Любча (Білорусь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Любча
біл. Любча
Coat of arms of Lubča.png
Q18542822?
Lubcza.jpg
Любча
Основні дані
53°45′07″ пн. ш. 26°03′26″ сх. д. / 53.75194° пн. ш. 26.05722° сх. д. / 53.75194; 26.05722Координати: 53°45′07″ пн. ш. 26°03′26″ сх. д. / 53.75194° пн. ш. 26.05722° сх. д. / 53.75194; 26.05722
Країна Білорусь Білорусь
Область size Гродненська область
Район Новогрудський
Перша згадка 1401
Магдебурзьке право 1590
Статус з 1940 року
Населення 1,4 тис. осіб (2006)
Транслітерація назви Liubča
Поштовий індекс 231425
Висота 142 м.н.р.м.
Водойма р. Німан
Відстань
Найближча залізнична станція Новоєльня (49 км)
До обласного центру
 - фізична 175 км
Любча. Карта розташування: Білорусь
Любча
Любча

CMNS: Любча на Вікісховищі

Лю́бча (біл. Любча) — селище міського типу в Гродненській області Білорусі, в Новогрудському районі.

Населення селища становить 1,4 тис. осіб (2006).

Історія[ред. | ред. код]

Любча в XVII ст.

Уперше згадується в 1401 р. у німецьких хроніках, як об'єкт походів хрестоносців. У Великому королівстві литовському належала Хрептовичам, Гаштольдам, Кишкам (Я. Кишка заснував тут Любчанський замок (1581), школу й аріанський храм, з XVII століття — кальвіністський собор), з 1606 належала Радзивіллам. У 1590 король Сигізмунд III Ваза надав Любчі магдебурзьке право і герб. Радзивілли з метою економічного зміцнення й збільшення містечка запрошують у нього міщан з Мінська, Новокупка й інших королівських міст. В XVII столітті створюються ремісничі цехи, також існувала друкарня, заснована П. Б. Кмитом, де друкувалася література по медицині, історії, поетичні добутки й ін.

З 1795 у складі російської імперії.

Станом на 1885 рік у містечку, центрі Любчанської волості Новогрудського повіту Мінської губернії, мешкало 670 осіб, налічувалось 60 дворових господарств, існували православна церква, 2 синагоги, школа, 21 лавка[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3374 осіб (1639 чоловічої статі та 1735 — жіночої), з яких 877 — православної віри, 2463 — юдейської[2].

В 19211939 роках у складі Польщі, центр гміни Новогрудського повіта й воєводства.

З 1939 — в БРСР, з 1940 — центр району Барановичської області. З 1954 — в Гродненській області, з 1956 в Новогрудському районі. У 1996 — 540 дворів, 1628 жителів, школа, 7 магазинів, 2 бібліотеки, лікарня й ін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-107)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]