних Досліджень [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.].
- Шендеровський В. Він належав до славетного роду — Олександр Барвінський [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша.
- Народились 8 червня
- Народились 1847
- Померли 25 грудня
- Померли 1926
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Кавалери ордена Залізної Корони 3 ступеня
- Нагороджені Ювілейною медаллю 50 - річчя правління Франца Йосифа для цивільних осіб і державних службовців
- Барвінські
- Українські педагоги
- Голови НТШ
- Українські міністри
- Державні секретарі ЗУНР
- Делегати УНРади ЗУНР
- Діячі «Просвіти»
- Голови «Рідної школи»
- Діячі «Нової ери»
- Посли Австрійського парламенту від Галичини
- Посли Австрійського парламенту 8-го скликання (1891-1897)
- Посли Австрійського парламенту 9-го скликання (1897-1900)
- Посли Австрійського парламенту 10-го скликання (1901-1907)
- Посли Галицького сейму 6-го скликання
- Посли Галицького сейму 7-го скликання
- Посли Галицького сейму 8-го скликання
- Випускники Першої тернопільської гімназії
- Випускники філософського факультету Львівського університету
- Викладачі Тернопільської чоловічої учительської семінарії
- Викладачі Львівської учительської семінарії
- Подоляни
- Уродженці Шляхтинців
- Персоналії:Броди
- Померли у Львові
- Педагоги XIX століття
- Педагоги XX століття
- Педагоги ЗУНР
- Педагоги Австро-Угорщини
- Педагоги Тернополя
- Педагоги Тернопільської області